45080 Мельниця

Мельниця вважається заснованою 1245 роком, а в Іпатіївському літописі в період з 1247 по 1288 роки згадується аж вісім разів. Тут було давньоукраїнське городище. Із XIV століття - вже містечко, яке значно пізніше стало селом. 1870 року у Мельниці проживало 420 осіб, 1885 року - 768, 1897 року - 2588, 1906 року - 2262, 1929 року - 2400, нині ж - менше шести сотень мешканців.

Перший (дерев'яний) костел у Мельниці збудували 1704 року коштом місцевого власника Людвіка Манецького. 9 жовтня 1705 року цей храм консекрував під титулом св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії єпископ-ординарій Луцький Олександр Виговський. Один із бічних вівтарів святині містив чудотворний образ Матері Божої, який, за легендою, пов'язаний із битвою з турками під Віднем. Невдовзі у Мельниці постала парафія, до якої 1726 року належало чотирнадцять сіл.

35740 Мізоч,
вул. Тараса Якимчука, 22

Перша письмова згадка про Мізоч (Великий і Малий) датується 1322 роком. 23 вересня 1761 року Великий Мізоч отримав магдебурзьке право. Наприкінці XVIII - на початку ХІХ століть Великий Мізоч став просто Мізочем, а Малий - Мізочком. На початку 1880-х років містечко мало приблизно 1800 мешканців, нині тут проживає понад 3400 осіб. Від 1940 року є селищем (міського типу). У 1940-1959рр. був райцентром, потім - у складі Здолбунівського району, а від 2020 року - Рівненського

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі. Будівництво костелу у Мізочі фундував його власник Кшиштоф Дунін-Карвіцький 1795 року, після чого і розпочалось будівництво мурованої святині. А завершив спорудження храму разом із розташованим поруч парафіяльним будинком його син Казимир 1830 року.

34634 Моквин

Перша письмова згадка про Моквин датується 1564 роком. З 1866 року поселення було волосним центром. У 1962 році Моквин перейменували на Першотравневе та віднесли до категорії селищ міського типу. А 1990 року повернули стару назву і знову зробили селом. Нині тут проживає приблизно 2400 мешканців.

Перша римсько-католицька святиня у Моквині постала 1750 року. Каплицю у своєму маєтку збудував місцевий власник Станіслав Любомирський. Проте публічною вона стала, ймовірно, лише наступного століття, після того, як храм консекрував 1830 року колишній єпископ Луцько-Житомирський, а тоді вже архієпископ Могильовський, Каспер Цецішовський. І прослужила ця культова споруда майже до кінця XIX століття.

35100 Млинів

Перша письмова згадка про Млинів датується 1508 роком, проте на півночі поселення виявлено залишки давньоруського міста Муравиці (Моравиці), згаданого 1149 року у літописі. У 1789 році Млинів отримав магдебурзьке право, від 1866 року був центром волості, а після 1939 року став селом і водночас районним центром. Із 1959 року є селищем міського типу. Нині у Млинові проживає понад вісім тисяч мешканців, і входить селище до Дубнівського району.

Спочатку римо-католики Млинова належали до парафії у Коблині. У 1785-1786 роках у Млинові коштом його власника Януша Ходкевича було споруджено за проектом придворного архітектора короля Станіслава Понятовського Е. Шрєгєра філіальний невеликий мурований костел довжиною 35 метрів та шириною 18.5 метрів. 1833 року парафію з Коблина перенесли до Млинова, і ця святиня стала парафіяльною. У 1906 році її реставрував місцевий настоятель о. Серафим Собанський. Під час І сітової війни храм зазнав істотних руйнувань. Його чергову реставрацію здійснив 1921 року настоятель о. Телесфор Перегуда.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки (58 дворів) та Окопи (34 двори) населяли поляки, тоді як в Нетребі (лише 28 дворів) з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі проживає близько півтисячі мешканців.

Римо-католики Будок Борівських і Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян і лісництва та завдяки зусиллям о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну на мурованому фундаменті філіальну каплицю. Цього ж, 1934 року її консекрував єпископ Адольф Шельонжек.

34721 Невірків

Перша згадка про Невірків датується 1463. У XVIIст. його власником стала родина Рокшицьких, які навіть перейменували поселення на Роксоволя чи Рокшицька Воля, проте ця назва не прижилась. 27 листопада 1773 року поселення отримало статус міста, проте цей привілей так і не було реалізовано. Нині Невірків є селом із населенням понад 1100 мешканців. Раніше належав до Корецького району, а тепер - до Рівненського.

Дерев'яні костел та монастир для домініканців у Невіркові збудував 1698 року Миколай Рокшицький, фінансово забезпечивши служіння ченців наданим їм майном разом із прикріпленими до нього селянами. А храму пожертвував сімейний образ Матері Божої Страждаючої, який з часом став чудотворним та об'єктом паломництва вірян різних конфесій.

45652 Несвіч

Несвіч вважається заснованим у середині минулого тисячоліття, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоруських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Був родовим поселенням князів Несвіцьких, від яких походить легендарний гетьман України Байда-Вишневецький. Нині є селом з населенням близько восьми сотень мешканців.

Відомо, що перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і вона згоріла, а мурованою - лише друга). У будь-якому випадку, 1808 року оновлений (чи новий) костел освятив єпископ- помічник Луцько- Житомирський Ян Підгороденський.