44013 Пулемець

Пулемець, як і Пульмо, вперше письмово згадується у 1414 році. 1935 року село було центром гміни та налічувало 2382 особи. Нині тут проживає менше семи сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського в Опалині (нині - Вишнівка). 20 жовтня 1935 року загальні збори католиків села прийняли рішення про створення тут парафії та будівництво власного костелу. Віряни звернулись до уряду із проханням про фінансування спорудження храму, а парафіяльний будинок станом на 1936 рік збудували власним коштом. Тоді ж і відбулось заснування парафії.

44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.

78200 Радів

Село Радів, яке до 40-х років називалось хутір Радів-Колонія, було засноване, ймовірно, переселенцями із Польщі. 1906 року тут проживало 178 мешканців, а нині - понад три сотні. Входило до Млинівського району, а зараз - до Дубнівського.

Можливо, ще у ХІХ столітті у Радові постала дерев'яна каплиця. 1925 року у селі було засновано самостійну парафію, а вже наступного року стару каплицю замінив новий дерев'яний костел св. Ігнатія Лойоли, збудований коштом парафіян. У 30-х та першій половині 40-х років настоятелем радівської парафії був о. Михайло Гродзіцький, який обслуговував понад 1100 вірян у двох з половиною десятках сусідніх сіл.

44353 Радехів

У документах Радехів вперше згадується 1514 року, коли поселення отримало німецьке право. У 1921 році тут проживало 446 мешканців, з яких лише 12 були католиками. Нині чисельність населення Радехова перевищує шість сотень осіб, а належить село вже до Ковельського району (раніше було в Любомельському).

Відомо, що у 30-х роках XVI століття Радехів належав до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі, а 1564 року - Успіння Пресвятої Діви Марії у Перевалах. 20.11.1696р. о. Войцех Рошковський із Холма склав акт фундації конвекту августиянів у Радехові, що було підтверджено 06.10.1697р. єпископом Яном Длужевським. 29.09.1698р. відбулось урочисте впровадження перших августиянів. Їх костельно-монастирський комплекс збудували із дерева. 1715 року у храмі було 5 вівтарів (головний - Матері Божої, а бічні - свв. Михаїла, Августина, Ангелів-Стражів та Войцеха). До середини цього століття ці будівлі занепали та потребували ремонту.

35311 Радивилів,
вул. Почаївська, 22

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Новий дерев'яний храм постав 1760 року, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Скорботної збудували 1841 року. У 1933-1934 роках на місці цієї дерев'яної святині коштом Йосифа Нагродського, Козакевича та інших вірян із міста і навколишніх сіл було споруджено мурований храм. Відомо, що протягом цього часу щодня на будові працювало понад тридцять майстрів та більше сотні підручних.

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.

34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. У 1921 році вони увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а 1927 року отримали власну парафію із збудованою 1926 року дерев'яною каплицею св. Терези від Немовляти Ісуса.

34200 Рокитне,
вул. Соборна, 11

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Католики латинського обряду Рокитного належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте у 1925-1926 роках завдяки зусиллям томашгородського адміністратора о. Станіслава Фіялковського та коштам місцевих вірян у Рокитному збудували дерев'яні каплицю (та парафіяльний будинок). Її з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека 8 грудня 1926 року освятив о. Фіялковський, який від 1924 року вже проживав у Рокитному.

34200 Рокитне

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Мурована каплиця-усипальниця померлого 18 травня 1935 року коменданта рокитнівського відділення поліції Томаша Матрашека на цвинтарі місцевої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса збудувала його дружина цього ж чи наступного року. У схематизмах Луцької дієцезії вона не згадується, бо, швидше за все, не була громадською.

45100 Рожище,
вул. Степана Бандери, 23,
+380 (3268) 262-16,
f.b.: 294507858195169

Перші згадки у джерелах про Рожище датуються XIV століттям (відтоді понад три століття належало православній Луцькій єпархії). 1567 року поселення отримало права містечка, а 13 квітня 1598 року - магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 860 мешканців, нині - понад 12 тисяч осіб. Статус міста - із 1989 року, було районним центром, але від 2020 року входить до Луцького району.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишеньках та мали свою каплицю у Рожищах. Правда, у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи від 1902 року вона подається як домашня, а у 1928, 1929, 1930 і 1931 роках - як дерев'яна з XVIII століття. Ймовірно, ще до І світової війни тут планували будівництво костелу, про що може свідчити видана у 1910-х роках листівка-цегелка на 20 копійок із його (нереалізованим) проектом.