35210 Боремель

Вперше Боремль (Буремль) згадується 1100 роком, а назва Боремель вживається із XVI століття. 1547 року отримав магдебургське право. У 1781 році містечко відвідав король Станіслав Август. 1796 року Боремель став волосним центром. Нині є селом із населенням близько 1100 мешканців, яке входило до Демидівського району, а відтепер - до Дубенського.

Римо-католики Боремля спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочівці. 1782 року завдяки родині місцевих власників Чацьких було споруджено мурований костел Пресвятої Трійці. Але, принаймні, у першій третині наступного, XIXст. боремельський храм вже був філією парафії Преображення Господнього у Лисині і став відомим своєю іконою із зображенням Ісуса Христа і тридцяти трьох хрестів пензля художника італійської школи, вивезеною із Італії під час Італійської компанії французьких військ наприкінці XVIIIст. Цей образ нібито Наполеон І Бонапарт подарував за бойові заслуги польському генералу Вікентію Шептицькому, котрий, одружившись на княгині Констанції Чацькій, пожертвував його костелу у Боремлі.

35600 Дубно,
вул. Острозького, 16,
+380 (3656) 325-63,
www: parafiadubno.wixsite.com/ukraina,
f.b.: 100036429823432

Дубно вперше згадується 30 серпня 1100 року, є також згадка 1149 року, проте, як свідчать археологічні рокопки, засноване ще раніше. 4 червня 1498 року отримало статус міста, а 1507 року - магдебурзьке право. Від 1795 року місто було центр повіту. 1860 року тут проживало 8364 мешканців, 1937 року - понад 15 тисяч (29% - українці, 26% - поляки), нині ж місто є райцентром із населенням понад 40 тисяч осіб.

Першу католицьку святиню (замкову каплицю) у Дубні збудував 1560 року його власник православний Костянтин Василь Острозький для своїх дружини-католички та дворян-католиків.

У XVII столітті (ймовірно, 1612 року) тут було збудовано дерев'яний храм та засновано парафію коштом князя Я. Острозького. Другий дерев’яний костел простояв з 1749 року до 1811 року, коли його повністю знищила пожежа. У цьому храмі 6 січня 1789 року Луцьким (Брестським) єпископом-помічником Яном Качковським був рукоположений в священники майбутній єпископ Франциск Мацкевич. Богослужіння перенесли до бернардинського храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. У 1817-1832 роках на місці згорілого споруджено мурований костел завдяки зусиллям місцевого пароха о. Алойзія Осинського на кошти Д. Вишнівецького, о. В. Заславського, Т. Любомирської, о. Я. Сангушко, М. Любомирського та парафіян.

35600 Дубно

Дубно вперше згадується 30 серпня 1100 року, є також згадка 1149 року, проте, як свідчать археологічні рокопки, засноване ще раніше. 4 червня 1498 року отримало статус міста, а 1507 року - магдебурзьке право. Від 1795 року місто було центр повіту. 1860 року тут проживало 8364 мешканців, 1937 року - понад 15 тисяч (29% - українці, 26% - поляки), нині ж місто є райцентром із населенням понад 40 тисяч осіб.

Першу католицьку святиню (замкову каплицю) у Дубні збудував 1560 року його власник православний Костянтин Василь Острозький для своїх дружини-католички та дворян-католиків.

У період 1608-1614рр. наступний власник Дубна Януш Острозький запросив до міста оо.-бернардинів, надавши їм цю замкову каплицю та оселивши їх поряд із нею, а 1614 року фундував спорудження для них костельно-монастирського комплексу. Збудувати його мали на теренах тодішнього парафіяльного храму, а парафія отримувала зайняту бернардинами територію поблизу замку. Цей обмін земельними ділянками єпископ у Луцьку затвердив лише 1625 року, тому спорудження бернардинських будівель не могло розпочатись раніше.

35600 Дубно,
вул. Шевченко, 51

Дубно вперше згадується 30 серпня 1100 року, є також згадка 1149 року, проте, як свідчать археологічні рокопки, засноване ще раніше. 4 червня 1498 року отримало статус міста, а 1507 року - магдебурзьке право. Від 1795 року місто було центр повіту. 1860 року тут проживало 8364 мешканців, 1937 року - понад 15 тисяч (29% - українці, 26% - поляки), нині ж місто є райцентром із населенням понад 40 тисяч осіб.

Першу католицьку святиню (замкову каплицю) у Дубні збудував 1560 року його власник православний Костянтин Василь Острозький для своїх дружини-католички та дворян-католиків.

Дерев'яний костел св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії, для кармеліток постав у Дубні коштом Єфросинії Острозької 1630 року. Проте вже 1690 року цей храм було збудовано заново (знову із дерева), але вже на кошти Анастасії Чернецькою та поруч із спорудженим 1688 року з ініціативи Теофіли Любомирської кармелітським дерев'яним монастирем. У 1721 році вищезгадана Анастасія Чарнецька виділила кошти на перетворення кармелітського дерев'яного костельно-монастирського комплексу на мурований, що і було здійснено протягом наступних двох десятиліть. Храм в стилі раннього бароко освятив Луцький єпископ Францішек Кобельський, проте упорядження як костелу, так і монастиря продовжувалось ще довго.

35112 Яловичі

Вважається, що у XIIст. тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перша документальна згадка про село датується лише 1545 роком, згадується також у 1564, 1565, 1569, 1570 і 1577 роках. 1900 року у селі проживало 190 мешканців, нині воно має дві сотні осіб. Належало до Млинівського району, а від 2020 року є частиною Дубнівського.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 50-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Долмата Ісайковського та 1658 року був ним переданий оо.-домініканцям разом із майновою пожертвою для монастиря. Цю фундацію затвердив сейм 1667 року. Пізніше ченці збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку.

35523 Козин

Перша згадка про Козин датується 17 липням 1448 року. 1538 року король Сигізмунд I Старий дозволив його власникам заснувати тут приватне містечко. 1870 року у ньому проживало 514 мешканців, 1906 року - 1645, 1921 року - 1021, у тому числі 539 українців і 440 поляків, нині село має понад 1600 осіб. У 1939-1959рр. Козин був райцентром, потім увійшов до Радивилівського (Червоноармійського) району, а від 2020 року є частиною Дубенського.

Парафія та, відповідно, костел у Козині існували, принаймні, від початку XVIIІ століття, проте були знищені у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. Після цього римо-католики містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1738 року місцевий власник Каетан Тарновський заснував у Козині монастир домініканців, збудувавши для них дерев'яний костел св. Йоана Хрестителя і св. Станіслава та наділивши їх 18 червня належним фінансово-майновим забезпеченням.

35220 Лисин

Вперше Лисин у документах згадується 1512 роком, проте оборонне городище тут з'явилось значно раніше. У першій половині ХVIІст. був одним із осередків розвитку аріанства, мав аріанський храм (на місці колишнього городища), який пізніше замінив костел. Лисин належав до Демидівського району, а тепер входить до Дубенського. Населення - близько двох сотень мешканців.

Після заборони аріанства у другій половині ХVIІст. на місці аріанської святині постала католицька дерев'яна каплиця, яку 1724 року замінив дерев'яний костел, збудований коштом родини Древньовських. Є інформація, що 1761 року Святіший Отець Климентій ХІІІ встановив для місцевого храму відпуст 6 серпня. У 1777 році тут була заснована самостійна парафія, яка охопила також сусідні села та налічувала до тисячі вірян.

35100 Млинів

Перша письмова згадка про Млинів датується 1508 роком, проте на півночі поселення виявлено залишки давньоруського міста Муравиці (Моравиці), згаданого 1149 року у літописі. У 1789 році Млинів отримав магдебурзьке право, від 1866 року був центром волості, а після 1939 року став селом і водночас районним центром. Із 1959 року є селищем міського типу. Нині у Млинові проживає понад вісім тисяч мешканців, і входить селище до Дубнівського району.

Спочатку римо-католики Млинова належали до парафії у Коблині. У 1785-1786 роках у Млинові коштом його власника Януша Ходкевича було споруджено за проектом придворного архітектора короля Станіслава Понятовського Е. Шрєгєра філіальний невеликий мурований костел довжиною 35 метрів та шириною 18.5 метрів. 1833 року парафію з Коблина перенесли до Млинова, і ця святиня стала парафіяльною. У 1906 році її реставрував місцевий настоятель о. Серафим Собанський. Під час І сітової війни храм зазнав істотних руйнувань. Його чергову реставрацію здійснив 1921 року настоятель о. Телесфор Перегуда.

35683 Онишківці

Село Онишківці відоме у документах, принаймні, від 1570 року. Його заснували лісоруби з-під Кременця, ймовірно, ще у XV столітті. Після знищення турками і татарами у 1648-1651рр. село письмово згадується 1670 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько двох сотень мешканців, на початку ХХ століття було три сотні, а нині село нараховує дві з половиною сотні осіб.

Спільнота католиків латинського обряду села належала до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. Її чисельність спочатку була дуже незначною, зокрема, 1889 року вона налічувала лише 8 вірян, проте суттєво збільшилась у 20-х - 30-х роках ХХ століття за рахунок переселенців із Польщі.

35644 Повча

Село Повча вперше згадується 1583 року. На початку ХХ століття мало близько 1300 мешканців, 1906 року - 1356, а нині - менше тисячі осіб. Місцеві поляки зазнали репресій у 1939-1943 роках як з боку радянської влади, так і від УПА.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1927 року їх виділили в окрему парафію, якою спочатку став опікуватись в якості адміністратора настоятель у Птичі о. Олександр Пузиревич. Завдяки його зусиллям та коштам парафіян у Повчі розпочали підготовку до спорудження власного храму.