34164 Бережниця

Бережниця відома, принаймні, від початку XVII століття. Була містечком, наприкінці ХІХ століття тут проживало майже три тисячі мешканців, 1921 року - 2434, у тому числі 895 українців, 184 поляків та 1 чех, нині є селом із населенням близько шести сотень осіб. Входила до Дубровицького району, а від 2020 року є частинолю Сарненського.

Перший (дерев'яний) костел у містечку постав 1614 року коштом Януша Острозького. Від 1681 року у головному вівтарі цього та наступних храмів містився чудотворний образ Матері Божої. 1726 року цей костел замінив інший бароковий дерев'яний храм із мурованим пресбітерієм, споруджений завдяки Богуславу Скірмунту. Святиню після належного оснащення консекрував 1742 року єпископ-ординарій Луцький Франциск Кобельський.

34250 Будки-Сновидовицькі

Будки-Сновидовицькі вважаються заснованим 1542 року. Після І світової війни у цьому прикордонному селі проживали переважно поляки, яких після ІІ світової війни переселили на західні землі Польщі. Нині його населенння складає менше трьох сотень мешканців. Село входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному, про що свідчать усі схематизми Луцької дієцезії, починаючи від 1931 року, коли вони стали подавати населені пункти парафій. А своя святиня у селі постала на початку 30-х років.

34531 Вирка

Спочатку Вирка була лише слободою, в якій поселялись селяни, отримуючи певні послаблення податкового характеру та інші вигоди. Зокрема, наприкінці ХІХ століття тут проживало 278 осіб, а 1906 року - вже 529. Статус села поселення отримало 1928 року. Ймовірно, що у міжвоєнний період чисельність мешканців збільшилась за рахунок польських колоністів. Нині тут проживає, за різними даними, 300-400 мешканців.

Дерев'яний костел у Вирці збудували коштом місцевих вірян 1934 року. Тоді ж спорудили парафіяльний дім та заснували парафію. У середині 30-х років її обслуговував адміністратор о. Костянтин Тужанський, якого пізніше замінив о. Ян Шарек, а входило до неї ще десять сіл (понад дев'ять сотень вірних).

34100 Дубровиця,
вул. Воробинського, 1,
f.b.: 103513081545316

Перша писемна згадка про Дубровицю датується 1005 роком, згадується також у 1184 та 1223 роках. Була містом, пізніше - містечком. Після Люблінської унії 1569 року стала називатись Домбровицею. Від 1797 року була центром волості. У 1860р. у Домбровиці проживало 3743 жителів, 1887 року - 5509 жителів, 1911 року - 5650, 1931 року - близько 7000, нині - понад 9300 осіб. У 1940р. Домбровиця знову стала Дубровицею, а також райцентром, проте 2020 року увійшла до Сарненського району.

На початку XVIIст. у Домбровиці вже була дерев'яна каплиця. Місцевий власник Ян Кароль Дольський, останній із родини колишніх удільних князів, здійснив фундацію костельно-монастирського комплексу піярів актами від 12 жовтня 1681 року і 2 травня 1684 року на загальну суму 46 тисяч злотих, забезпечених домбровицькими маєтностями, а також 6 липня 1695 року (село Стрільськ). 21 червня 1684 року ченці розпочали служіння у містечку та згодом збудували дерев'яні костел св. Йоана Хрестителя і монастир.

34220 Кам'яне

Поселення вважається заснованим у XVI столітті як Вишневе, яке наступного століття перейменували на Війткевичі. Наприкінці 1939 року тут проживало 1998 мешканців. У 1946 році село назвали Кам'яним. Входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського. Нині воно нараховує понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему. У 1926 році у Війткевичах розпочали спорудження дерев'яного костелу коштом вірян, прикордонників та Адама Осінського із Устриків-Долішніх, який, зокрема, пожертвував для цього земельну ділянку.

34550 Клесів,
вул. Європейська, 12а

Селище Клесів засноване на початку XXст. поряд із відомим із XVIст. селом Клесів. У 1906р. тут проживало лише 73 мешканців, 1909 року - вже 120. У 1940р. Клесів став селищем (міського типу) та райцентром, яким був до 1959 року. Нині у ньому проживає понад 4500 осіб.

Нечисленні католики латинського обряду заснованого на початку XXст. майбутнього селища належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а 1921 року увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Не пізніше 1930 року завдяки томашгородському настоятелю о. Франциску Топольницькому у Клесові для місцевих римо-католиків, чисельність яких зросла за рахунок працівників каменоломней, збудували тимчасову дерев'яну каплицю св. Варавари.

34561 Кузьмівка

У 1629 році князь Альбрехт Радзивіл заснував містечко Казимирів, назвавши його на честь покровителя королевича Речі Посполитої св. Казимира. Після спустошення 1665 року татарами містечко перетворилось на село, яке пізніше згадується у документах як Казимирівка. Весною 1943 року було було спалене німецькими військами. У 1946р. перейменоване на Кузьмівку. Проживає тут понад 600 мешканців.

Перший дерев’яний костел у Казимирівці збудували в 1629 році коштом власника поселення Альбрехта Радзивіла, проте 1665 року його спалили татари. У 1670 році за гроші парафіян та завдяки зусиллям декана колегіати Пресвятої Трійці в Олиці о. Фелікса Баховського було споруджено муровану каплицю. У її вівтарі знаходилась копія ікони Богородиці, привезеної з Палестини князем Радзивілом, оригінал якої містився в олицькій колегіаті. Цей образ невдовзі став предметом культу волинських вірян, щоб його вшанувати в Казимирівку приходили тисячі паломників, яких вже не вміщала каплиця. Тож завдяки зусиллям кустоша олицької колегіати о. Яна Білецького у 1779 році її перебудували на костел.

34223 Купель

Село Купель вважається заснованим 1640 року. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців. Село входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Раніше місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему, а 1927 року увійшли до новоутвореної Успіння Пресвятої Діви Марії у Війткевичах, які нині називаються Кам'яним. І своєї святині вони не мали.

334161 Кураш

Документально село Кураш відоме від початку XVI століття, проте на думку польських істориків ІІ половини XIXст. виникло ще у Х столітті як поселення дулібів та печерний осередок ченців-коліотів, про що свідчать місцеве городище та архелогічні дослідження. 1859 року тут проживало 311 мешканців, з яких лише 5 були римо-католиками, 1906 року - 521, 1921 року - 629 (майже всі - українці), нині ж - дві з половиною сотні осіб. Село входило до Дубровицького району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Вельми нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці. У 1815 році місцевий власник Ігнатій Кашовський збудував в Кураші поруч із в'їзною брамою до своєї садиби муровану каплицю-ротонду, яка не тільки служила сімейною усипальницею, але й сільською святинею, де звершувались богослужіння.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки та Окопи населяли переважно поляки, тоді як в Нетребі з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. 1921 року в окопах проживало близько двох сотень мешканців. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі, яке входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського, проживає близько півтисячі осіб.

Римо-католики Будок Борівських та Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян, лісництва в Карпилівці і прикордонників та завдяки зусиллям рокитнівського настоятеля о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну каплицю на мурованому фундаменті. Цього ж, 1934 року її освятив під титулом св. Йоана Хрестителя єпископ Адольф Шельонжек.