44700 Володимир,
вул. Ковельська, 1

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Перший парафіяльний дерев'яний костел у Володимирі постав ще у другій половині XIVст., обслуговувався домініканцями і мав титул Пресвятої Діви Марії, а перший парафіяльний дерев'яний храм свв. Йоахима i Анни збудували 1554 року з фундації княжни Анни Збаразької, проте він (чи черговий дерев'яний) згорів 1736 року.

44700 Володимир,
вул. Миколаївська, 20

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Місія луцьких єзуїтів постала у Володимирі 1719 року завдяки фундації Ядвіги Загоровської від 1718 року, служили вони при парафії свв. Йоахима i Анни. Проте лише 1755 року на виділені Гнатом Садовським кошти розпочалось будівництво їх мурованого костельно-монастирського комплексу. Спочатку під керівництвом луцького єзуїта о. Михайла Радзиміновського спорудили храм, який 1770 року (11 липня?) консекрував під титулом Розіслання Апостолів єпископ Холмський Фелікс Турський.

44703 Володимир,
вул. Данила Галицького, 2

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Домініканці у Володимирі служили вже у другій половині XIVст. при парафіяльному костелі Пресвятої Діви Марії, проте їх монастир постав пізніше (ймовірно, наступного століття, принаймні, вже існував у середині цього століття). 17 липня 1497 року великий князь Литовський Олександр Ягеллончик, майбутній король Польщі, надав домініканському конвенту досить скромну додаткову фундацію. Можливо, що саме з тих часів їхній храм мав титул Пресвятої Трійці.

Дубники-Калинівка

Дубники відомі у документах, принаймні, від 1566 року. У селі проживала велика кількість етнічних німців, а навколо поселення у міжвоєнний період заснували багато польських колоній-хуторів, у тому числі і Калинівку. Після ІІ світової війни на території села та його хуторів було створено військовий полігон, у звʼязку з чим село ліквідували. Фактично, Калинівка містилась на північ від Дубників, південніше Охнівки та на схід від Білина.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Йоахима i св. Анни у Володимирі. У 1929-1930 роках завдяки зусиллям настоятеля о. Броніслава Галицького коштом вірян на хуторі-колонії Калинівка села Дубники збудували костел у так званому 'пруському' стилі (з дерева та цегли). 7 липня 1930 року новоспоруджений храм під титулом Божої Матері Ченстоховської урочисто освятив єпископ Луцький Адольф Шельонжек.

44142 Заболоття

Вперше Заболоття згадується 1501 року як Нові Заліси, а сучасна назва закріпилась за селом наприкінці XVI століття. Наприкінці XIX століття тут проживало близько півтори тисячі селян - усі українці. У 1940-1962рр. було районним центром. З 1957 року є селищем міського типу з населенням майже 4500 мешканців.

Формально Заболоття вже з 1863 року належало до парафії Воздвиження Святого Хреста у Ратному, проте не існує жодного свідчення, що бодай хтось із села відвідував парафіяльний костел. І це зрозуміло, бо до двадцятих років XX століття населення села було виключно українським, православним. Але вже 1921 року 44 мешканці назвались поляками (правда, лише 30 з них вважало себе католиками). Очевидно, що під кінець двадцятих років кількість католиків у цьому селі та навколишніх ще зросла, тому у 1928-1930рр. для них за проектом інженера Ю. Коссовського було споруджено філіальний дерев'яний костел.

445523 Затурці,
вул. Зелена, 2

Перші згадки про Затурці припадають на XIII століття, а в документах початку XVI століття поселення згадується як власність Б. Затурецького. Нині у селі понад 1900 мешканців.

У 1619-1624 роках у Затурцях коштом Яна Лагодовського було споруджено дерев'яний костельно-монастирський комплекс оо.-августинів. У 1642-1646 роках за кошти нового власника села Валеріана Подгороденського збудували замість дерев'яних муровані костел і монатир для августинів. 1646 року єпископ М. Красицький консекрував храм під титулом Пресвятої Трійці і св. Марії Магдалини. У 1648 та 1760 роках костельно-монастирському комплексу завдавали шкоди козаки і гайдамаки, проте його пізніше відновлювали. У 1832 році царська влада закрила монастир августинів, а костел замінила на православну церкву.

45514 Кисилин

Перша писемна згадка про село датується 1451 роком. Пізніше вважалось містечком. У Російській імепрії було центром волості. Нині тут проживає лише трохи більше трьох сотень мешканців.

У 1685-1691 роках у Кисилині коштом Станіслава Ковалевського на місці закритої аріанської святині було споруджено дерев'яні костел та монастир для кармелітів. А 1720 року завдяки фінансовій підтримці родини Голуховських вже постав сучасний мурований костельно-монастирський комплекс. Освятив храм 1746 року єпископ Франциск Кобельський, у 1726 року було засновано парафію, яку після ліквідації монастиря царською владою у 1832 році обслуговувало світське духовенство. У 1915р. російська артилерія майже повністю знищила костел. Відновлювальні роботи тривали до 1939 року, проте склепіння над головним нефом збудувати не встигли. У середині 30-х років парафію опікувався о. Болеслав Пейкерт, налічувала вона понад дві з половиною тисячі вірян, котрі проживало у семи десятках навколишнійх населених пунктах.

45550 Конюхи

Село Конюхи документально вперше згадується 23 липня 1495 року. Тут був оборонний замок XVII століття, перебудований у XVIIIст., а наприкінці цього століття на його руїнах збудували палац. 1906 року село мало 1070 мешканців, нині ж тут проживає менше восьми сотень осіб. Входило до Локачинського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

У 1667 році в Конюхах коштом Вацлава Гулевича, що мав племінницю Софію Потоцьку з родини місцевих власників Чарнецьких, було збудовано перший дерев'яний костел та засновано парафію, яка 13 червня того ж року отримала від них належне фінансово-матеріальне забезпечення. 7 січня 1703 року його підтвердили та збільшили трьома земельними наділами у сусідньому селі Колпитів землевласники Потоцькі, Михайло та Софія із роду Чарнецьких.

45500 Локачі

Перша документальна згадка про Локачі датується 1508 роком. Були містечком та центром волості. У 1940 році стали селищем міського типу та до 2020 року були районним центром, а нині належать до Володимир-Волинського району. Населення - майже чотири тисячі мешканців.

Перший костел (дерев'яний) тут постав 1726 року коштом місцевого власника Павла Сангушка. Будівництво мурованого храму розпочала 1766 року чергова власниця містечка Теофіла Вільга, а завершив його спорудження 1771 року її син. Після належного оздоблення та оснащення костелу його консекрував 1816 року єпископ Ян Підгороденський. Відомо, що у храмі особливою шаною серед вірян користувався образ св. Антонія Падуанського.

45535 Новий Загорів

Поселення Новий Загорів, яке ще навіть наприкінці ХІХст. називалось також Воля Загорівська, вважається заснованим 1567 року, хоча православний монастир на цих теренах існував, принаймні, від 1492 року, а, можливо, навіть від ХІІІ століття. У 90-х роках ХІХст. тут проживало приблизно дві з половиною сотні мешканців, нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Локачинського району, а 2020 року стало частиною Володимирського.

У 60-х - 70-х роках XVI століття коштом місцевих власників Петра Загорівського та його дружини Федори (із Сангушків) було збудовано православну чернечу муровану церкву замість дерев'яної, спорудженої значно раніше. У першому двадцятилітті XVIIIст. (ймовірно, 1719 року) монастир прийняв унію, а в 80-х роках нові власники Чацькі завершили повну перебудову церкви Різдва Богородиці у бароковому стилі. У 1788р. до неї разом із монашими келіями прибудували 'теплий' храм Трьох Святих.