KORCZESZTY. Kościół p.w. św. Józefa Rzemieślnika (201? - 2016). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

60426 Корчівці

Корчівці (Корчешти, Корчовці, Корчевци) відомі у джерелах від березня 1654 року (посилання на 1462 рік, яке можна зустріти у літературі, стосується інших Корчівців). 1869 року у селі проживало 996 мешканців, 1880 року - 973, 1890 року - 1126, 1900 року - 1095, 1910 року - 1470, нині - понад 1700 осіб. Село входило до Глибоцького району, а від 2020 року є частиною Чернівецького.

Місцеві католики латинського обряду, чисельність яких протягом першої половини ХІХ століття не перевищувала півдесятка осіб, а перед І світовою війною була ще меншою, раніше не мали власної святині та відвідували костел Семи Скорбот Матері Божої у Старій Гуті, а також каплиці у сусідніх селах.

KRASNOILSK. Kaplica p.w. Miłosierdzia Bożego (2012). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

59022 Красноїльськ

Поселення вперше згадано в документі 1431 року, є також згадки у 1613 році його верхньої половини, що пізніше стала Красною Путною, та 1696 року його нижньої половини. Останню з часом назвали Красною Ільською за прізвищем Олександра Їльського, який її придбав. Красноїльськ як селище (міського типу) виник 1968 року, коли об'єднали ці два сусідні села. Нині у селищі проживає понад десять тисяч мешканців, входило до Сторожинецького району, а від 2020 року - до Чернівецького.

Католики латинського обряду Красної Ільської і Красної Путної належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі (Красній, Старій Гуті, Альтгуті). Вперше назви цих сіл подаються у схематизмах Львівської архідієцезії наприкінці 60--х - на початку 70-х років (тоді там проживало понад дві з половиною сотні вірян). На початку ХХ століття їх чисельність збільшилась до понад чотирьох сотень, а перед І світовою війною становила лише дві сотні.

ŁUŻANY. Kościół p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny (1914). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

59342 Лужани

Вперше Лужани та місцева Вознесенська церква згадуються у документі від 7 жовтня 1453 року, проте 2006 року у церкві знайшли фрески ХІІІ-ХІV століть, що свідчить про значно старший вік поселення. Із 1968 року - селище міського типу, яке нині населяє майже 4900 мешканців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Кіцмані. У 1843 році у Лужанах було споруджено філіальну дерев'яну каплицю (за іншими даними - 1879 року) та встановлено поруч скульптуру св. Яна з Дуклі. На початку ХХ століття чисельність вірян сягнула півтисячі. Коли каплиця згоріла, 1914 року вони збудовали мурований костел, ймовірно, за проектом відомого австрійського архітектора Германа Гельмера. 1926 року храм реставрували.

MILEJÓW. Kościół p.w. św. Anny (1927). Czerniowiecki obw., Wiżnicki r-n

59220 Мілієве

Вперше село Мілієве згадується у галицьких судових актах 1445 та 1451 роком. Проживає у ньому сьогодні понад дві тисячі мешканців

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Вижниці. Їх чисельність збільшилась від півсотні у 1885 році до восьми десятків перед І світовою війною. У 1927 році у Мілієвому спорудили муровану філіальну святиню св. Анни, яку радянська влада відібрала у вірян 1944 року, перетворивши її на сільський музей.

NOWA ŻADOWA. Dawny kościół bez wezwania (193?). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

59018 Нова Жадова

Жадова вперше згадується у документах 15 березня 1490 року. На початку 90-х роках ХІХст. тут проживало близько 2600 мешканців, а 1900 року - 3765. Переважна більшість населення була українцями. Село розділилось на два (велику Стару Жадову і маленьку Нову Жадову) вже після І світової війни. Нині Нова Жадова має лише близько чотирьох сотень жителів, а Стара - майже на дві тисячі більше. Села входили до Сторожинецького району, а від 2020 року є частиною Чернівецького.

Нечисленні католики латинського обряду Жадови спочатку належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Вижниці. У середині ХІХ століття їх кількість ледве перевищувала десяток осіб. Наприкінці 60-х років Жадова із півсотнею вірян перейшла до новозаснованої капеланії у Сторожинці. Вперше каплиця у Жадові подається у схематизмі Львівської архідієцезії 1891 року.

PANKA. Kościół p.w. św. Michała Archanioła (1882). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

59006 Панка

Вперше Панка (в радянські часи - Клинівка) згадується 1428 роком. На початку XIX століття сюди приїхали переселенці з Польщі (йомовірно, з Підляшшя), нащадки яких нині становлять близько 10 відсотків населення. Нині тут проживає майже дві з половиною тисячі мешканців.

Спільнота римо-католиків, яка 1885 року налічувала три сотні вірних, а перед І світовою війною - чотири, належала до парафії св. Анни у Сторожинці. 1882 року у Панці збудували філіальний дерев'яний костел на земельній ділянці Кульки коштом А. Біньовського. 1906 року святиню відремонтували.

PIOTROWCE - Górne. Kościół p.w. św. Antoniego Padewskiego (1907). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

59034 Верхні Петрівці

Верхні і Нижні Петрівці вперше згадуються 11 липня 1610 року, раніше вони вважались одним поселенням під назвою Petroutz. 1900 року тут проживало 3704 мешканців, у тому числі 3341 румунів, 656 поляків і 300 німців, 1930 року - 2771 (зокрема, румунів 81,12%, поляків 11,91%), нині ж у Верхніх Петрівцях проживає понад 3700 мешканців, а в Нижніх - 3000.

З 1803 року у Петрівцях селились гуралі-католики з Чадецького округу в Словаччині на кордоні з Польщею та Чехією, які і склали ядро спільноти католиків латинського обряду. А місцеві римо-католики, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише півсотні, а перед І світовою війною зросла до трьох сотень вірних, належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі.