ROHATYN. Dawna kaplica p.w. św. Wincetego a Paulo {szarytek} (189?). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77000 Рогатин

У 1538р. в Рогатині постав парафіяльний мурований храм св. Миколая, у середині 40-х років XVIIст. - мурований домініканський храм св. Гіацинта (Яцка), який 1784 року австрійська влада разом із монастирем передала на потреби військових, а 1842 року місцевий власник Леопольд Красінський у своєму заповіті пожертвував містечко Підгороддя та села Завадівка, Залип'я і Голодівка черницям згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля (шариткам) на будівництво шпиталю та дитячого виховного закладу.

ROHATYN. Dawnf kaplica grobowa bez wezwania {Mrowczyńskich} (1848 - 185?). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77000 Рогатин

Впродовж тривалого часу у Рогатині постали: наприкінці XIXст. - мурована каплиця св. Вікентія де Поля у закладі шариток, у 50-х роках XVIIст - мурований шпитальний храм св. Варвари (Барбари), у середині 40-х років XVIIст. - мурований домініканський костел св. Гіацинта (Яцка), а 1538 року - мурований парафіяльний храм св. Миколая. Саме навколо останнього і ховали католиків латинського обряду.

ROŻNIATÓW. Dawny kościół p.w. Matki Bożej Bolesnej (172? - 173?). Iwano-Frankiwski obw., Kałuszski r-n

77600 Рожнятів

Перше поселення тут виникло у XII столітті, називалось Старим Селом. Наступне згадується у документі 29 червня 1411 року вже як Рожнятів, є ще згадка 1464 року. 14 листопада 1785 року Рожнятів отримав магдебурзьке право. Тоді тут проживало 1008 мешканців, 1857 року - 2505, 1880 року - 2939, у тому числі 1359 українців, 1147 німців і 430 поляків, 1921 року - 3266, 1939 року - 3950, нині ж - понад 3900 осіб. Від 1940 року є селищем міського типу та було райцентром, 2020 року Рожнятів увійшов до Калуського району.

Існування парафії у Рожнятові задокументовано 1662 року, проте вона не прижилась. У 1703 році місцеві власники Конецпольські фундували тут дупастирський осередок єзуїтів, передавши їм свою каплицю у маєтку разом із її оснащенням, а також значні кошти та 7 відсотків від надходжень із двох сіл. А фактичне заснування парафії здійснив архієпископ Львівський Миколай Вижицький декретом від 16 січня 1738 року.

ROŻNÓW. Dawna kaplica bez wezwania (1934). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78635 Рожнів

Рожнів вперше документально згадується 1408 року, є також згадка у 1424 і 1452 роках. 1880 року у селі проживало 5445 мешканців, з них лише 80 були римо-католиками, 1935 року - понад 7800 (переважна більшість була українцями), нині село має понад п'ять з половиною тисяч осіб.

Католики латинського обряду Рожнева спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХ століття їх було менше дев'яти десятків, наприкінці ж цього століття чисельність місцевих римо-католиків збільшилась незначно - до 110 осіб. Проте попри невелику кількість, за непідтвердженою інформацією, вони вже на початку наступного століття намагались збудувати у селі каплицю.

RYBNO. Dawny kościół p.w. p.w. Najświętszej Maryi Panny Wspomożycielki Wiernych (1928 - 1934). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78661 Рибне

Рибне (Рибно) вперше у документах згадується 1427 року, є також письмові згадки у 1444, 1448 і 1469 роках. У 1870 році тут проживало 903 мешканців, 1880 року - 1039 (майже всі були українцями), нині село має понад 1200 осіб.

Від десятка до півсотні римо-католиків Рибного зі середини ХІХ століття належали до новоствореної капеланії в Кутах, а раніше, як і кутські віряни, швидше за все, входили до парафії в Косові. Наприкінці 20-х років ХХ століття їх чисельність збільшилась до семи десятків осіб. Тоді тут і розпочали спорудження власного храму.

SKOMOROCHY STARE. Dawny kościół p.w. św. Michała Archanioła (1930 - 1933). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77124 Старі Скоморохи

Старі Скоморохи, як і Нові, заснували мешканці давнього села Скоморохи, які вціліли після його знищення татаро-монголами у XIII столітті. Проте перша письмова згадка про село датується 4 лютим 1437 року, згадується воно також у 1443, 1454 і 1475 роках. 1870 року тут проживало 583 мешканців, 1880 року - 682, а 1939 року - 1210, у тому числі 1020 українців та 185 поляків. До 2020 року село входило до Галицького району.

Католики латинського обряду Старих Скоморохах спочатку належали до кармелітської парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. В середині ХІХст. їх було лише трохи більше сотні, а наприкінці цього століття їх чисельність збільшилась удвічі - до двох сотень вірян. На початку ХХст. коштом місцевих власників Мавриція Мицельського та його дружини Гелени (із Кшечуновичів) у селі збудували муровану каплицю, яку освятили 1903 року під титулом св. Симона Штока. У ній більшівецькі душпастирі звершували богослужіння двічі на місяць.

SŁOBODA (Stasiowa Wola). Kościół p.w. Chrystusa Króla (192?). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

77121 Слобода

Поселення Стасьова Воля (так до 1956 року називалось село Слобода) вважається заснованим 1713 року. Нині тут проживає менше півтисячі мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть становила від однієї до двох сотень, належали до парафії Пресвятої Трійці у Бурштині. Після Першої світової війни у селі збудували філіальну муровану каплицю.

Після 1945 року радянська влада використовувала її як колгоспний склад. Після повернення святині 1993 року католики латинського обряду нею послуговуються як костелом Христа Царя, яким і сьогодні опікуються дієцезіальні священники із Бурштина.

SŁOBODA (Słoboda Rungurska). Dawna kaplica p.w. św. Barbary (Warwary) (1884). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78278 Слобода

Село відоме у документах від 1646 року як Золотий Потік, пізніше згадувалось як містечко. 1722 року його мешканців звільнили від сторожової служби при Печеніжинському замку, внаслідок чого за ним закріпилась назва Слободи (Рунгурської). Від 70-х років ХІХст. Слобода поступово стала головним нафтодобувним осередком в Галичині і одним із найбільших в Європі. 1870 року у селі проживало 703 мешканців, 1880 року - 874, 1910 року - 1298, нині - більше тисячі осіб. 7 червня 1946 року Слободу Рунгурську перейменували на Слободу.

Вперше Слобода Рунгурська згадується у схематизмах Львівської архідієцезії приблизно у середині 70-х років ХІХст. разом із Ронгурами у складі парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї, причому чисельність католиків латинського обряду тоді не перевищувала десятка осіб. У 1884 році тут вже було дві сотні вірних (переважно власники і працівники нафтовидобутку). І саме тоді з ініціативи місцевого промисловця Станіслав Щепановський на подарованій ним земельній ділянці коштом власників копалень та працівників збудували дерев'яну каплицю.

SMODNA. Dawna kaplica bez wezwania (1900 - 1901). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78607 Смодна

Село Смодна вперше згадується у грамоті князя Свидригайла 1418 року. У 90-х роках XIX століття д-р Аполінарій Тарнавський заснував у селі оздоровчий заклад, який отримав неабияку популярність. У міжвоєнний період Смодна була частиною Косова. 1946 року колишній заклад Тарнавського відновили як санаторій 'Косів', що діє досі. У Смодні проживає понад 1800 мешканців.

На початку ХХ століття Смодна мала лише чотири десятки католиків латинського обряду, що належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові, проте зростаюча кількість пацієнтів закладу Тарнавського, серед яких було багато римо-католиків, спонукала до будівництва своєї святині. Філіальна дерев'яна каплиця на мурованому фундаменті в оздоровчому закладі Тарнавського постала його коштом 1900 року, а наступного, 1901 року її освятили.

SOŁOTWINA (Krasnopol). Dawny kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1857). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77753 Солотвин

Вперше згадується як Краснопіль у Галицькому літописі XIIст., є також згадка 1238 року. З розвитком соляного промислу назвали Солотвином, проте ще навіть у ХІХст. вживалась подвійна назва 'Краснопіль або Солотвин'. Від 1634 року був містечком. 1786 року тут проживало 1031 мешканців, 1870 року - 2750, 1880 року - 3166, 1921 року - майже три тисячі, у тому числі 70% українців і 10% поляків, 1939 року - 3250, з них 2010 українців, 320 поляків і 50 німців, нині - понад 3400 осіб. 1940 року Солотвин став селищем (міського типу) і райцентром, у 1959-2020 роках входив до Богородчанського району.

Перший дерев'яний костел у Краснополі-Солотвині та душпастирський осередок постали десь наприкінці 40-х - на початку 60-х років XVII століття. Місцевих римо-католиків обслуговували священники із парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Проте цей храм було зруйновано під час турецького нападу 1676 року.

Filmy
Lokalizacja