80717 Зозулі, Козаки

Зозулі вперше у документах згадуються 1674 року. У 1848 році їх об'єднали із навколишніми поселеннями, у тому числі Козаками чи Козаковою Горою, утворивши нинішнє село. 1890 року у Зозулях проживало 1899 мешканців, у тому числі 1203 українців і 686 поляків, нині село має понад шість сотень осіб. Козаки ще порівняно недавно нараховували лише сотню жителів, а тепер вони, швидше за все, мають ще менше мешканців.

Католики латинського обряду Зозулей спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві. В середині ХІХ століття їх було більше чотирьох сотень, а на початку наступного століття - майже дев'ять сотень вірян.

81110 Зимна Вода,
вул. Ольги Кобилянської

Найстарша письмова згадка про Зимну Воду датується 1365 роком, коли воно ще існувало на «руському» праві. У 1425р. село знову згадується у документах, а 1461 року отримало «німецьке» право. У липні 1607 року останній власник поселення подарував його львівським єзуїтам, котрі володіли ним наступні 167 років. За цей період Зимна Вода була майже повністю полонізована. Із входженням Галичини до Австрійської імперії у селі поселились також німецькі колоністи. У 1946–1989 роках Зимна Вода носила назву Водяне. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Парафія та перший (дерев'яний) костел у Зимній Воді постав завдяки коштам його власника Яна Голомбека 1453 року. Мурований храм почав зводити черговий власник села Яків Шажинський на початку XVII століття, проте далі фундаменту будівництво не посунулось. Продовжили спорудження костелу 1612 року єзуїти, котрі отримали село у власність. 1625 року новозбудований храм консекрував архієпископ Ян Прухницький під титулом св. Катерини. 1682 року святиню відремонтували після пожежі та багатьох років занедбання.

81110 Зимна Вода,
вул. Залізняка, 19

Найстарша письмова згадка про Зимну Воду датується 1365 роком, коли воно ще існувало на «руському» праві. У 1425р. село знову згадується у документах, а 1461 року отримало «німецьке» право. У липні 1607 року останній власник поселення подарував його львівським єзуїтам, котрі володіли ним наступні 167 років. За цей період Зимна Вода була майже повністю полонізована. Із входженням Галичини до Австрійської імперії у селі поселились також німецькі колоністи. У 1946–1989 роках Зимна Вода носила назву Водяне. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Парафія у Зимній Воді існувала з 1453 року, проте колишній костел св. Катерини першої чверті XVII століття у 1989 році віддали греко-католикам. Тому місцеві римо-католики в 2000-х роках відремонтували звичайний приватний будинок та облаштували у ньому каплицю.

80700 Золочів,
вул. Мазепи, 1А/14,
+380 (3265) 428-99,
www: zolochiv.pijarzy.pl

У давньоруські часи на місці Золочева існувало легендарне Радече, яке було зруйновано ворогами на початку XIIIст., а через півстоліття - тут постала дерев'яна фортеця. Перша письмова згадка про Золочів датується 1423 роком. 15.03.1523р. місто отримало магдебурзьке право. З 1872 року було центром циркулу, а пізніше - повіту, від грудня 1939 року є районим центром, в якому нині проживає майже 25 тисяч мешканців.

Парафію у Золочеві було засновано 14 червня 1627 року, проте 1838 року парафіяльний костел Успіння Пресвятої Діви Марії, споруджений у 1624-1634 роках, було передано греко-католикам, а римсько-католицьку парафію перенесли до святині оо. -піярів. Будівництво цього барокового храму (та колегії оо.-піярів) на кошти Якова Собеського тривало у 1731-1785 роках. 1787 року австрійська влада спочатку передала незавершену будівлю цього костелу греко-католикам, які після тривалого часу, не маючи фінансових можливостей добудувати святиню, обміняли її на меншу - вже згаданий парафіяльний костел Успіння Пресвятої Діви Марії.

80700 Золочів,
Г. Сковороди, 1

У давньоруські часи на місці Золочева існувало легендарне Радече, яке було зруйновано ворогами на початку XIIIст., а через півстоліття - тут постала дерев'яна фортеця. Перша письмова згадка про Золочів датується 1423 роком. 15.03.1523р. місто отримало магдебурзьке право. З 1872 року було центром циркулу, а пізніше - повіту, від грудня 1939 року є районим центром, в якому нині проживає майже 25 тисяч мешканців.

Відомо, що наприкінці XVст. у Золочеві вже був дерев'яний костел. 28 березня 1624 року єпископ Ян Чолганський освятив наріжний камінь під будівництво сучасної мурованої святині коштом Якова Собеського, завдяки фінансуванню якого 14 червня 1627 року було засновано також парафію. Спорудження костелу Успіння Пресвятої Діви Марії тривало до 1634 року. У 1693 році його відновили після пожежі 1691 року. 29 червня 1766 року архієпископ Вацлав Сераковський консекрував храм під час візитації парафії.

81355 Золотковичі

Село Золотковичі у джерелах вперше датується 1408 роком. Проживає тут нині понад півтисячі мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Боєвичах, яку 1542 року перенесли до Гусакова.

До ІІ світової війни, коли кількість католиків латинського обряду сягнула шести сотень, у Золотковичах розпочали будівництво мурованої філіальної каплиці, яке завершити так і не встигли. У 1989 році недобудовану каплицю впорядкували та освятили як костел Божого Милосердя.

81135 Зубра

Поселення у давньоукраїнських (руських) джерелах відоме з XIII століття, а в польських - від 1381 року. Згадується також у 1407 та 1408 роках, коли Зубру перевели на німецьке право. Зі середини XVI до ХХ століття перебувала у власності Львова. Вже 1890 року поселення було майже повністю польським (серед 1670 мешканців лише 8 українців і 6 німців), а 1921 року - 1308 поляків і 3 українця. 1945 року більшість поляків переселили до Польщі. Нині у Зубрі, що належала до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського, проживає понад 4 тисячі осіб.

Перша згадка про костел у Зубрі датується 1457 роком (ймовірно, парафія постала приблизно у той же час). 1600 року зубрівський храм був дерев'яним та мав титул св. Матея, але внаслідок татарсько-турецьких нападів 1618-1623 років став однією із 19 знищених святинь, що спричинило занепад парафії. Її було відновлено лише 1655 року коштом міської ради Львова.