813?? Чижевичі
Село Чижевичі вперше у джерелах згадується 1427 роком. Населення - лише трохи більше трьох сотень мешканців.
Римсько-католицька спільнота села належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах. Наприкінці 30-х років ХХ століття у центрі Чижевич було збудовано муровану філіальну каплицю.
Із 40-х років по 1989 рік святиня перебувала закритою (там знаходились молочарня та склад хімічних добрив). Повернули костел у доброму стані.
82443 Дашава
Дашава згадується 25 січня 1445 року в книгах галицького суду, а також 1448 року. 1900 року село налічувало 1300 осіб, а 1912 року, коли тут знайшли найбільше в Європі родовище природного газу (з його видобутком пов'язаний розвиток поселення), вже майже удвічі більше. 1952 року село стало селищем міського типу, в якому нині проживає близько 2400 мешканців.
Нечисленна спільнота місцевих римо-католиків, що наприкінці ХІХ століття налічувала менше сотні вірних, належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. У 1902 році її настоятель о. Ян Тшопінський придбав у Дашаві господарський комплекс разом із земельною ділянкою, і 1904 року в цих господарських будівлях на його запрошення оселились салезіанці. 1906 року до салезіанського корпусу зусиллями о. Тшопінського при допомозі салезіанців було добудовано муровану каплицю, яка мала бути тимчасовою, проте залишилась єдиною діюючою святинею аж до ІІ світової війни.
82443 Дашава
Дашава згадується 25 січня 1445 року в книгах галицького суду, а також 1448 року. 1900 року село налічувало 1300 осіб, а 1912 року, коли тут знайшли найбільше в Європі родовище природного газу (з його видобутком пов'язаний розвиток поселення), вже майже удвічі більше. 1952 року село стало селищем міського типу, в якому нині проживає близько 2400 мешканців.
Нечисленна спільнота місцевих римо-католиків належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. У 1902 році її настоятель о. Ян Тшопінський придбав у Дашаві господарський комплекс, в якому 1904 року на його запрошення оселились салезіанці. 1906 року до салезіанського корпусу зусиллями о. Тшопінського та салезіанців добудували муровану каплицю.
81151 Давидів,
вул. Миру, 29
Вважається, що Давидів заснував у XII столітті князь Давид Ігорович, заселивши його полоненими половцями, проте у другій половині XIII століття поселення зруйнували татарські війська Бурундая. Перша згадка у документах про Давидів датується 20 березнем 1355 року, а 1415 року він отримав магдебурзьке право. Зі середини XVII і аж до ХХ століть був власністю львівських домініканців, які заселили його переселенцями з Польщі. Перед ІІсв. війною лише 10 відсотків місцевих мешканців були українцями, Після війни поляків переселили до Польщі, а звідти - українців. Нині тут проживає близько 4500 осіб. Село належало до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.
Парафію в Давидові фундував 6 листопада 1439 року його власник Станіслав Давидівський, а першим її душпастирем був о. Павло з Каньчуги (південно-східна Польща). Домініканці ж спочатку доручили парафію дієцезіальному священнику о. Якову Домарадзькому, проте той виявився недостойним душпастирем. Коли ж його спробували усунути з посади, то він, викравши костельне майно, утік, тоді архієпископ Ян Тарло заборонив йому духовне служіння. Від 1659 року парафію обслуговували домініканці, лише після 1815 року вона перейшла до дієцезіального духовенства.
81452 Дубрівка
Перша згадка у документах про село датується 1580 роком. У 1989р. назву Дібрівка змінили на Дубрівку. Проживає у поселенні понад сім сотень мешканців.
У XVI столітті у Дубрівці було споруджено каплицю біля цілющого джерела (ймовірно, це сталося 1580 року, коли вперше письмово згадується це поселення). 1642 року святиню описують як муровану з трьома вівтарями. У 1753 році каплиця мала головний (з чудотворним образом св. Варвари) та 3 бічні вівтарі. 1830 року святиню розбудовано як костел, а 1856 року освячено. У 1944 році храм було ушкоджено під час війни, а потім розібрано.
81730 Дем'янка-Наддністрянська
Села Дем'янка-Наддністрянська та Дем'янка-Лісна раніше були одним документально відомим, принаймні, від 1673 року поселенням, розділеним річкою Дністер. 1880 року тут (в обох селах) проживало 612 мешканців (427 греко-католиків, 123 римо-католиків). Нині Дем'янка-Наддністрянська має понад 220 селян. Входила до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.
Католики латинського обряду Дем'янки-Наддністрянської, як і Дем'янка-Лісної, належали до кармелітської парафії Пресвятої Трійці в Роздолі. На початку ХХ століття їх чисельність в обох селах становила разом близько 190 вірних, причому в Дем'янці-Наддністрянській було на двадцять вірян більше. Саме тоді тут коштом місцевих власників родини Відаєвічів постала філіальна мурована каплиця, будівництво якої завершили 1904 року, а освятили її 1907 року.
81613 Демня
Перша офіційна письмова згадка про Демню датована 1464 роком, але, за іншими джерелами, село згадувалося під назвою Демня на Зубрі або Воля ще 1453 року. У 80-х роках ХІХ століття мало приблизно 1400 мешканців. У 1950-1989 роках називалось Димівкою. Нині нараховує 1600 селян. Входило до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.
Місцеві римо-католики, які належали до парафії св. Миколая у Миколаєві, завдяки зусиллям її настоятеля о. Войтеха Войтановського 11 березня 1911 року, за чисельності майже чотири сотні вірних, отримали із Львівської курії дозвіл на будівництво філіальної святині. Вже наступного року коштом вірян Демні було споруджено її стіни. 1913 року на завершення спорудження каплиці кошти виділила як церковна, так і світська влада. Але закінчив будівництво неоготичного храму 1914 року вже новий настоятель о. Антоній Барць, та й то лише завдяки додатковій фінансовій допомозі, отриманій у травні цього року з курії.