81263 Дусанів
Перша письмова згадка про Дусанів датується 1370 роком. 1844 року в родині місцевих власників Чайковських народився Станіслав - майбутній відомий громадсько-політичний діяч австрійських часів та прихильник українсько-польського порозуміння. 1880 року у селі проживало 954 мешканців, у тому числі 838 греко- і 103 римо-католиків, 1921 року - 1268, нині - майже сім сотень осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.
Нечисленні католики латинського обряду Дусанова належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Фірлеєві (від 1946 року - Липівка). У 1640 році Станіслав Ковальський із Дусанова пожертвував на утримання фірлеївського вікарія значні кошти, після вичерпання яких настоятелям в якості вікаріїв допомагали кармеліти, що служили у Дусанові. Отже там вже тоді мала бути якась каплиця.
8116? Диб'янки
У невеличкому селі Диб'янки сьогодні проживає менше трьох десятків мешканців.
Невелика римсько-католицька громада села до ІІ світової війни належала до парафії в. Станіслава єп. мч. у Щирці. Наприкінці 30-х років ХХ століття тут було збудовано муровану філіальну каплицю. Проте після війни цю каплицю за вказівкою радянської влади розібрали, а цеглу використали на спорудження стайні місцевого колгоспу.
У 2000-2004 роках у селі збудували нову муровану каплицю на місці колишньої. 11 вересня 2004 року її освятив єпископ Мар'ян Бучек.
80360 Зіболки
Село Зіболки вперше згадується у документах 1398 року та у 1402 році, є згадки також у 1543 і 1578 роках. 28 вересня 1658 року Теофіла з Даніловичів Собеська (мати майбутнього короля Яна ІІІ) подарувала село жовківським домініканцям (костел Успіння Пресвятої Діви Марії), у власності яких воно перебувало до кінця 30-х років ХХ століття. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало 1304 мешканців, з яких 1173 були греко- і 92 римо-католиками, нині - близько 1200 осіб. У 1949-1991 роках село називалось Підлісним. Було в складі Жовківського району та 2020 року перейшло до Львівського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Миколая у Куликові. За їх чисельності понад півтори сотні вірних у Зіболках 1901 року коштом місцевих власників (жовківських домініканців) було збудовано філіальну муровану каплицю, яку освятили 1902 року.
82169 Верхні Гаї,
вул. Гайова
Верхні Гаї відомі у писемних джерелах із 20 серпня 1409 року, коли король Владислав ІІ Яґайло подарував їх Станіславові Коритку. Зараз чисельність мешканців у селі становить близько тисячі.
Місцеві римо-католики, котрі належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах, мали свою невеличку дерев'яну каплицю Пресвятої Діви Марії, збудовану 1875 року на земельній ділянці, подарованій парафіянкою із Рихтич. 1920 року тут постала парафіяльна експозитура, яка стала самостійною парафією у 1927 році. Було прийняте рішення щодо спорудження у селі костелу. Але через недостатність коштів до Верхній Гаїв 1928 року перевезли старий дерев'яний храм із Рихтич. Втім, цей костел так і не змонтували, а 1931 року відновили старе рішення щодо будівництва нової мурованої святині (на земельній ділянці, отриманій від Яна Вєнцковського). Храм розпочали споруджувати 1933 року, а в 1934 році його уже освятили під титулом Пресвятої Діви Марії.
80720 Глиняни,
вул. св. Миколая, 34,
+380 (3265) 515-86
Глиняни вперше згадуються у документах 1379 роком, є згадки також у 1380, 1381 і 1395 роках. 1397 року отримали магдебурзьке право, підтверджене 1425 року. 1857 року тут проживало 3155 мешканців, 1880 року - 3965, у тому числі 1794 греко- і 463 римо-католиків, 1921 року - 4255, з них 1965 українців і 719 поляків, 1939 року - 4563, у тому числі 1573 українців і 1121 поляків, нині - понад три тисячі осіб. У 1939-1962 роках були райцентром, потім увійшли до Золочівського району, а від 2020 року - у Львівському.
Парафію у Глинянах засновано 2 жовтня 1397 року коштом короля Владислава Ягайла та збудовано перший (дерев'яний) костел, який освятив архієпископ Галицький Яків Стрепа. Черговий дерев'яний храм було знищено нападниками на зламі другого і третього десятиліть XVII століття, але його швидко відновили.
81034 Глиниці
Село Гнійниці відоме у документах із 1495 року. До нього було приєднане сусіднє поселення Воля Гнійницька, і тепер у цьому об'єднаному селі, яке отримало більш благозвучну назву Глиниці, проживає понад 1300 мешканців.
На початку XVII ст. була у Гнійниці каплиця, проте невідома її подальша доля. До ІІсв. війни римо-католики сіл Гнійниці та Воля-Гнійницька належали до парафії св. Якова Ап. у Краковці та налічували відповідно майже півтисячі та понад півтисячі осіб. Власну філіальну муровану каплицю у Волі-Гнійницькій спорудили перед І світовою війною. У радянські часи каплицю закрили, а віддали вірним 1991 року.
80351 Глинськ
На околиці села збереглось давньоруське городище XI - XIII століть, яке вперше як Щекотів згадується у літописі під 1242 роком, але перша письмова згадка саме про Глинськ (Глинсько) датується 1463 роком. 1880 року село мало понад 1300 мешканців, а нині тут проживає майже 1700 селян. Село входило до Жовківського району, а тепер - до Львівського.
Католики латинського обряду Глинська належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві. 1900 року (за чисельності близько двох сотень осіб) вони вирішили збудувати у селі свою святиню. Під це земельні ділянки подарували Йоанна Гавронська та Марія з Опалінських Регата. Але накопичених будівельних матеріалів та грошей не вистачило на те, щоб розпочати спорудження.