81352 Мишлятичі,
+380 (3234) 625-41

Найдавніша письмова згадка про Мишлятичі датується 1397 роком. Нині населення села складає понад шість сотень мешканців.

У 1442 році у Мишлятичах було засновано парафію. У XVI столітті первісний дерев'яний костел потребував ремонту, проте парафія була погано фінансована, тому її приєднали до парафії св. Миколая у Пнікуті. 1641 року парафію відновили (храм відремонтували ще на початку XVIIст. завдяки К. Корняктові). 1718 року костел було освячено. 8 жовтня 1753 року храм після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський .

82054 Надиби

Село Надиби голослівно вважається заснованим 1125 року, а перша документальна згадка про нього датується 1446 роком, коли єпископ Перемишльський Петро надав тут канонікам перемишльської капітули десятину. Переважна більшість мешканців-поляків було переселено у Польщу у 1945-1947 та 1957 роках, а з українських етнічних земель Польщі сюди було депортовано 106 українських родин. Нині у селі проживає майже 1200 селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Катерини у Воютичах. У селі була приватна каплиця власника Надиб Тхорницького, розташована на відстані приблизно 50 метрів від його палацу (до неї, нібито, вів підземний хід з палацу). Окрім того, каплиця була також в охоронці (дошкільному закладі), який від 1895 року вели черниці згромадження Сестер Слугинь Непорочно Зачатої Пресвятої Діви Марії (зі Старої Всі).

81780 Нагірне

Поселення Аннаберг заснували 1835 рку німецькі переселенці з Богемії. 1900 року тут проживало 189 мешканців, з них 184 були німцями, а 1921 року - 237 (211 німців). У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Аннаберг 1950 року перейменували на Нагірне. Нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, 1787 року знову увійшли до стрийської парафії, а 1843 року - до новоствореного у селі Климець душпастирського осередку (капеланії). У 1863 році цю капеланію, яка пізніше стала самостійною парафією, перенесли із Климця до Феліцієнталя (нині - Долинівка), де збудували дерев'яний костел св. Яна Непомуцького.

81105 Наварія

У 1578 році Наварія, щодо заснування якої інформація відсутня, отримала магдебурзьке право і була містечком до XVIII століття (1758 року навіть отримала додаткові міські права). 1880 року тут проживало майже дев'ять сотень мешканців, з яких більше половини - римо-католики, нині чисельність населення - майже півтори тисячі мешканців. Наварія належала до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

W latach 1618-1621 Tatarzy zniszczyli w Nawarii pierwszy (drewniany) kościół, zbudowany na przełomie XVI-XVII wieków разом із заснуванням тут парафії. W 1630r. pożar zniszczył następny drewniany kościół, zbudowany sumptem Elżbiety Humnickiej. W latach 1641-1645 zbudowano murowany kościół również dzięki jej pomocy. W 1645r. biskup pomocniczy Lwowski Andrzej Srzedziński konsekrował świątynię. W 1648r. Kozacy Bogdana Chmielnickiego zniszczyli kościół, lecz udało się go odbudować.

81013 Немирів

Відомо, що поселення Немирів отримало магдебурзьке право 1580 року. За австрійської влади якийсь час було центром повіту, а в 1940-1958 роках - районним центром. Із 1939 року є селищем міського типу, в якому нині проживає майже дві тисячі мешканців.

У 1530 році тут збудували дерев'яний костел, а 1536 року заснували парафію коштом Яна Стадницького. Сучасну муровану святиню спорудили та освятили у XVII столітті (за непідтвердженими даними, збудували 1640 року, а освятили у 1680 році).

82011 Нижанковичі,
вул. Костюшки, 17,
f.b.: 1847820292137724

Поселення Нижанковичі відоме з ХІІ століття як Загуменки та з 70-х років XIVст. як Краснопіль. 1431 року тут було засноване місто на польському праві, яке 1448 року перевели на магдебурзьке. У 1785р. в Нижанковичах проживало 590 греко- і 361 римо-католиків та 50 євреїв. 1793 року підтверджено права вільного королівського міста. У 1880р. Нижанковичі мали 1752 мешканців, у тому числі 642 греко- і 467 римо-католиків, а 1921 року - 1865 осіб. У 1934р. втратили міське право, а з 1940 року є селищем міського типу, яке у 1945-1959рр. було центром району. Нижанковичі належали до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині чесельність мешканців - понад 1800 осіб.

У 1448-1451 роках у Нижанковичах заснували парафію та спорудили первинний мурований костел коштом польського короля (Казимира IV), який до 23 липня 1511 року був патроном храму (на прохання єпископа Перемишльського Матея Джевіцького патронат передали колегії вікаріїв Перемишльської катедри). 1524 року святиню знищили татари. У 1540 році костел було відбудовано та освячено під титулом Пресвятої Трійці, Непорочного Зачаття П.Д.М., свв. Мартина, Миколая і Варвари та 11 Тисячі Дівиць.

80353 Нова Скварява

Нова Скварява заснована наприкінці XIV - початку XV століття вихідцями зі Скваряви, яку пізніше назвали Старою. Спочатку називалась Чайкова Воля, але ця назва не прижилась. 1880 року село мало 1129 мешканців, у тому числі 891 українців і 197 поляків, з них 893 були греко- і 200 римо-католиками, нині ж тут проживає майже 1200 осіб. Село входило до Жовківського району та 2020 року перейшло до Львівського.

Місцеві римо-катотики належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві. Від 1875 року у схематизмах Львівської архідієцезії згадується приватна каплиця у Новій Скваряві (ймовірно, у будинку власників села Болоз-Антоневичів). Тоді вірян нараховувалось близько 160 осіб.

82022 Нове Місто,
вул. Руська, 9,
+380 (3238) 351-91

Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив його переселенцями-німцями. 1463 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року мало 916 мешканців, з яких 550 були римо- і 87 греко-католиками, а нині є селом із населенням майже дев'ять сотень осіб. Входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Парафію у Новому Місті заснували та перший дерев'яний костел збудували, ймовірно, у ІІ половині XIV століття (принаймні, 1419 року місцева парафіальна школа згадується як одна із найдавніших на перемишльських землях). 1433 року згадується також дерев'яна дзвіниця, а місцеві душпастирі відомі у наступних роках: 1471р. - о. Юрій, 1478р. - о. Станіслав Карницький, 1480р. - о. Михайло, 1490-1494рр. - о. Ян, 1493-1496рр. - о. Мартин Вайс. У 1498 році татари та волохи знищили місто разом із храмом.

82170 Нове Село

У 1783-1793 роках на терені тодішнього Самбірського циркулу австрійська влада заклала 8 німецьких колоній, у тому числі Нойдорф (в перекладі - Нове Село), який заснували вихідці із Німеччини 1783 року на частині королівських маєтностей по сусідству із селом Болехівці. Наприкінці XIX століття частина мешканців виїхала в Америку, і поселення поступово заселили українці та поляки. 25 листопада 1938р. Нойдорф перейменували на Полміновіце, а в радянські часи воно називалось Новосілки. Нині населяє його понад 7 сотень мешканців.

Серед німецьких поселенців були також римо-католики, їх спільнота спочатку належала до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, а з 1935 року - до парафії Пресвятої Діви Марії з гори Кармель у Верхніх Гаях. Ще 1903 року тут розпочали збір коштів на спорудження власної каплиці, проте лише з приєднанням села до парафії у Верхніх Гаях справа будівництва філіального костелу стала реальною, причому завдяки настоятелю парафії о. Тадеушу Костці. У квітні 1936 року було збільшено земельну ділянку під храм, на початку серпня затвердили проект святині, а вже у листопаді цього ж року зведені мури накрили дахом. Спорудження костелу та його оснащення частвово профінансувала місцева фабрика 'Полмін', працівники якої теж мали ним користуватись. 9 жовтня 1938 року новозбудований храм освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда.

81765 Новосільці

Нововосільці вперше письмово згадуються 6 січня 1448 року. 1931 року тут проживало 1319 мешканців, переважна більшість яких була українцями, нині ж у селі мешкає лише трохи більше чотирьох сотень осіб. Воно входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Всіх Святих у Ходорові. У 1908-1909 роках, коли чисельність вірних у Новосільцях перевищила дві з половиною сотні, тут було споруджено філіальну неоготичну муровану каплицю (ймовірно, за спрощеним варіантом типового проекту львівського архітектора Казимира Пекарського від 1892 року). Збудували її завдяки зусиллям і коштам ходорівського настоятеля о. Владислава Клєцана, а також дотаціям місцевого власника Казимира Vaux, Львівської курії та ще кількох вірян.