80644 Підгір'я,
вул. Центральна, 2а

Перша згадка про село Пониква датується 1490 роком, згадується також у 1511 і 1515 роках. 1880 року тут проживало 1148 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1931 року - 1839, нині - понад півтисячі осіб. Південний край південно-східної частини Поникви нині є Центральною вулицею села Підгір'я, яке раніше називалось Волохи, і мешкає у ньому трохи більше чотирьох сотень селян. Села входили до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Римо-католики Поникви та Волохів належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську. Спочатку богослужіння для них здійснювали у палацовій каплиці в Поникві. На початку 60-х років ХІХ століття їх чисельність (разом із розташованим поруч Гутищем) становила вже близько трьох сотень вірян, тому виникла потреба в окремому храмі.

80320 Потелич

Поселення Теліч впеше згадується у староруському літописі 1223 роком, а в Галицько- Волинській хроніці - 1262 роком. У 1498 році Потелич отримав магдебурзьке право. Нині є селом, де проживає близько двох з половиною тисяч мешканців.

У 1425 році у Потеличі було засновано парафію коштом мазовецького князя Земовіта та збудовано перший дерев'яний костел. 1777 року згорів останній дерев'яний храм. У 1826 році споруджено сучасну муровану святиню, яку 1858 року консекрував архієпископ Л. Баранецький. 1896 року тут постала також цвинтарна каплиця. У період із 40-х років ХХ століття по 8 грудня 1990 року храм було закрито (клуб, музей історії села). Нині костел відновлено.

81510 Повітно,
f.b.: parafia.powitno

Повітно відоме у документах з 1427 року як присілок Мильчиць, який з 1455 року протягом століття належав львівським архієпископам. Нині село нараховує трохи більше восьми сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Мильчицях. У 1851 році у Повітні було споруджено мурований сучасний філіальний костел коштом архієпископа Луки Баранецького, який він же і консекрував 8 вересня 1853 року. 1902 року святині завдала шкоди пожежа, проте храм був відбудований і розбудований на пожертви парафіян.

80360 Малі Передримихи

Перша згадка про Малі Передримихи датується XVII століттям, хоча самі Передримихи у документах згадуються 1386 роком. Наприкінці XVIIст. село стало власністю домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Жовкві та Дідушицьких, які стали тут оселяти переселенців із Польщі (мазурів). Вже у другій половині XIXст. польське населення зрівнялось з українським (було приблизно по 120 осіб), нині ж тут проживає понад 140 селян. Село належало до Жовківського району, а тепер - до Львівського.

Першою святинею в Малих Передримихах була каплиця, якою послуговувались як римо-католики (поляки), так і греко-католики (українці), але на початку 20-х років ХХ століття вона стала надто малою для села. Тому місцеві католики латинського обряду, що належали до парафії св. Миколая у Куликові, прийняли рішення щодо спорудження більшої мурованої святині, проект якої 1924 року розробив архітектор Броніслав Віктор.

81200 Перемишляни,
вул. Чуперносівська, 3,
+380 (3263) 223-28,
www: przemyslany-sdb.com

Перша писемна згадка про Перемишляни датується 1437 роком. У 1623 році місто отримало магдебурзьке право, відновлене 1728 року та підтверджене у 1733 році. 1857 року тут проживало 3167 мешканців, 1870 року - 2922, 1880 року - 3834, нині - понад 7 тисяч осіб. У 1860р. Перемишляни стали центром повіту, а з 1939 року (за винятком 1962-1964 років) були райцентром, 2020 року увійшли до Львівського району.

Перший (дерев'яний) костел у Перемишлянах існував вже перед 1623 роком, але був спалений татарами. Вважається, що парафію у місті було утворено 1642 року коштом Анни Кшельчицької-Мрожкової, проте метричні книги велись із 1633 року (ймовірно, що наступний храм постав тоді ж чи навіть раніше).

81062 Прилбичі

Перша письмова згадка про Прилбичі датована 1376 роком, наступні - в 1437, 1453 і 1469 роках. Із XVIII століття аж до 1939 року село належало спольщеній родині Шептицьких зі старовинного українського боярського роду, з якої походять два греко-католицькі митрополити - Атанасій і Андрей (останній народився у Прилбичах). 1880 року Прилбичі мали 1106 мешканців (868 українців і 238 поляків), з яких 975 були греко- і 82 римо-католиками, нині - понад 2300 осіб.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Брухналі (нині - Терновиця). У цьому костелі, що перебував під патронатом Шептицьких, 9 серпня 1865 року охрещено майбутнього митрополита Андрея. Старий панський будинок у Прилбичах, де 29 липня 1865 року він народився, став затісним, тому поряд з ним збудовали двоповерховий палац, освячений 8 грудня 1872 року. У ньому була каплиця, яка пізніше згадується у схематизмах Перемишльської дієцезії разом із родинною каплицею-усипальницею.

81100 Пустомити,
вул. Грушевського

Пустомити вперше письмово згадуються 1417 року як село Мито (Митко), а в 1448-1454 роках фігурували у документах як теж Мито або вже як Пустомити. 1880 року село мало 973 мешканців (римо-католиків і греко-католиків приблизно по 470 осіб). Задяки наявності мінеральнмх вод були курортом у 1880-1914 роках. 1939 року - вже 1780 мешканців (540 українців - греко-католиків, 300 українців - римо-католиків, 910 поляків). У 1958 році стали райцентром, а 1988 року - містом. Нині тут проживає майже 9500 мешканців. Від 2020 року місто входить до Львівського району.

Римо-католики Пустомит належали до парафії Всіх Святих у Годовиці. Коли їх чисельність сягнула 450 вірних, коштом архієпископа Кароля Гриневецького, котрий після вигнання з Росії за непокору царській владі оселився на теренах Львівської архідієцезії, у 1903-1905 роках було споруджено, в основному, філіальну муровану каплицю. Попри те, що храм ще не викінчили, архієпископ Йосиф Більчевський дозволив звершувати у ньому богослужіння. 1909 року до каплиці добудували пресбітерій.

81372 Раденичі

Село Раденичі вперше згадується у документах 1429 роком. Проживає тут нині понад 1100 селян.

У 70-х роках XV століття тут було засновано парафію коштом М. Стадницького. У 40-х роках XVII століття спорудили черговий дерев'яний костел за кошти єпископа А. Средзинського, який його консекрував. У 1754 році збудовано новий дерев'яний костел на місті попереднього. 19 липня 1768 року храм консекрував єпископ І. Крижановський.

81354 Радохинці

Поселення Радохинці згадується у документах з 20-х років XIV століття і 1352 роком. Населення - трохи більше півтисячі мешканців.

У XV столітті вперше згадується у джерелах місцева парафія. 1648 року костел частково знищили козаки Б. Хмельницького. У 1717 році храм остаточно перетворився на руїну. 1718 року було збудовано нову дерев'яну святиню коштом А. Семяновської. У 1753 році костел консекрували. У II половині XVIII століття храм було грунтовно відремонтовано за кошти А. Мнішка. 20.07.1791р. парафію ліквідували, а Радохинці приєднали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У 1886-1887 роках парафію було відновлено. 24.06.1915р. пожежа повністю знищила костел. 1916 року на місці попередньої святині спорудили тимчасову каплицю.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова раніше належали до парафії у Станині, перенесеної сюди у 1775-1776 роках. Тоді ж розпочали будівництво мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яке завершили 1828 року. Від 1945 року цей храм радянська влада використовувала в якості військового клубу, а 1972 року його було повністю зруйновано.