ŚRODOPOLCE. Dawna kaplica bez wezwania (1901). Lwowski obw., Czerwonogradski r-n

80240 Середпільці

Вперше у документах Середпільці згадуються 1494 роком, потім - 1531 року, а 1578 року село було майже повністю знищене татарами. Нині у ньому проживає близько півтисячі мешканців. Входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаттю Пресвятої Діви Марії у Радехові. Лише на початку ХХ століття вони за чисельності понад 170 вірних отримали власну святиню. Філіальна мурована каплиця була збудована на південній околиці села навпроти кладовища коштом місцевої власниці Марії Стецької та освячена 1901 року.

ŚWIRZ. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1546). Lwowski obw., Lwowski r-n

80074 Свірж

Свірж згадується у XIVст. як власність боярина Гліба Дядковича, а вперше у документах - 24 квітня 1422 року, є також згадки у 1427, 1443-1448, 1449 (відбулось розмежування між містом і селом) і 1456 роках. 1880 року містечко мало 1981 мешканців (1038 українців, 784 поляків і 159 німців), 1939 року - 3021, у тому числі 1850 поляків і 817 українців, нині село нараховує менше восьми сотень осіб. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафію та перший (дерев'яний) костел у Свіржі, якими опікувались домініканці, фундували 31 січня 1484 року місцеві власники брати Мартин і Андрій Свірзькі. Фінансово-матеріальне забезпечення парафії збільшив 1538 року Андрій Свірський.

ŚWITARZÓW. Dawna kaplica bez wezwania (1875). Lwowski obw., Czerwonogradski r-n

80025 Свитазів

Вперше у документах Свитазів згадується 1490 року. Нині тут проживає понад вісім сотень мешканців. Село входило до Сокальського району, а тепер - до Червоноградського.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Тартакові, їх чисельність у Свитазеві наприкінці XIX - на початку XX століть становила близько двох з половиною сотень. Ще у XVIII столітті власники села Потоцькі збудовали палац, який реконструювали чергові власники Руліковські, а в середині 70-х років XIX століття, коли Свитазів був власністю Ковніцьких, біля в'їзної брами до помістя було споруджено неоготичну муровану каплицю-усипальницю (у схематизмі Львівської архідієцезії 1874 року ця святиня ще не згадується, а костельні записи тут велись лише з другої половини 80-х років).

ŚWITARZÓW. Dawny kościół bez wezwania (1935 - 1939). Lwowski obw., Czerwonogradski r-n

80025 Свитазів

Вперше у документах Свитазів згадується 1490 року. Нині тут проживає понад вісім сотень мешканців. Село входило до Сокальського району, а тепер - до Червоноградського.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Тартакові, їх чисельність наприкінці XIX - на початку XX століть становила близько двох з половиною сотень. У середині 70-х років XIX століття, коли Свитазів був власністю Ковніцьких, біля в'їзної брами до помістя було споруджено неоготичну муровану каплицю-усипальницю, яку адаптували для проведення богослужінь. Від 1910 року, коли в селі постала парафія, ця святиня використовувалась в якості парафіяльної (до неї прибудували дерев'яну частину, щоб збільшити її об'єм), а в якості парафіяльного будинку використовувались кілька кімнат палацу з окремим входом.

TADANIE. Kościół p.w. Nawiedzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Tekli (1734). Lwowski obw., Lwowski r-n

80450 Тадані

Тадані відомі у документах з 1440 року, є згадка також у 1448, 1451, 1453 і 1454 роках. Якийсь час були містом, остаточно втративши цей статус у XIX столітті. 1880 року тут проживало 821 мешканців, у тому числі 589 українців і 222 поляків, нині село нараховує чотири з половиною сотні осіб. Входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафія у Таданях, заснована 29 червня 1610 року коштом Станіслава Рогальського, 1615 року отримала також десятину з доходів по селу Горпин. Приблизно у ті ж часи було споруджено перший дерев'яний костел під титулом свв. Петра і Павла. Після того, як 1686 року вдалось через суд відстояти права парафії на фундацію Рогальського, збудували наступний дерев'яний храм.

TAMANOWICE. Kościół p.w. Najświętszego Serca Pana Jezusa (1894 - 1895). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81352 Тамановичі

Вперше село Тамановичі згадується у документах XVI століття. Нині проживає тут лише близько двох сотень мешканців. Входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Римо-католики села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У XVIII столітті Тамановичі мали приватну каплицю, яка згадується, принаймні, у 1743 та 1753 роках. У 1879-1880 роках Дрогойовські, власностю яких село було аж до ІІ світової війни, збудували муровану каплицю-усипальницю св. Казимира, дозволивши використовувати її для богослужінь. У 1886 році коштом тих же Дрогойовський за проектом будівничого М. Заянчковського з Перемишля спорудили парафіяльний будинок, а 1887 року у Тамановичах було утворено парафіяльну експозитуру.

TAMANOWICE. Kaplica p.w. św. Kazimierza (dawna grobowa Drohojowskich) (1879 - 1880). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81352 Тамановичі

Вперше село Тамановичі згадується у документах XVI століття. Нині проживає тут лише близько двох сотень мешканців. Входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Римо-католики Таманович належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У середині XVIII століття в селі згадується приватна каплиця, проте пізніше її не стало. 1879 року місцевий власник Казимир Дрогойовський збудував на церковному цвинтарі муровану каплицю-усипальницю, яку 31 травня 1880 року освятив мостиський декан та гусаківський настоятель о. Фелікс Грохольський. Каплиця отримала титул св. Казимира та з дозволу фундатора використовувалась для публічних богослужінь.