48544 Антонів

У польських джерелах заснування села Антонів датують початком XIX століття і пов'язують із його власником Антоном Лянцкоронським, тоді як в українських вважають, що село вперше згадується наприкінці XVIII століття. У другій половині XIXст. тут проживало близько півтисячі мешканців, з них дві сотні (переважно переселенці-мазури із Польщі) були римо-католиками. Наступного століття до ІІсв. війни чисельність селян становила сім-вісім сотень, а нині - лише трохи більше трьох сотень.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у розташованому поряд містечку Товсте. Відомо, що станом на 1936 рік, коли їх кількість зросла до 240 вірних, схематизм Львівської архідієцезії подає каплицю в Антонові як таку, що ще знаходиться в процесі будівництва. Ймовірно, що до ІІ світової війни її не встигли впорядкувати, оснастити та освятити.

47743 Баворів

Село у документах вперше згадується 1411 роком. З 1519 року вважається містечком. Проте з розвитком Тернополя як економічного і оборонного центру воно занепало. Нині Баворів є невеликим селом з чисельністю мешканців трохи більшою за півтисячі.

Парафія у Баворові постала 1522 року коштом його власника Вацлава Баворовського, котрий тоді профінансував також і спорудження православної церкви. Костел був дерев'яним і носив титул Матері Божої і св. Вацлава. Проте станом на 1666 рік храм у Баворі відсутній (на його місці стояв хрест). Черговий (вже мурований) костел згадується 1718 роком. Проте він швидко занепав і простояв недовго.

47711 Байківці

Перша писемна згадка про Байківці датується 1653 роком. Тривалий час поселення було розділене на Старі Байківці та Нові Байківці. Нині у селі, розташованому на відстані лише 3 кілометрів від Тернополя, проживає близько 2300 осіб (у порівнянні з 2001 роком місцеве населення збільшилось майже удвічі).

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові Мазовецькому, який нині називається Соборним. 1901 року, коли чисельність місцевих вірян перевищила півтисячі, у Байківцях коштом Леона Подлеського було споруджено дерев'яну каплицю. Її у 30-х роках замінив мурований костел у Старих Байківцях, збудований завдяки їх власникам Марії та Юліушу Фредбергів та власникам Нових Байківців родині Несоловських. Станом на 1936 рік спорудження храму вже було на завершенні, а восени 1937 року його освятили.

47516 Баранівка

Баранівка вперше письмово згадується 1441 року у книгах галицького суду, є також згадка у документах 1469 року. У 80-х роках ХІХ століття нараховувала понад 380 селян, з них приблизно по 175 римо- та греко-католиків, нині ж у селі проживає понад дві сотні мешканців. Належало до Береженського району, а від 19 липня 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Баранівки спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах. У 1908-1909 роках у селі коштом вірян та, ймовірно, місцевих власників Потоцьких було споруджено філіальну муровану каплицю, яку освятили 1910 року. Поруч із храмом постала також мурована дзвіниця.

48424 Бариш,
вул. Місто

Бариш у документах вперше згадується 1439 року, у 1559 році отримав магдебурзьке право. З приходом радянської влади став селом, яке до 19 липня 2020р. належало до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Населення - майже дві з половиною тисячі мешканців.

Приблизно у час отримання Баришем міських прав тут також було збудовано костел і засновано парафію його власником Миколаєм Язловецьким. Проте вона перейшла до протестантів. 1600 року місцевий храм згадується як такий, що повернувся в лоно Церкви, а 1602 року парафію відновили та святиню відремонтували (коштом Язловецьких). Відомо, що 1721 року костел (ймовірно, дерев'яний) мав три вівтарі: головний - Пресвятої Трійці та бічні - Матері Божої і св. Антонія Падуанського.

48111 Бенева,
Шевченка, 36

Село Бенева (Бенява) вважається заснованим 1504 року, згадується також 1665 року. 1880 року у ньому проживало 737 мешканців, з яких 394 були римо- і 331 греко-католиками, нині ж у селі - близько 370 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, проте у середині ХІХ століття перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у селі Росохуватець, яка пізніше стала самостійною. Приблизно тоді ж (ймовірно, 1854 року) коштом місцевої влади у Беневі було споруджено дерев'яну каплицю Матері Божої Святого Розарію.

47501 Бережани,
вул. Лепких, 25,
+380 (3548) 220-45

Вперше Бережани згадуються 1375 роком, наступні документальні згадки датуються 1445, 1464, 1469, 1474, 1475 і 1483 роками. Магдебурзьке право отримали 1530 року, у 1781 році стали повітовим центром, а з радянських часів до 2020 року були райцетром (нині належать до Тернопільського району). 1695 року у місті проживало 3475 мешканців, 1880 року - 9290, у тому числі 3254 римо- і 2909 греко-католиків, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - близько 13000, з яких 4600 були поляками, а 3100 - українцями, нині - понад 17 тисяч осіб.

Першу сакральну споруду у Бережанах (замкову каплицю, яка побувала у розпорядженні протестантів, бо до них належав засновник міста Миколай Сенявський), збудували не пізніше 1525 року, а парафіяльний храм постав вже після заснування міста у 1530 році та був присвячений святому Миколаєві. Парафія ж вперше у документах згадується 1571 року. Пізніше цю святиню замінила нова, а на її місці спорудили бернардинський костел св. Миколая.