48206 Увисла

Перша писемна згадка про село Увисле (пізніше - Увисла) датується 5 травня 1438 року, згадується також у 1458 і 1556 роках. У 1880 році тут проживало 1270 мешканців, у тому числі 1162 українців і 64 поляків, нині село має теж приблизно 1270 осіб. Входило до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Чортківського.

Нечисленні католики латинського обряду Увисли спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях, проте після заснування парафіяльної експозитури у Хоросткові, яка пізніше стала капеланією, а потім - парафією св. Йосифа Каласанського, перейшли до неї. На той час їх було менше семи десятків вірних.

48643 Угриньківці

Перша згадка у документах про село датується 1442 роком, є згадка також у 1469 році. 1880 року в Угриньківцях проживало 1575 мешканців, у тому числі 1200 українців і 290 поляків, 1900 року - 1855, 1910 року - 1770, 1921 року - 1521, 1931 - 1600, нині - понад шість сотень осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить численні католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх чисельність майже досягла чотирьох сотень, а на початку наступного століття перевищила півтисячі вірян. Саме тоді в Угриньківцях і постав мурований храм.

48562 Улашківці,
вул. Шевченка

Вперше у документах Улашківці згадуються 7 травня 1464 року. Згодом отримали статус містечка, проте пізніше його втратили через нападників. 4 серпня 1701 року тут знову було засновано містечко. У 1785 році в Улашківцях проживало 1002 мешканців, 1880 року - 2458, у тому числі 1418 українців, 8954 поляків і 121 німців, 1910 року - 2503, 1921 року - 2037, 1931 року - 2251, а станом на 2018 рік - 1155 осіб.

Улашківські католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. Їх чисельність протягом другої половини ХІХ століття зросла удвічі - від майже півтори сотні до трьох сотень вірних, проте своєї святині вони не мали.

47842 Устечко

Перша згадка про поселення під іменем Устє датується 1414 роком, а 1590 року вже згадується як Устечко, причому 1661 року - як містечко. Цей статус воно втратило 1934 року. Нині у селі проживає менше дев'яти сотень мешканців. Було у Заліщицькому районі, а тепер - у Чортківському.

Римо-католики Устечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Червонограді. 1876 року, коли їх чисельність становила понад півтори сотні, в Устечку коштом власника містечка Калікста Понінського збудували мурований філіальний костел, який освятили 1881 року під титулом Воздвиження Святого Хреста.

48747 Устя

Перша писемна згадка про Устя датується 1469 роком. Від 1498р. і до, принаймні, XVIст. включно було власністю Кам'янецьких єпископів, відтоді називалось Устям Єпископським та вважалось містечком. У 1880р. тут проживало 2707 мешканців, 1900 року - 2405, 1921 року - 1432, 1931 року - 1585, 1938 року - 1507, у тому числі 1400 українців і 75 поляків, нині - майже 1100 осіб. Село входило до Борщівського, а від 2020 року - до Чортківського району.

Католики латинського обряду села спочатку належали, швидше за все, до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому, але після утворення 1851 року парафіяльної експозитури у Мельниці, яка 1861 року стала самостійною парафією cв. Генріха, сповідника, перейшли до неї. Їх чисельність в середині ХІХст. становила приблизно чотири десятки вірян, а наприкінці цього століття перевищила сім десятків. Своєї святині вони не мали.

48341 Устя-Зелене

Вперше згадується Устя-Зелене (Горожане, Ружане) у 1436 та 1438 роках, є згадки також у 1443, 1448, 1461, 1464 і 1467 роках. 1548 року отримало магдебурзьке право, від 1564 року було центром староства. У 1880р. у містечку проживало 2464 мешканців (1352 українців, 828 німців і 2894 поляків), нині село має менше шести сотень осіб. Входило до Монастириського району, а а від 2020 року є частиною Чортківського.

У місцевому замку у другій половині XVIст. існувала мурована каплиця свв. Якова та Анни. 16 травня 1579 року в Усті-Зеленому заснували парафію коштом власника містечка Миколая Мєлецького. Парафіяльний костел згадується у 1600 і 1623 роках. 1718 року цей чи наступний дерев'яний храм описується як старий і непридатний для богослужінь, мав він каплицю фундації Мавриція Курдвановського, три вівтарі (головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Ченстоховської і св. Анни) та дзвіницю із трьома дзвонами.

47842 Хмелиська

Хмелиська вперше згадуються як Хмелища у протоколах люстрації королівських земель 1564-1565 років. Станом на 1880 рік тут проживало понад 1300 мешканців, з яких 773 були римо-католиками, нині ж у селі - понад сім сотень осіб. Хмелиська входили до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях і традиційно відвідували богослужіння у хмелиській греко-католицькій церкві, але наприкінці ХІХ століття її парох заборонив їм нею користуватись. Тому у 1897-1899 роках було споруджено коштом гміни, повіту та Львівської курії філіальну муровану каплицю на землі, подарованій місцевим власником Ісидором Розенстоком. Від 1901 року і далі схематизми Львівської архідієцезії подають її під титулом Воздвиження Святого Хреста.

48240 Хоростків,
вул. Б. Лепкого, 1Б,
+380 (3557) 515-17

Хоростків вперше письмово згадується 1423 (чи навіть 1340) року. У 1578р. отримав обмежене магдебурзьке право, а 1622 року вперше подається як містечко. На початку 80-х років ХІХст. мав 4900 мешканців, 1921 року - 6787, у тому числі 2591 українців і 2209 поляків, 1931 року - 6924. Від 1934 року є містом. Населення нині - понад 6600 мешканців. Входив до Гусятинського району, а від 2020 року - в Чортківському.

Парафія і костел (можливо, під титулом св. Йосифа Каласанського) у Хоросткові існували у I половині XVIIIст., проте 1748 року парафію ліквідував архієпископ Миколай Вижицький, приєднавши хоростківських вірян до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях.

У 1851 році у Хоросткові заснували парафіяльну експозитуру при збудованому 1850 року костелі св. Архангела Михаїла, який вже у 1856-1859 роках замінили більшим храмом св. Йосифа Каласанського. 1855 року вона стала капеланією, а у 1875р. її піднесли до рангу парафії. Від середини 30-х років ХХст. костел згадується під титулом св. Архангела Михаїла.

48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1423 (чи навіть 1340) року. У 1578р. отримав обмежене магдебурзьке право, а 1622 року вперше подається як містечко. На початку 80-х років ХІХст. мав 4900 мешканців, 1921 року - 6787, у тому числі 2591 українців і 2209 поляків, 1931 року - 6924. Від 1934 року є містом. Населення нині - понад 6600 мешканців. Входив до Гусятинського району, а від 2020 року - в Чортківському.

Парафія і костел (можливо, під титулом св. Йосифа Каласанського) у Хоросткові існували у I половині XVIIIст., проте 1748 року парафію ліквідував архієпископ Миколай Вижицький, приєднавши хоростківських вірян до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях.

У 1851 році у Хоросткові заснували парафіяльну експозитуру при збудованому 1850 року костелі, який вже у 1856-1859 роках замінили більшим храмом св. Йосифа Каласанського, спорудженим коштом місцевого власника Каетана Левицького. Він же приблизно у той же час збудував також родинну каплицю-усипальницю на цвинтарі.

48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1423 (чи навіть 1340) року. У 1578р. отримав обмежене магдебурзьке право, а 1622 року вперше подається як містечко. На початку 80-х років ХІХст. мав 4900 мешканців, 1921 року - 6787, у тому числі 2591 українців і 2209 поляків, 1931 року - 6924. Від 1934 року є містом. Населення нині - понад 6600 мешканців. Входив до Гусятинського району, а від 2020 року - в Чортківському.

Парафія і костел (можливо, під титулом св. Йосифа Каласанського) у Хоросткові існували у I половині XVIIIст., проте 1748 року парафію ліквідував архієпископ Миколай Вижицький, приєднавши хоростківських вірян до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях.

У 1850 році в Хоросткові австрійська влада збудувала мурований костел, про який відомо лише те, що був під титулом св. Архангела Михаїла (принаймні, таке присвячення подає схематизм Львівської архідієцезії, складений на початок 1857 року). І вже 1851 року у містечку заснували парафіяльну експозитуру, яка охопила майже десяток навколишніх сіл та аж до 1886 року обслуговувалась експозитом (потім - настоятелем) о. Мареком Єзеніцьким. 1855 року стала капеланією.