48115 Золотники

Перша писемна згадка про Золотники датується 1410 роком, наступна - 28 листопада 1435 року. У 1485р. поселення отримало магдебурзьке право та згадується як місто у 1459, 1469 і 1485 роках. 1890 року тут проживало 2081 мешканців, у тому числі 1240 греко- і 616 римо-католиків, нині - понад 1700 осіб. Від січня 1940р. до 30 грудня 1962р. Золотники були райцентром, потім увійшли до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського. У 1984р. втратили статус міста, ставши селищем міського типу, а з 1991 року є селом.

Парафія у Золотниках заснована у серпні 1459 року коштом їх власника Михайла Золотницького (Вільчека). Тоді чи трохи раніше постав перший костел (вочевидь, дерев'яний), який мав титул Матері Божої, св. Станіслава, св. Войтеха, св. Йоана Хрестителя і св. Миколая. Був знищений татарами у першій половині XVII століття та відновлений, проте 1648 року його знову потрібно було відбудовувати.

48441 Зубрець

Перша документальна згадка про Зубрець датуєтья 1775 роком. У 1880 році тут проживало понад півтори тисячі українців та менше сотні поляків, нині - теж понад півтори тисячі селян. Село входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. У 1896 році, коли їх чисельність перевищила сотню, власник села Альфред Мисловський розпочав у Зубреці будівництво філіальної дерев'яної каплиці розміром 9 на 7 метрів із вежичкою та захристією, проте вже наступного року її було розібрано. Оскільки на її місці фундатор почав спорудження мурованої каплиці розміром 5 на 3 метра з криптою для трагічно померлого сина. 23 червня 1898 року цей храм було освячено.

47855 Іванівка

Перша згадка про Іванівку знайдена у документі 1559 року, згадується також 1650 року. 1869 року у селі проживало 1746 мешканців, 1914 року - 2102, 1931 року - 2237, 1939 року - 2300 (26% були поляками), нині - близько 1160 осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року увійшло до Тернопільського.

Римсько-католицька спільнота села належала до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці. В середині ХІХ століття іванівська громада нараховувала понад чотири сотні вірян, а наприкінці - близько 570-580 осіб. Зрозуміло, що для такої порівняно великої кількості вірних виникла потреба в будівництві своєї святині.

48137 Іванівка

Село Іванівка відоме від 1428 року, згадане також 1576 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало дві тисячі мешканців, більшість з яких були українцями. У 1946-1947 роках зі села переселено до Польщі близько двох сотень поляків, а замість них поселили привезених із Польщі (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) українців. Нині Іванівка налічує майже 1600 селян. Належала до Теребовельського району, а від 2020 року входить до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. 1893 року було закладено фундамент філіального мурованого костелу, спорудження якого здійснювалось коштом вірян та завдяки фінансовій допомозі Фонду Будівництва Каплиць і місцевої власниці Флорентини з Дзєдушицьких Ценської. Вже 1894 року храм, в основному, був споруджений, проте продовжував добудовуватись ще наступного року, а його освячення відбулось 1896 року.

48134 Ілавче

Село Ілавче (Вилавче) вважають заснованим у XIII столітті, хоча перша письмова згадка про нього датується 1412 роком. Переважну більшість населення Ілавчого становили українці. Нині тут проживає понад півтори тисячі мешканців. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Теребовлі, а після заснування у Сороцькому 1909 року парафіяльної експозитури, що у першій половині 20-х років стала самостійною парафією, увійшли до неї. За чисельності місцевих вірян близько 470 осіб сороцький експозит о. Кароль Процик 10 лютого 1910 року встановив та освятив хрест на місці майбутньої філіальної каплиці в Ілавчому.

47735 Йосипівка

Вперше поселення письмово згадується 1626 року, 1785 року було присілком села Купчинці, а зі середини ХІХ століття називається Йосипівкою (Юзефівкою). На початку ХХ століття присілок остаточно виокремили в село. 1908 року тут проживало проживало 754 осіб, з них 449 поляків і 269 українців, 1915 року - 912, а 1939 року - 850 жителів, у тому числі 540 римо-католиків і 310 греко-католиків.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. На початку другого десятиріччя ХХ століття, коли їх чисельність сягнула півтисячі, у Йосипівці розпочали будівництво філіального мурованого костелу, який вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується 1912 року як такий, що будується.

48653 Касперівці

Перша документальна згадка про Касперівці датується 1469 роком. У 1619р. село отримало магдебурзьке право та назву Лутомірськ за прізвищем власника, проте занепало внаслідок частих турецько-татарських нападів. Від 1641 року Лутомірськ став містечком Касперівці, а після 1786 року втратив міський статус. 1880 року тут проживало 1333 мешканців, 1921 року - 1395, 1931 року - 1519, нині - понад 1100 осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. У середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півтори сотні і залишалась приблизно на такому ж рівні до кінця першого десятиліття ХХ століття, коли Касперівці перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Щитівцях.

47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

47374 Киданці

Перша писемна згадка про Киданці датується 12 жовтнем 1444 року, згадуються також 1464 року. У 80-х роках ХІХ століття село мало понад 1200 мешканців, нині - майже дев'ять сотень. Раніше належало до Збаразького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Киданців належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. У 1895 році, коли їх чисельність майже досягла восьми сотень, коштом місцевих власників Моравських було завершено будівництво мурованого філіального костелу, який освятили 1897 року.

48246 Клювинці

Перша писемна згадка про село під назвою Клюїнце датується 1568 роком. 1619 року власник села Евстахій Копичинський призначив десятину місцевих доходів на утримання вікарія та інших службових осіб парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Копичинцях. 1900 року село мало понад дві тисячі мешканців (1400 українців, 640 поляків), а 1921 року - 1800 (1076 українців, 672 поляків). Нині ж тут проживає близько 1300 селян. Входило до Гусятинського району, та 2020 року перейшло до Чортківського.

Римо-католики Клювинців, серед яких було чимало українців, належали до парафії св. Йосифа у Хоросткові. Відомо, що, принаймні, від 1816 року тут була приватна каплиця, а філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком збудвали 1894 року, коли чисельність вірних перевищила 700 осіб. Їх було споруджено завдяки зусиллям настоятеля хоростківської парафії о. Казимира Гловінського та коштам Павла Терлецького і вірян. Храм освятили 1895 року.