48231 Красне

Перша писемна згадка про село Красне датується 1564 роком. Його населення нині - понад 600 селян. Входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. У 1892-1893 роках, коли їх чисельність сягнула тисячі, у Красному було споруджено та освячено під титулом Преображення Господнього мурований філіальний костел коштом власника села Антонія Цеглецького, а 31 січня 1899 року (до п'ятдесятиріччя правління імператора Франца Йосифа) тут створили парафіяльну експозитуру. У 1902 році експозит о. Людвик Мартинович відремонтував храм та оточив його муром, а в 1911-1912 роках експозитом о. Станіславом Цембрухом святиню було розширено.

47003 Кременець,
вул. О. Пчілки, 6,
+380 (3546) 235-29,
f.b.: 964884353523815

Датою першою писемної згадки про Кременець вважаються 1226-1227 роки, проте у польських джерелах згадується 1064 роком. Магдебурзьке право отримав у 1438 році. Нині є районним центром із населенням понад 21 тисячу мешканців.

У 1854-1857 роках після закриття у 1832 році францисканських монастиря та костелу римо-католики спочатку збирались на Меси у невеличкій каплиці, яку облаштували в одному з будинків на вул. Садовій (тепер вул. Ю. Словацького). У цей час йшло спорудження мурованого парафіяльного храму коштом парафіян та уряду за проектом Жана Тома де Томона храму св. Катерини у Санкт-Петербурзі. У листопаді 1857 року костел було освячено. У 1908 році виконано поліхромію святині та встановлено чеські вітражі.

48741 Кривче

Кривче відоме із 1530 року. Від 1627 року було містечком. У 1639 році місцеві власники Контські у верхній частині поселення на високому лівому березі річки Циганки, між двома її притоками розпочали будівництво оборонного замку, який протягом наступного століття зазнав нападів різних військових сил. При цьому страждало також і село. Нині його населення - понад 1900 мешканців. Кривче належало до Борщівського району, а тепер - до Чортківського.

Джерела стверджують, що мурований костел у селі спорудили 1650 року Контські, перебудувавши для цього порохову вежу замку. Ця інформація сумнівна, оскільки малоймовірно, що вже через десять років від початку спорудження замку його порохова вежа виявилась зайвою, хоча військова активність у цьому регіоні була надзвичайно високою. Більш ймовірно, що цього, 1650 року заснували парафію та збудовали якийсь інший храм, що потім був зруйнований під час облог замку.

48305 Криниця

Село Криниця, яке до 1978 року називалось Коростятин, вперше у документах згадується 1454 року. 1595 року на його теренах заснували місто Суходіл, але потім ця назва була втрачена разом із статусом міста. У 1945 році уцілілі після нападу бойовиків УПА місцеві поляки були репатрійовані до Польщі, а на їх місце завезли лемків із Польщі із району тамтешньої Криниці, що згодом і дало нову назву селу. Нині у Криниці, яка входила до Монастириського району, а тепер - до Чортківського, проживає понад шість сотень селян.

Католики латинського обряду села, що становили переважну більшість його населення (серед них було також чимало українців), належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Монастириськах. Принаймні, від 1862 року у Користятині вже існувала публічна філіальна каплиця на кладовищі.

48135 Кровинка

Село Кровинка вперше у документах згадується 1443 року як Кравінія, наступні письмові згадки датуються 1564 та 1576 роками. 1921 року серед 1495 мешканців 769 були поляками, 699 - українцями, а через десять років українці становили лише 40 відсотків від загального числа населення, нині ж тут проживає менше 1400 селян. Кровинка входила до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла в Теребовлі. 1899 року у Кровинці завдяки зусиллям теребовельського настоятеля о. Станіслава Коженьовського було споруджено філіальну муровану каплицю. Власне, на каплицю перебудували зерносховище на фермі місцевих власників Баворовських, які взамін отримали костельну земельну ділянку у Плебанівці. 1907 року храм було освячено.

48605 Кулаківці

За непідтвердженими даними, вперше село у документах згадується 1400 року, є згадка також у 1610 році. На початку 80-х років ХІХст. у Кулаківцях проживало шість сотень мешканців, 1921 року - 734, 1931 року - 765, нині - понад чотири сотні осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. Впродовж другої половини ХІХ століття їх чисельність збільшилась від семи десятків до сотні вірян, проте до початку ХХ століття своєї святині вони не мали.

47516 Куропатники,
вул. Тиха

Куропатники відомі у документах від 1437 року, згадуються також у у 1445, 1450-1470 та 1497 роках. Від 1593 року село якийсь час було містечком. У 1880 році тут проживало 1464 мешканців, з них понад вісім сотень римо-католиків, нині ж все населення складає понад вісім сотень осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Парафія та костел (дерев'яний) у Куропатниках існували від першої половини XVI століття, принаймні, 1540 року згадується місцевий душпастир. Наприкінці XVIст. храм було відбудовано, проте проіснував він недовго, а пізніше і парафія занепала. У XIXст. римо-католики села належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Бережанах.

48124 Ладичин,
вул. Івана-Франка

Перша згадка у документах про Ладичин (Владичин) датується 18 листопадом 1454 року, проте поселення тут було ще за княжих часів. 1880 року у ньому проживало півтори тисячі мешканців, з них лише три сотні були римо-католиками, нині ж у селі, яке входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського, - близько 1200 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. У 1911 році, коли їх чисельність сягнула майже півтисячі, коштом місцевої власниці Йозефи Рей у Ладичині облаштували тимчасову каплицю у дерев'яному будинку колишньої корчми та заснували парафіяльну експозитуру. Наступного року завдяки пожертвам вірян каплицю було оснащено. 2 лютого 1913 року микулинецький настоятель о. Людвик Вейс освятив дерев'яну дзвіницю із подарованими Йозефою Рей чотирма дзвонами, що отримали імена членів її родини.

48260 Ланівці,
вул. Шкільна, 2

Перша документальна згадка про Ланівці датується 1444 роком. 1545 року поселення стало містом. Після 1793 року Ланівці деякий час були центром волості, від січня 1940 року - райцентром. 1956 року отримали статус селища міського типу, в 2001 році - статус міста. Від 2020 року належать до Кременцького району. Проживає у місті майже 12 тисяч мешканців.

У 1444-1863 роках Ланівці належали родині Єловецьких. Відомо, що завдяки їм тут було споруджено костел із дубового дерева, який, ймовірно, замінив попередній та проіснував до 1839 року, згорівши разом з архівом. А 1857 року завдяки цій родині у Ланівцях постав вже мурований храм в стилі ампір з колонами. Його 1860 року консекрував єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Каспер Боровський. У 80-х роках парафія, до якої належали навколішні села, нараховувала понад 6 сотень вірних та мала цвинтарну калицю 1790 року у Ланівцях, філіальну сятиню у Нападівці, а також каплиці у Доманинці (нині - хутір Бережанки) і Корначівці, яка нині називається Малою Корначівкою.

48631 Лисівці

Перша писемна згадка про село Лисівці датується 1418 роком. Нині тут проживає майже дві тисячі селян.

Віряни Лисівців належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому. У 1885 році їх чисельність становила шість сотень, а через два роки, 1887 року тут коштом місцевих власників Зигемберг-Орловських завершили спорудження мурованого філіального костелу. 1906 року у Лицівцях було засновано самостійну парафію (спочатку - експозитуру). У 1907 році храм освятили під титулом Пресвятого Серця Ісуса. У міжвоєнний період парафія у Лисівцях, чисельність якої перевищила тисячу вірних, охоплювала також села Капустинці, Шершенівку та Шипівці (останні два мали свої філіальні святині).