48030 Литвинів

Перша згадка про Литвинів - в документі 8 лютого 1440 року, є також згадки у 1476 і 1483 роках. У XV-XVI століттях був містечком. 1880 року село мало 882 мешканців, у тому числі 800 греко- і 44 римо-католиків, 1900 року - 1324, 1921 року - 643, 1931 року - 772, 1939 року - 840, нині - дев'ять сотень осіб. Входило до Підгаєцького району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Литвинові та парафія постали коштом місцевих власників Бучацьких і Скарбеків із Саранчуків не пізніше останньої чверті XV століття. Фундаційні документи 1476 і 1483 років подають їх титул - Відвідин Пресвятої Діви Марії та Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Йоана Хрестителя.

48768 Литячі

Село Литячі (Летяче, Лятач) вперше писемно згадується у 1424 і 1428 роках, а також 11 травня 1464 року. 1880 року тут проживало понад 1400 мешканців, переважна більшість яких були українцями, нині ж Литячі нараховують лише трохи більше восьми сотень селян. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії у Язлівці, проте 1884 року увійшли до заснованої тоді ж парафіяльної експозитури у Берем'янах, яка 1921 року стала самостійною парафією. За чисельності близько 270 осіб вірні 1887 року збудували та освятили філіальну муровану каплицю (в деяких схематизмах Львівської архідієцезії в якості дати її спорудження подаються також 1867 та 1868 роки, що малоймовірно). У 30-х роках ХХ століття Литячі вже мали понад півтисячі римо-католиків.

48253 Личківці

Перша писемна згадка про село датується 1431 роком, у документах згадується теж 7 травня 1470 року, а також у 1469, 1475, 1482 і 1485 роках. 1522 року Личківці отримали міські права, проте втратили їх 1781 року. 1880 року тут проживало понад 1700 мешканців, у тому числі 1200 римо-католиків. Нині у селі живе понад 2200 осіб. Належало до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського.

Костел (ймовірно, дерев'яний) у Личківцях, який згадується 1615 року, вже 1623 року вважався знищеним, проте у 1641 році зазначений як відновлений. Але ненадовго, бо вже через кілька років його знову не стало. 1712 року завдяки фундації місцевого власника Андрія Кавецького, яку пізніше було доповнено іншими жертводавцями, у Личківцях постала місія оо.-єзуїтів. Принаймні, у 1718-1725 роках їх храм вже мав титул Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, проте ще був дерев'яним і проіснував аж до 1774 року.

47530 Літятин

Село вперше згадується 15 січня 1443 року, є також згадки у 1454, 1473 і 1483 роках. 1880 року у Літятині проживало 731 мешканців, причому римо- і греко-католиків було приблизно порівно, нині село має трохи більше шести сотень осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католицька громада латинського обряду села належала до парафії св. Станіслава єп. мч. у Козовій. 13 липня 1896 року римо-католики Літятина, чисельність яких тоді перевищила чотири сотні вірних, надіслали Львівській курії листа щодо будівництва у селі костелу. Через два дні козовський настоятель о. Ян Оцеткевич переслав до Курії проект та кошторис майбутнього храму.

48137 Лозівка

Лозівка відома від 1785 року, була присілком Плебанівки. Велика земельна власність належала парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі, доходи від її експлуатації йшли на утримання Львівської капітули, а потім - єпископа-помічника у Львові. 1 квітня 1927 року стала самостійним селом. Нині тут проживає лише трохи більше сотні мешканців. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Плебанівки та її присілка Лозівка належали до вже згаданої парафії у Теребовлі. У схематизмах вони подаються разом аж до 1901 року, коли вперше занотовано кількість вірян окремо у Лозівці, що становила дві сотні осіб. А від 1907 року Лозівка там згадується як окремий населений пункт.

48710 Лосяч,
вул. Шевченка, 7,
+380 (3541) 363-38

Село утворене на землях відомого з XIIIст. знищеного нападникаии поселення Рогізна, проте як Лосяч вперше згадується 1785 роком. Ймовірно, у XVIIIст. було частково заселене поляками після спутошень XVII століття (частина села називалась Мазурівкою). 1880 року тут проживало 1875 мешканців, більшість яких була українцями, 1900 року - 2060, 1910 року - 2135, 1921 року - 1864, 1931 року - 2011, 1938 року - 1960, у тому числі 1080 українців і 800 поляків, нині - лише трохи більше тисячі осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить чисельні католики латинського обряду Лосяча належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі (нині - Скала-Подільська). Їх кількість в середині ХІХ століття досягла 480 вірян, а у 80-х роках цього століття перевищила шість з половиною сотень. Саме тоді і відбулось спорудження філіального костелу у селі, який вперше подається у схематизмі Львівської архідієцезії лише на початку 1898 року, але вже як повністю збудований, причому відразу в статусі костелу (не каплиці).

48133 Лошнів

Уперше Лошнів згадується у документах XV століття, зокрема, 6 грудня 1445 року, а також у 1457 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 2100 римо- і 500 греко-католиків, 1935 року 85% його населення (3200 осіб) становили поляки (переважно - мазури), більшість яких після війни виїхала до Польщі. Нині село нараховує приблизно 1300 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спільнота римо-католиків Лошнева належала до парафії у Теребовлі. 1816 року у селі згадується мурована приватна каплиця, яка пізніше, можливо, стала публічною, оскільки від 1856 року місцеві віряни, чисельність яких перевищила 1300 осіб, добивались створення тут капеланії. Проте постала вона лише 1869 року. Лошнів став першим селом розлогої теребовельської парафії, в якому реалізували ідею о. Станіслава Громницького про поділ великих парафій.

47850 Магдалівка

Перша згадка про Магдалівку у документах датується 1785 роком. У 1880 році це село разом із присілком Теклівка, яка нині є окремим селом, мало 1064 мешканців, з яких лише 235 були римо-католиками, 1939 року - близько 1600 (приблизно 30 відсотків були поляками), нині тут проживає понад вісім сотень осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Магдалівки спочатку належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У 1903 році (за чисельності вірних понад 260) у селі завдяки зусиллям баворівського настоятеля о. Яна Шубера збудували муровану каплицю. Земельні ділянки під святиню та для забезпечення душпастирства пожертвували Флорентина Ценська (із Яблоновських), Клементина Чарторийська, Текля Беднарчук, яка також подарувала значні кошти.

48266 Майдан

Перша документальна згадка про Майдан датується 1584 роком. 1880 року із семи сотень мешканців села лише три сотні були римо-католиками, тоді як у міжвоєнний період поляки вже становили переважну більшість населення. Нині тут проживає понад три сотні осіб. Майдан входив до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до домініканської парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько чотирьох сотень, у Майдані завдяки зусиллям та коштам домініканців і місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Святої Родини філіальну муровану каплицю.

48215 Мала Лука

Вперше Мала Лука згадується письмово 1564 року. У 1880р. тут проживало 1198 мешканців, у тому числі 863 греко- і 220 римо-католиків, на початку ХХст. поляки складали 20% населення, а 1939 року село мало приблизно 1600 осіб, з яких вже 25% були поляками. Побувало аж у шести районах: Гримайлівському (до 1959р.), Скалатському (до 1962р.), Підволочиському (до 1965р.), Гусятинському (до 2020р.) і Чортківському (нині). Нараховує чотири з половиною сотні мешканців.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді. Їх чисельність у середині ХІХ століття становила лише півтори сотні, а наприкінці цього століття та у період до ІІ світовох війни - від двох до трьох сотень вірних (зростання відбулось, в основному, за рахунок військових прикордонної частини).