МИКУЛИНЦІ. Костел Пресвятої Трійці (1761 - 1779). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48120 Микулинці,
вул. Хоткевича, 2,
+380 (3551) 513-41

Перша писемна згадка про Микулинці (Микулин) датується 1096 роком, згадуються також у 1202, 1444 та 1459 роках. У 1595 році поселення отримало статус міста, підтверджений у 1758 році. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 3642 мешканці, у тому числі 946 греко- і 926 римо-католиків. З 1940 року Микулинці є селищем міського типу і до 1962 року були райцентр (потім увійшли до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського). Населення - понад 3600 осіб.

У 1619 році костел св. Анни, що існував в Микулинцях, принаймні, з кінця XVI століття та згадувався 1615 року, був знищений під час турецько-татарського нападу. Пізніше постала тут каплиця (ймовірно, дерев'яна), що станом на 1677 рік обслуговувалась священниками Кам'янець-Подільської дієцезії (одне богослужіння на тиждень). 1718 року занотовано дерев'яний храм під титулом св. Йоана Хрестителя, який збудували раніше, бо парафія у Микулинцях вважається заснованою до 1715 року.

МИЛІВЦІ. Колишня цвинтарна каплиця без титулу (1863). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48563 Милівці

Перша згадка в документах про Милівці датується 1424 роком, згадуються вони також у 1442 році та 1535 року, коли тут вже була церква. На початку XVIIст. отримали статус містечка, який пізніше втратили. У 80-х роках XIX століття у селі проживало понад дев'ять сотень мешканців, переважну більшість яких становили українці, а станом на 2018 рік село має близько шести сотень осіб.

Милівецькі католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх було приблизно вісім десятків, а на початку 60-х років цього століття, коли у селі постала цвинтарна каплиця, - майже півтори сотні вірян.

МИЛЬНЕ. Колишній костел св. Йоана Хрестителя (1908 - 1914). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47233 Мильне

Село Мильне відоме від XVI століття, а перша документальна згадка датується 1617 роком. До більшовицького перевороту тут проживало понад 2700 мешканців, а нині - менше дев'яти сотень. Належало до Зборівського району, а тепер - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Мильного входили до складу парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях. 1880 року їх було 1073, а 1899 року - 1266. Перша мурована святиня у селі постала 1872 року завдяки зусиллям Себастіана Кромпца та була освячена наступного року, а 1875 року відбулась її консекрація. У 1908 році за проектом невідомого архітектора розпочали будівництво мурованого готичного костелу, оскільки невелика каплиця стала надто малою для місцевих вірян. Вже під час спорудження храму зміни у проект вніс майбутній архітектор Лаврентій Дайчак, який до того спроектував костел у рідному Реньові.

МИШКІВ. Колишня каплиця без титулу (1908 - 1910). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48605 Мишків

Перша писемна згадка про село - 1495 рік. 1921 року тут проживало 1094 мешканців, 1931 року - 1182, а нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Мишкова належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому (тоді - Тлустому). За чисельності близько двох сотень вірних, у 1908-1910 роках у Мишкові було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

МИШКОВИЧІ. Колишній костел Пресвятого Серця Ісусового (1904 - 1906). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47732 Мишковичі

Вважається, що Мишковичі вперше у документах згадуються 1564 року, проте є також згадка 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду. 1832 року у селі проживало 670 осіб, 1880 року - 1321 (1000 греко- і 321 римо-католиків), 1890 року - 1670, у тому числі 1184 українці і 388 поляків, 1931 року - 1816, нині - понад дві тисячі мешканців. У 1944-1946рр. поляків-католиків вивезли до Польщі, а звідти оселили православних лемків.

Католики латинського обряду Мишковичів належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. В середині ХІХст. їх було майже дві з половиною сотні, наприкінці цього століття - понад 330 вірян. До будівництва власної святині вони приступили на початку наступного століття.

МЛИНИСЬКА. Колишня каплиця без титулу (1912). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48164 Млиниська

Вперше у документах село згадується 1508 року. Після епідемії холери у 1846-1847 роках, коли бзначна кількість селян вимерла, власник Млиниськи з родини Лосів переселив сюди мазурів з Польщі. 1939 року тут проживало 880 осіб, більшість з яких була римо-католиками, нині ж чисельність мешканців лише трохи перевищує чотири сотні. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спочатку місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). Перша ж каплиця у Млиниські постала 1877 року коштом місцевої власниці Пауліни Лось на терені дворового парку. За її примхою (чи внаслідок намагання зекономити), це була дерев'яна будівля, оббита дубовою корою. І лише 1912 року її замінив мурований храм, споруджений вже завдяки іншим власникам села - Дунін-Борковським.

МОНАСТИРИСЬКА. Колишній костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії (174? - 1751). Тернопільська обл., Чортківський р-н

4830? Монастириська,
вул. Тараса Шевченка, 18

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Про первісний костел та заснування парафії у Монастириськах інформація відсутня (можливо, вони постали до 1600 року). Відомо лише, що 1721 року тут був дерев'яний храм, споруджений не пізніше 1702 року коштом Терези - вдови Олександра Потоцького. Ця досить велика святиня мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами св. Антонія і св. Станіслава.

МОНАСТИРИСЬКА. Колишня каплиця-усипальниця Потоцьких-Млодовських (1828). Тернопільська обл., Чортківський р-н

4830? Монастириська

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Міський цвинтар було закладено, швидше за все, на початку XIX століття (принаймні, найстаріша могила датується тут 1833 роком). 1828 року родина Потоцьких, яким належали Монастириська від 1630 року по 1844 рік, збудувала на ньому свою каплицю-усипальницю в такому ж класичному стилі, як і споруджений раніше палац. Ця дата вказана в книзі 'Miasto kresowe Monasterzyska. Cmentarz katolicki' уродженця Монастириськ Збігнєва Жиромського (Вроцлав, 2013). Правда, місцеві краєзнавці вважають, що каплиці вже 400 років.

МУХАВКА. Колишня каплиця (Пресвятої Трійці?) (1926 - 1927). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48575 Мухавка,
вул. Грушевського

Перша письмова згадка про село датується 1448 роком. У 1836 році в Мухавці проживало 641 мешканців, 1850 року - 690, 1875 року - 709, 1900 року - 1170, 1914 року - 1381, 1939 року - 1380, при чому завжди переважну більшість становили українці. Нині село нараховує понад шість сотень осіб.

Католики латинського обряду Мухавки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх будо близько півтори сотні, наприкінці цього століття - понад три сотні, а в першій половині 20-х років наступного століття - понад 320 вірних, а свою святиню вони збудували лише у другій половині 20-х років.

НАДРІЧНЕ (Дрищів). Колишня каплиця без титулу (1914). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.

Фільми
Місцезнаходження