47851 Новосілка

Новосілка (Скалацька, Мала) вперше згадується 1471 роком як королівське село, є згадка також 1593 року. У 1914 році тут проживало 778 мешканців, 1931 року - 822, 1939 року - близько 2 тисяч, з яких 45% були поляками, нині - понад 1500 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Новосілки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. В середині XIX століття їх чисельність становила близько півтисячі, наприкінці цього століття аж до І світової війни - сім сотень, а в міжвоєнний період поступово збільшилась до майже дев'яти сотень вірян. Тоді і постала у селі мурована святиня.

48654 Новосілка

Знищене татарами ще у XVст. поселення замінило нове село, яке вперше у документах згадується 1530 року як Новосілка. Від 1547р. нею володіли Костюки-Володийовські, тому називалось Новосілкою-Костюковою (до 1958 року). У 80-х роках ХІХст. у селі проживало 1754 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1900 року - 2604, 1931 року - 2587, нині - майже 1700 осіб. Наприкінці 20-х років тут оселилися польські колоністи. Село належало до Заліщицького району, а від 2020 року входить до Чортківського.

В середині ХІХст. чисельність католиків латинського обряду села, які належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, налічувала близько півтори сотні вірян. У схематизмах Львівської архідієцезії мурована каплиця у Новосілці-Костюковій згадується вперше 1861 року, а від 1892 року року її освячення подається 1854 роком. Тому збудована була ще раніше (за непідтвердженними даними, це могло статись 1817 року).

48414 Новоставці

Перша писемна згадка про село знайдена у дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. Нині Новоставці, чисельність населення яких перевищує вісім сотень, належать до Чортківського району, а раніше входили до Бучацького.

У другій половині ХІХ століття кількість римо-католиків у Новоставцях становила від півтори сотні до 180 вірян (менше чверті усіх мешканців села) та належали вони до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1882 року завдяки настоятелю о. Станіславу Громницькому у селі збудували та освятили філіальний мурований костел св. Яна Кентського.

47264 Озерна

Озерна вперше згадується у документах 1469 року, а в 1472 році фігурує як два поселення - Велика і Мала Озерна. З часом старе поселення (Мала Озерна) щезло, а нове (Заозерна, Велика Озерна, згодом - Озерна) у 1542 та 1545 роках вже вважалось містечком, яке, правда, міські права отримало лише на початку XVII століття. 1880 року мало 4939 мешканців, з яких приблизно 1900 були греко- і 1440 римо-католиками, нині ж тут проживає менше чотирьох тисяч осіб. Від 1941 року є селом, що належало до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

На початку 30-х років XVII століття в Озерній було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел коштом місцевого власника Якова Собеського, батька майбутнього короля. 1692 року цей храм відбудували після знищень, завданих татарськими та козацькими нападами.

47264 Озерна

Озерна вперше згадується у документах 1469 року, а в 1472 році фігурує як два поселення - Велика і Мала Озерна. З часом старе поселення (Мала Озерна) щезло, а нове (Заозерна, Велика Озерна, згодом - Озерна) у 1542 та 1545 роках вже вважалось містечком, яке, правда, міські права отримало лише на початку XVII століття. 1880 року мало 4939 мешканців, з яких приблизно 1900 були греко- і 1440 римо-католиками, нині ж тут проживає менше чотирьох тисяч осіб. Від 1941 року є селом, що належало до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

У схематизмах Львівської архідієцезії мурована цвинтарна каплиця Баранських в Озерній у складі заснованої на початку 30-х років XVII століття парафії св. Йосифа вперше подається на початку 60-х років ХІХ століття. Споруджена вона була у 1857-1858 роках та освячена 1858 року під титулом св. Теклі на честь похованої тут у той час Теклі Баранської.

48711 Озеряни,
вул. Центральна

Поселення відоме із XIIст., потім згадується 1469 року, у 1494р. його зруйнували татари, наступна згадка - 1550 року, а в 1565р. воно вже було містечком. 1785 року в Озерянах проживало 1085 мешканців, 1845 року - 2608, 1900 року - 4669, 1910 року - 4676, 1921 року - 3821, 1931 року - 4318, 2014 року - 1585 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХ століття їх чисельність (разом із вірянами села Констанція) не перевищувала трьох сотень. Проте вже 1854 року в Озерянах постала парафіяльна експозитура, що охопила десяток сусідніх сіл, налічувала майже дві тисячі римо-католиків, для яких проводили богослужіння в озерянській греко-католицькій церкві, та обслуговувалась молодим священником о. Франциском Посоховським.

48767 Окопи

У 1692 році на місці давньоруського городища, на горі Трійця було закладено фортецю (окопи). Так утворилось поселення, яке отримало назву Окопи Святої Трійці. 1700 року воно отримало магдебурзьке право. Пізніше назву містечка скоротили, залишивши у ній лише перше слово. Нинішнє населення села - понад півтисячі мешканців.

Костел Пресвятої Трійці в Окопах було споруджено 1693 року, у 1748 році його перебудували у стилі бароко. Ймовірно, що храм було пошкоджено 1769 року, коли польські повсталі конфедерати кілька місяців у місцевій фортеці утримували облогу російських військ. Принаймні, наприкінці XIX століття, коли Окопи належали до парафії св. Генріха у Мельниці(-Подільській), костел описували як запустілий. Лише 1903 року відбулась реставрація святині. Станом на 1936 рік Окопи вже належали до парафії Матері Божої Ангельської у Дзвинячці.

47226 Олiїв

Оліїв вперше у документах згадується 1532 року, а також у 1598 році. 1880 року тут проживало 1613 мешканців, з яких 964 були греко- і 607 римо-католиками, 1939 року - понад 2000 (поляків тоді вже було більше, ніж українців), а нині - майже вісім сотень осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - у Тернопільському.

У 1748 році місцевий власник Стефан Блендовський збудував в Олієві невеликий дерев'яний костел та пожертвував кошти і майно на утримання при ньому душпастиря з метою створення парафії. Але навіть попри дозвіл архієпископа Львівського Миколая Вижицького парафію не було засновано, бо завадила швидка смерть фундатора, а храм, швидше за все, занепав, бо інформація про його обслуговування відсутня.

48412 Осівці

Перша письмова згадка про село - 1421 року як Бусовче, згадується також 29 лютого 1440 року, 1453 року як Гусовче і 1465 року як Усівці. 1840 року тут проживало 842 мешканці, 1862 року - 1159, 1880 року - 1657, у тому числі 1192 українціі і 420 поляків, 1939 року - 2190, з них 1670 українців і 480 поляків, нині - понад тисяча осіб. Осівці від 2020 року входять до Чортківського району, а раніше були у Бучацькому.

Римо-католики села належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях. У середині ХІХ століття їх було лише три сотні, а 1886 року, коли в присілку Гупало села Осівці освятили фундовану родиною місцевих власників Цивінських філіальну (ймовірно, муровану) каплицю, в якій іноді проводили богослужіння, - вже понад 440 вірних.

47861 Остап'є

Перша згадка про Остап'є датується 1560 роком, згадується також у 1581 році. 1870 року тут проживало 176б мешканців, 1880 року - 2188, у тому числі 1065 греко- і 730 римо-католиків, 1921 року - 2706, 1939 року - приблизно 2900, більшість яких була поляками, нині - майже 1800 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Коли їх чисельність перевищила 1200 вірних, 1899 року в Остап'єму їх коштом та завдяки дотації Львівської курії розпочали спорудження філіального мурованого костелу. Будівельними матеріалами забезпечив місцевий власник Вацлав Залеський. Влітку цього ж року заклали наріжний камінь майбутнього храму, а в жовтні вже був готовий його фундамент.