47728 Острів

Перші писемні згадки про Острів датуються 1431 та 1495 роками, а 1581 року поселення згадується як містечко. Проте у XVIII столітті знову стало селом. 1890 року тут проживало 1672 особи, з них 1272 українців та 343 поляків. Нині населення Острова - понад 1700 селян.

Спочатку римо-католики села належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У схематизмі Львівської архідієцезії за 1865 рік вперше занотовано наявність в Острові філіальної каплиці (ймовірно, дерев'яної), яка у 1901-1904 роках вже вважалась занедбаною, а від 1906 року - втраченою. У 1907 році католики латинського обряду села за чисельності майже півтисячі вірних перейшли до парафії св. Адальберта (Войтеха) у Буцневі.

48107 Острівець

Перша документальна згадка про Острівець датується 1471 роком, а в 1575-1609 роках поселення вважалось містом. 1880 року нараховувало понад 660 мешканців (лише 180 римо-католиків). Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Теребовлі. Спочтку богослужіння для них без жодних проблем проводили в греко-католицькій церкві у сусідньому селі Застіночне. Але 21 вересня 1891 року освяченням подарованої власником сільського маєтку Фейвелом Соммерстейном земельної ділянки (чи наріжного каменю?) в Острівці з ініціативи теребовельського настоятеля о. Яна Калиневича розпочали будівництво філіального мурованого храму, який освятили 9 червня 1893 року. Меси відправляли тут кожної другої неділі та у свята.

48154 Папірня

У 1765 році на півдні села Кобиловолоки землевласник Рафаїл Скарбек заснував папірню (підприємство з виробництва паперу), яка проіснувала до початку ХІХ століття. Навколо неї виникло поселення, яке з часом і отримало назву Папірня. Ще у 80-х роках цього століття воно вважалось присілком Кобиловолоків, проте пізніше стало самостійним селом. Нині тут проживає близько двох з половиною сотень мешканців. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Римо-католики Папірні разом із вірянами Кобиловолоків належали до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). У 1893 році завдяки зусиллям та коштам янівського настоятеля о. Михаїла Ліци, а також пожертвам родини місцевих власників Дунін-Борковських і вірних, у селі було збудовано та освячено муровану філіальну каплицю.

48420 Переволока

Вперше село згадується 28 липня 1379 року у фундаційній грамоті парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, потім - 21 грудня 1439 року, 4 липня 1467 року, у 1469 році та 13 липня 1472 року. У 1857 році тут проживало 1902 мешканців, 1880 року - 2083, з них лише 30 були римо-католиками, нині - понад 2300 осіб. Переволока входила до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у сусідніх Старих Петликівцях. За непідтверженими даними, у першій половині XVII століття тут вже був свій костел, який знищили козаки і татари 1648 року.

48509 Переходи

Поселення Переходи (на цьому місці були переходи, броди через річку) вперше у документах 1603 року. До нього у радянські часи приєднали хутори Зелена та Чорний Ліс. Проживає у селі понад шість сотень мешканців.

У 2002-2003 роках місцеві жителі та отці-домініканці з парафії Матері Божої Святого Розарію у Чорткові, які їх обслуговують, спорудили у Переходах найоригінальнішу каплицю з існуючих в Україні - з використанням великої металевої цистерни, яка служила житлом для сезонних робітників.

47720 Петриків

Вперше Петриків письмово згадується 31 січня 1441 року, є також згадка 28 червня 1458 року. У 1870 році тут проживало 698 мешканців, 1880 року - 785, 1890 року - 883, 1921 року - 1135, а нині село має понад 3 тисячі жителів.

Католики латинського обряду села належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У середині ХІХ століття їх було близько півтори сотні, наприкінці цього століття - удвічі більше (три сотні), а 1906 року, коли у Петрикові завершили спорудження мурованої каплиці, - вже три з половиною сотні вірян.

48713 Пилатківці

Поселення П(і/и)латківці відоме у джерелах від 1494 чи навіть 1415 років, згадується також у наступному столітті. У 1870 році тут проживало 1050 мешканців, 1880 року - 1127, 1900 року - 1236, 1910 року - 1187, 1921 року - 1064, 1931 року - 1299, 2014 року - 346 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було майже три сотні, і саме тоді вони перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Схематизм Львівської архідієцезії 1862 року вперше подає занедбану цвинтарну каплицю в Пилатківцях, але 1871 року вона вже не згадується (ймовірно, розібрали). Проте замість неї цього ж року з'явилась громадська цвинтарна каплиця в розташованих поруч Грабівцях, якою, швидше за все, і послуговувались пилатківські віряни.

48746 Пилипче

Село вперше писемно згадується 1415 року як Філіповище, пізніше називалось Філіпківці. У ХVI столітті було містечком. У 1936 році тут проживало 2117 осіб, з них 1895 українців, 197 поляків і 25 євреїв, нині ж село нараховує трохи більше тисячі мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Наприкінці ХІХ та до ІІ світової війни Пилипче мало від півтори до двох сотень римо-католиків, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. У першій половині 20-х років в Пилипчі коштом вірян було споруджено муровану філіальну каплицю, яку освятили 1926 року.

48414 Пилява

За переказами, у XII-XV століттях тут було поселення Золота Пилява, яке зруйнували татари, а 1640 року заснували на магдебурзькому праві містечко. У 1652р. власник Пиляви Ян Потоцький подарував її заснованому ним монастирю домініканців у Бучачі. Село входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Проживає у ньому меше півтисячі селян.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, а після створення 1911 року парафіяльної експозитури у Новоставцях, увійшли до неї. 1913 року у Пиляві нагромадили достатню кількість каміння для будівництва філіальної мурваної каплиці, проте її спорудження так і не розпочалось.

48734 Пищатинці

Вперше у документах село згадується 1494 року як П'ятничани. У XVI-XVII століття Пищатинці були містечком. У 1810 році у селі проживало 544 мешканців, 1870 року - 836, 1880 року - 1033, 1900 року - 1011 (переважна більшість - українці), 1921 року - 1104, 1931 року - 1181, 1938 року - 1668, у тому числі 1448 українців і 200 поляків, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві власники Подфіліпські ще у 1598 році фундували костел у містечку, проте його доля не відома, і станом на XIXст. його точно не було. Відтак римсько-католицька громада Пищатинців належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. нараховувала менше двох сотень вірних, наприкінці - півтори сотні, а свою святиню отримала на початку другого десятиліття ХХ століття.