48151 Романівка

Перша згадка в документах про Романівку датується 1471 роком, а до того тут було село Сидорівка, яке знищили татари. 1857 року у Романівці проживало 1496 мешканців, 1880 року - понад 1800 (252 римо-католиків), 1899 року - понад 2000 (309 римо-католиків), а 1931 року - 2285, нині ж село нараховує понад сім сотень осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Романівки до 1925 року належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи спочатку називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. У 1908-1912 роках, коли їх кількість майже досягла півтисячі, у Романівці було споруджено філіальну муровану каплицю.

47375 Романове Село

Перша писемна згадка про Романове Село датується 12 жовтня 1444 року, згадується також у документах 1574 і 1649 років. У 1857р. в селі проживало 709 осіб, 1880 року - понад 800 (315 римо-католиків), 1921 року - 1101 мешканців, а нині - майже дев'ять сотень. Романове Село входило до Збаразького району, а від 2020 року - до Тенопільського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому (це село у радянські часи спочатку називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним), проте 1851 року перейшли до новоутвореної капеланії Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях, яка у 1877-1878 роках стала самостійною парафією.

48560 Росохач

Перша документальна згадка про Росохач датується 1564 роком, коли в селі вже була дерев'яна церква. У 1857 році тут проживало 1358 мешканців, 1880 року - 1480 (переважно - українців), 1900 року - 1750, 1910 року - 1933, 1921 року - 1790, 1931 року - 2133, нині - 2018 року - 1674 осіб.

В середині ХІХ століття Росохач нараховував майже дві сотні католиків латинського обряду, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці, наприкінці цього століття їх вже було понад 360, а на початку 30-х років наступного століття - 330 вірян, проте увесь цей час своєї святині вони не мали.

47663 Росохуватець

Вперше письмово Росохуватець (Росоховатець) згадується 1559 роком як село Росище, тоді тут проживало лише півсотні мешканців, а розвиток поселення розпочався з кінця XVIIст., після завершення татарських нападів. 1880 року село мало 862 мешканців, з них 384 були римо-католиками, а перед початком ІІсв. війни - 1357 осіб (переважно - поляків). Після війни більшість поляків виїхала до Польщі, а звідти заселили українців. Нині тут живе близько 320 селян. Росохуватець входив до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1851 року у Росохуватці постав філіальний костел св. Войтеха внаслідок перебудови фільваркового господарського будинку, і цього ж року у селі було утворено парафіяльну експозитуру, до якої увійшли ще чотири сусідніх села. А 11 вересня 1853 року Святіший Отець Пій ІХ надав храму відпуст у дні св. Михаїла і св. Войтеха.

48420 Рукомиш

Рукомиш вперше письмово згадується 18 липня 1379 року у фундаційній грамоті бучацької парафії Успіння Пресвятої Діви Марії Михайла Бучацького, який початково саме тут мав свою садибу. Є також згадка 14 серпня 1421 року в документі заснування парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Петликівцях (нині - Старі Петликівці) Адальберта Бучацького. 1880 року у Рукомиші проживало 486 мешканців, нині ж його населення - понад 420 осіб. Село входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського.

Порівняно нечисленні католики латинського обряду села належали до вже згаданої парафії у Бучачі. Коли їх кількість досягла семи десятків, 1903 року в Рукомиші було збудовано філіальну муровану каплицю, яку тоді ж освятили під титулом Пресвятої Діви Марії Помічниці Християн.

48370 Садове

Село Новосілка Коропецька, як до 1946 року називалось нинішнє Садове, заснували у першій чверті XVIII століття польські дрібні шляхтичі-селяни, які мали сплачувати землевласникам оренду за землю. Заселення ними села продовжувалось до кінця цього століття. У XIX столітті тут також поселились українські сім'ї. Село входило до Монастириського району, а тепер - до Чортківського. Нині у Садовому проживає майже дві сотні селян.

Римо-католики Новосілки Коропецької належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1907-1908 році, коли їх чисельність становила близько трьох сотень, у селі коштом місцевих власників родини Бадені на подарованій ними земельній ділянці та з використанням пожертвуваних ними ж будівельних матеріалів було споруджено за участю вірян філіальну муровану каплицю, яку освятили 1908 року під титулом Опіки св. Йосифа. Ініціатором її будівництва стала с. Аполонія Вандович із згромадження Францисканок Родини Марії, яка працювала у селі у 1906-1945 роках, опікуючись школою.

48251 Самолусківці

Село вперше писемно згадується 1457 року як Сулківці. 1870 року тут проживала тисяча мешканців, 1880 року - 1107, більшість яких була українцями, нині Самолусківці нараховують понад тисячу осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Самолусківців належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Личківцях та були досить чисельними. В середині ХІХ століття їх кількість перевищила 360 вірян, наприкінці цього століття збільшилась ще на сотню, а перед І світовою війною становила 579 осіб, проте власної святині вони не мали.

48530 Семаківці

Семаківці відомі від початку XVII століття. У 1785 році тут проживало понад чотири сотні осіб, 1880 року - 430, з них 160 римо-католиків, починаючи з ХХ століття - понад півтисячі, а нині - заледве дві сотні.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії cв. Антонія Падуанського у Хом'яківці. У 1895 році, коли їх чисельність перевищила дві сотні вірних, завдяки хом'яківському настоятелю о. Леонарду Мочаровському, керівнику гміни Миколі Дуткевичу і місцевому власнику Владиславу Охоцькому у Семаківцях було споружено мурований філіальний костел. Причому, 15 червня цього року чортківський декан і бучацький настоятель о. Станіслав Громницький освятив наріжний камінь храму, а вже 20 жовтня цього ж року новозбудований костел було освячено.

48108 Семенів

У документах Семенів вперше згадується 1433 року, далі - у 1469 та 1492 роках. Є також згадки 1559, 1565 та 1570 року. Якийсь час село належало василіанському монастирю у Теребовлі. 1880 року тут проживало понад сім сотень селян, з яких римо-католиків - менше трьох сотень, нині ж чисельність населення становить близько п'яти з половиною сотень. Семенів входив до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села, кількість яких із середини ХІХ століття до початку ХХ столітя зросла від 170 до 250 вірних, належали до парафії у Теребовлі. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть власником Семенова став Йосиф Козєбродський, який пожертвував для спорудження філіального храму земельну ділянку та значну суму грошей. Фундамент святині заклали 1900 року, а її спорудження за дещо зміненим типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського тривало до 1906 року.

48111 Семиківці

Перша письмова згадка про Семиківці датується 1468 роком, у 1578-1600 роках мали статус містечка. 1870 року у селі проживало 628 мешканців, 1880 року - 788, а нині - близько 240 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Римо-католики Семиківців спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, у середині ХІХ століття перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у селі Росохуватець, яка пізніше стала самостійною, а 1906 року їх долучили до новозаснованої парафіяльної експозитури у Беневі (від 1925 року - самостійної парафії Матері Божої Святого Розарію).