89435 Кінчеш

Поселення порівняно недавнє, утворилось в XIX столітті. У другій половині цього століття тут поселились угорські сім'ї. Нині у селі проживає понад три сотні мешканців, переважна більшість яких визнає українську рідною мовою.

При дорозі в одному із сільських дворів Кінчеша збереглась дерев’яна дзвіниця 1932 року, отже до ІІ світової війни тут проводились богослужіння (швидше за все, греко-католицькі). З ініціативи місцевих греко-католиків, яку підтримали також римо-католики і православні, 2000 року у селі розпочали будівництво міжконфесійного екуменічного мурованого храму.

89626 Ключарки,
вул. Головна, 38,
+380 (3131) 682-14,
f.b.: Klucharky

Село вважається засновани в середині XIV чи навіть в ХІ століттях, проте перша згадка про Ключарки (Klucsarka) в історичних документах відноситься до 1773 року. У селі проживає понад дві з половиною тисячі людей.

У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек OFM консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого костелу. 2001 року тут було засновано парафію. 7 жовтня 2018 року на території храму було освячено Тау-хрест із скульптурою св. Франциска.

89623 Клячаново,
вул. Шевченка, 35а,
f.b.: 562135544261353

Село Клячаново (Klacsanó) відоме з 1475 року. Станом на 1921 рік тут проживало 1179 жителів, з них 1068 українців. Римо-католиками були 161 особа. Нині чисельність мешканців складає менше двох тисяч, серед них є словацькі, угорські та німецькі сім'ї.

Перший костел у Клячанові збудували 1688 року. У 1870 році тут було закладено інший храм, але невідомо, чи мова йде про сучасний костел, чи це була інша святиня, а теперішній храм збудували пізніше, у ХІХ столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці. За радянської влади у 60-х роках костел закрили, проте використати його не за призначенням так і не наважились. Завдяки Ковач Єлизаветі, яка переховувала ключі від святині та дбала про її зовнішній і внутрішній вигляд, костел зберігся.

90112 Кобалевиця,
вул. Головна, 13

Маленьке село Кобалевиця, яке нині налічує трохи більше сотні мешканців, вперше у документах згадується 1383 роком. У середині XIX століття тут поселились німецькі родини, нащадки яких на сьогоднішній день складають трохи менше половини населення села.

Єдиною культовою спорудою у Кобалевиці була дерев'яна конструкція, яка утримувала дзвін, захищений дашком. Згодом довкола неї збудували каркасну дзвіницю. 10 вересня 1994 року Апостольский нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко освятив наріжний камінь майбутнього мурованого костелу на терені біля дзвіниці.

90620 Кобилецька Поляна,
вул. Шевченка, 55,
+380 (3132) 327-94

Вперше Кобилецька Поляна згадується у 1672 році як Кабола Поляна, проте поселення є значно старішим, про що може свідчити зруйнована 1992 року дерев'яна церква Вознесіння Господнього, споруджена, за переказами, 1512 року. З 1971 року - селище міського типу. Його населення нині - близько трьох з половиною тисяч мешканців.

У 1786 році у Кобилецькій Поляні було засновано парафію (в основному, для переселенців німців та угорців), а храм облаштували в одному з місцевих будинків. 1824 року спорудили сучасний мурований костел, у 1896 році було здійснено розпис святині.

89626 Кольчино,
вул. Фрідешівська, 147а,
+380 (3131) 718-99,
f.b.: 2164138513904178

Вперше Кольчино згадується у писемних джерелах 1430 роком (назва села походить від угорського слова kölcsön, що означає 'позичено', 'подаровано'). 1960 року до Кольчина приєднано територію ліквідованих сіл Фрідєшово (відоме з 1807 року, в якому проживали переселенці-німці) і Шелестово. З 1971 року Кольчино є селищем міського типу з населенням близько чотирьох з половиною тисяч жителів. На 2006 рік з них українців - 95%, словаків - 3%, а решта - німці та інші. Тут є одна римсько- католицька, три греко- католицькі та одна православна церкви.

У 1900-1904 роках у Кольчині (ймовірно, у тодішньому Фрідєшеві) на місці старої каплиці було споруджено сучасний мурований костел.

89423 Концево,
вул. Миру, 129

У хроніках поселення вперше згадується 1348 роком під назвою Кексефельде. Перебувало у власності родини Кончазів, тому пізніше отримало назву Кончаза (Koncháza). Нині проживає тут понад 1200 мешканців.

Парафія в Концеві була заснована наново у XIX столітті. У 1992 році було облаштували костел у перебудованому будинку старої школи (25 серпня його освятили). У 2013 році було споруджено та освячено невеличку капличку Матері Божої Цариці біля дзвіниці навпроти входу в костел.