89433 Ратівці,
вул. Ракоці, 30,
+380 (3122) 758-62, 758-93

Перша письмова згадка про Ратівці відноситься до 1263 року (відомі під назвами 'Rat', 'Rath', 'Raad'). Старша і більша частина села з XIV століття отримала назву 'Nagy Rat' (Великі Ратівці). У 80-х роках на околиці Великих Ратівців виявили білохорватське поселення VIII-ІХ століть. У ХІІІ - XIV століттях землевласники заселяють переселенцями нову частину Ратівців - Малі Ратівці ('Kis Rat'). Нині Великі і Малі Ратівці є одним селом, ичсельність населення якого перевищує 1300 мешканців.

У 1334 році у Малих Ратівцях вже були парафія (і, відповідно, костел), але в часи реформації вона більш ніж на півтора століття припинила своє існування. У 1714 році Гергей Раті заповів значні маєтки на заснування парафії у Ратівцях та будівництво храму. Костел спорудили у XVIII столітті, а 1809 року його було розширено та зведено вежу.

90600 Рахів,
вул. Миру, 18,
+380 (3132) 256-57,
f.b.: 1572759812975364

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Нині є районним центром з населенням понад 15 тисяч мешканців.

У 1782-1787 роках у Рахові було створено римсько-католицьку спільноту, яка послуговувалась переобладнаним з греко- католицької дерев'яної каплиці храмом (греко-католики мали ще дві церкви, тому віддали цю каплицю). 1791 року постала рахівська філія, а у 1810 році - самостійна парафія. 1818 року повідомляється, що каплиця знаходиться у поганому стані.

90600 Рахів,
вул. Б. Хмельницького, 160,
f.b.: zipzerei

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Нині є районним центром з населенням понад 15 тисяч мешканців.

У XIX столітті у рахівському передмісті Зіпс(т)арай (Ціпцарай) було споруджено муровану каплицю, яку у 90-х роках XX століття двічі розширювали. 17 серпня 2013 року єпископ Антал Майнек освятив новоспоруджений тут парафіяльний будинок, а 17 серпня 2014 року - відновлений ззовні та зі середини храм.

89300 Свалява,
вул. Головна, 32,
+380 (3133) 219-05,
f.b.: svalyava.sds

Свалява вперше згадується у документах XII століття. У XIX столітті вона стала центром округу Березького комітату, а 1928 року - центром адміністративного округу, який об'єднував Свалявський, Нижньоверечанський і Чинадієвський територіальні регіони. Нині - районний центр з населенням понад 17 тисяч мешканців.

У 1863 році у Сваляву було перенесено парафію з Драчино, яке заснували переселенці з Німеччини та Словаччини, запрошені графом Шенборном для розвитку цього регіону. А сучасний мурований костел спорудили 1900 року. У 2001 році було проведено внутрішню реконструкцію святині.

906?? Свидовці

Таємниче поселення Свидовці, яке є невеличким присілком неподалік Ясіні і, вочевидь, знахиться поблизу гірського хребта Свидовець, не вдалось знайти на жодній із доступних паперових чи електронних карт, відсутня також будь-яка інформація про нього. Найближчі парафії знаходяться у Рахові та Ясіні.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Йоана Непомуки у Рахові. У 1902 році у Свидовцях збудували коштом парафіян філіальну невеличку муровану каплицю, яку станом на 2013 рік було оновлено та добудовано.

89452 Середнє,
вул. Церковна, 1,
+380 (3122) 721-445

Перша письмова згадка про Середнє відноситься до XIV століття, у середині якого поселення отримало міські привілеї. У XIX столітті Середнє мало статус «торгового містечка» і печатку з гербом, а на початку ХХ століття стало центром повіту. Із 1971 року - селище міського типу з населенням, чисельність якого нині перевищує 4100 мешканців.

У XII (чи XIII?) столітті на пагорбі біля річки Веля було споруджено монастир тамплієрів, який після ліквідації у 1312 році ордену перейшов до оо.-паулінів (його руїни збереглись до сьогодні). Місцева римсько-католицька спільнота належала до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Сторожниці, лише 1804 року тут заснували самостійну парафію (послуговувались старенькою капличкою).

89642 Синяк,
вул. Головна,
+380 (3131) 774-05,
f.b.: 100028509454472

Невеличке село Синяк, чисельність мешканців якого становить близько двох сотень, розташоване у долині річки Синявка у передгір'ї вулканічного хребта Карпат біля гори Синяк, на висоті 450 метрів над рівнем моря. В історичних документах цілюще джерело 'Синявський ключ' вперше згадується в 1783 році, а село вважається заснованим 1837 року.

Попередній мурований храм у Синяку, який також носив титул Воздвиження Святого Хреста, було знищено за радянської влади 1958 року. Сучасний мурований костел спорудили вже після повалення комуністичного режиму, а освятили 31 серпня 1997 року.