90200 Берегово,
вул. Перені, 5а

Місто Лампертаза (Lamperthaza) було засноване 1063 року принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І. 1247 році для відбудови міста після руйнування військами хана Батия король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії. У 1271 року місто стало центром комітату Берег, у 1342 році отримало статус вільного королівського міста, а 1396 року Березький комітат з центром у Лампертсасі був подарований подільському князеві Феодору Корятовичу. 1504-го вперше з'являється назва Берегсас (Beregszasz). 1946 року отримало статус міста та центру округи, від 1953 року - районний центр. Населення нині - майже 24 тисячі мешканців.

Село Чопівка (Чепівка) приєднали до Берегова 1958 року, а в історичних документах воно називалось як Ордов (1332р.), Ордо (1347р.), Заазордо (1480р.) та Ардо (1550р.). Ця назва походить від угорського слова «ердо» - ліс (місцеві мешканці століттями працювали в наколишніх королівських лісах). У XIXст. поселення спочатку мало назву Берегсасвейг, проте 1887 року вже фігурує в документах як Вейгардо, а з 1913 року - Берегардо.

90645 Богдан

У 1770 −1777 роках сюди переселились жителі з Рахова та інших сусідніх місцевостей. Наприкінці XIX — на початку XX століття Богдан вже вважали «великим селом» (статус, близький до містечкового), до 1992 року було селищем міського типу, нині - село, в якому проживає понад 4 тисячі мешканців.

У 1927 році в селі виділили земельну ділянку під римсько-католицький цвинтар, а у 1929 році на його території було зведено каплицю-дзвіницю. У роки угорської влади (1939-1944 рр.) на теренах Богдана планувалось спорудити римсько- католицький храм, але війна не дозволила здійснити задумане.

У 1864 році у селі Богдан розпочалось будівництво греко-католицького храму стараннями о. Йоана Брани, того ж року на свято Різдва Пресвятої Богородиці відбулось освячення його фундаменту. Спорудження святині завершилось 1867 року, а консекрували її, ймовірно, 1869 року.

90556 Буштино,
вул. Б. Хмельницького, 77

Поселення Буштино (до 1995 року - Буштина, угорською - Bustyaháza) було засноване в середині XIV століття (називають 1357 та 1369 роки). З 1957 року - селище міського типу, населення якого нині становить вісім з половиною тисяч мешканців.

У 1895 році у Буштині спорудили сучасний мурований костел за кошти лісництва, а внутрішнє оснащення святині профінансував Леопольд Золан, він же і був фундатором створення місцевої парафії. У 1958-1989 роках храм перебував закритим. Повернений та сильно пошкоджений костел відремонтували 1989 року у якості філіального, а у 1996 році святиню піднесли до рангу парафіяльної. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

89434 Великі Геївці,
вул. Леніна, 95

У 80-х роках XX століття на околиці села було виявлено білохорватське поселення VIII-ІХ століть. У джерелах Геївці відоме з 1338 року під назвами 'Gevch', 'Geveuch', 'Gejocz' (первісна назва села виникла у слов'янському середовищі). Нині у цьому селі - понад тисяча мешканців.

У 1890 році у селі Великі Геївці було споруджено школу та шкільну каплицю св. Анни за кошти 21-річного юнака Лайоша Хомокі, які він заповів Церкві 1887 року. Будівництво сучасного мурованого костелу завершилось 1911 року. У 1940 році у селі постала парафія.

У 1963-1989 роках храм перебував закритим. 1990 року було проведено капітальний ремонт поверненої святині. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

90232 Велика Бийгань,
вул. Головна, 99,
f.b.: 100019663478503

Перша письмова згадка про Велику Бийгань (угорською - Nagybégány) міститься у документах 1333 року. Мешкає тут зараз понад 1800 осіб, переважно угорськомовних.

Мурований костел у Великій Бийгані було збудовано 1418 року, проте у 1565 році він перейшов до реформатів. У 1686 році храм майже повністю знищила пожежа, відбудували та добудували його 1743 року та пізніше. Цей колишній костел після реставрації у 1839-1846 роках освятили 1 листопада 1846 року під титулом Всіх Святих як реформаторську церкву, якою він і є досі.

Католицька спільнота у Великій Бийгані відродилась лише на початку XIX століття, проте своєї святині не мала. У 1996 році було перебудовано на каплицю приміщення, в якому знаходились два шкільні класи. Десь після 2013 року добудували вежу. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

89000 Великий Березний,
вул. Штефаника, 41

Перші згадки про це поселення припадають на 1409 та 1427 роки. Нині Великий Березний є селищем міського типу (з 1947 року) та центром району з населенням понад 7500 мешканців.

У 1788 році в нижньому кінці Великого Березного держава оселила словаків (католицького віросповідання) для вирубки лісу та будівництва дамб, які задовільняли свої духовні потреби в рамках парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Оноківцях. 1807 року вони завершили будівництво сучасного мурованого філіального костелу та освятили його, а 1808 року у Великому Березному було засновано власну парафію.

90615 Великий Бичків,
вул. Промислова, 16а,
+380 (3132) 338-52

Вперше у документах Великий Бичків (Іоану-Бичків) згадується 11 серпня 1373 року, наприкінці XV століття став центром Великобичківської казенної домінії, що займала значну територію у східній частині Мараморощини. У другій половині XIX століття Великий Бичків був центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Із 1947 року - селище міського типу з населенням понад 9200 мешканців, 95 відсотків яких вважають рідною українську мову.

У 1736 році у Великому Бичкові було споруджено костел, який після Тріанонського миру опинився на румунському боці Тиси. Вірні відвідували Святі Меси у Солотвино. У першій половині 90-х років ХХ століття у малому залі Будинку культури ЛХК було облаштовано каплицю.