75134 Абрикосівка,
вул. Південна, 15,

Хутір у цьому місці з'явився ще у 90-х роках ХІХ століття, проте село вважається заснованим у 1928 році як Сад-комбінат ім. Фрунзе. З 1957 року називається Абрикосівкою. Населення - близько 1200 мешканців. У селі є церква Почаївської ікони Божої Матері Херсонської єпархії Московського патріархату та костел Матері Божої Фатімської. Жодна з громад, яким належать ці святині, не є домінуючою, співіснують доброзичливо.

З 1999 року в Абрикосівці проводились богослужіння у сім'ях парафіян. Статут парафії Матері Божої Фатімської було зареєстровано органами влади 12 вересня 2006 року, цього ж року в Абрикосівці розпочалось спорудження свого мурованого храму, яке здійснювалось на пожертви як місцевих вірян, так і сімей з Польщі.

66100 Балта,
вул. Ярослава Мудрого, 2,
+380 (4866) 220-93, 246-27,
f.b.: 100084458839588

У 30-х роках XVIIст. заснували селище Палієве (Палієве Озеро), а в 60-х роках Юзеф Любомирський розпочав будівництво на лівому березі Кодими фортеці Юзефград (навпроти на правому березі ще з XVIст. існувало турецьке укріплення «Балта»). 1776 року Юзефград отримав магдебурзьке право. У 1797р. Юзефград (з 1793р. - Єленськ) об'єднали з Балтою в одне місто, яке стало центром повіту. У 1849р. у Балті проживало 9810 мешканців, 1860 року - близько 14000, 1897 року - 23363, 1914 року - понад 28000, нині - майже 18 тисяч осіб. Із 1923р. було райцентром (у 1924-1929рр. - столицею Молдавської АРСР), а 2020 року увійшло до Подільського району.

У 60-х роках XVIIIст. коштом місцевого власника Станіслава Любомирського за проектом львівського архітектора Себастіяна Фесінґера збудували мурований храм для католиків-вірмен, які переселились в Юзефград із Криму, втікаючи від релігійного переслідування. Фундатор надав парафії належне фінансово-матеріальне забезпечення, у томі числі три села.

56100 Баштанка,
вул. Миколаївська, 2
+380 (51) 582-51-29

Заснували Баштанку, яка до 1928 року називалась Полтавкою, на початку XIX століття переселенці із Полтавщини та Чернігівщини. У 1830 році тут проживало 1216 мешканців, 1886 року - 2846, нині - понад 12 тисяч осіб. Була центром волості, із 1926 року є районним центром, від 1963 року - селищем (міського типу), статус міста отримала 1987 року. 1 жовтня 2025 року стала «Містом-героєм України».

У схематизмах Тираспольської дієцезії Полтавка не згадується у складі жодної парафії, проте мала б належати до парафії в. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Миколаєві, як і розташована зовсім поруч з нею німецька колонія Ней-Карслруе, що нині є селом Шляхове. Ймовірно, що після будівництва там костелу св. Єроніма нечисленні римо-католики Полтавки послуговувались саме ним.

67700 Білгород-Дністровський,
вул. Захисників України, 9,
+380 (4849) 677-13,
f.b.: Sw.Malgorzata

У 4 столітті до н. е. на острові, що омивався двома рукавами Тіраса (Дністра), жителі Мілету заклали поліс, який отримав назву Офіуса («місто змій»), а на високому правому березі річки виросла скіфське поселення Тіра. Згодом два поселення злились в одне, яке у різні часи називалось Тіра, Алба-Юлія, Туріс, Білий Город (тиверців), Ак-Ліба, Четатя-Албе, Фегер-Вар та Аккерман. У 1944 році місто, яке перейшло від Румунії, у складі якої воно перебувало після громадянської війни, до УРСР, отримало назву Білгород-Дністровський. Нині - районний центр із населенням майже 49 тисяч мешканців.

Варто зауважити, що це місто відвідали по дорозі на каторгу в Крим Папи Римські Клементій І у 93-95 роках та Мартин І у 623-625 роках.

До революції римо-католики Аккермана належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Одесі та мали свою муровану каплицю Матері Божої Ченстоховської, яка діяла до кінця ІІ світової війни. У 1946 році святиню переобладанали на житловий будинок, в якому досі проживають люди та міститься офіс невеликої фірми. Місцева римсько-католицька спільнота відновила свою діяльність 1999 року, богослужіння відправлялись у приватному будинку однієї з парафіянок.

73025 Херсон,
вул. Суворова, 40,
+380 (552) 498-288, 223-098,
f.b.: 237330286609413

У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735–1739 років на правому березі Дніпра було побудовано укріплення Олександр-Шанц. З 1775 року під прикриттям укріплень Олександрівського Шанца почали будівництво військових кораблів. Так з'явилось нове місто, указ про заснування якого був підписаний Катериною ІІ 18 червня 1778 року, а назву воно отримало на честь відомого міста-колонії Херсонес у Криму (Херсонеса Таврійського). З 1803 року Херсон був центром губернії, 1923 року став центром округи, а пізніше - обласним центром. Населення - понад 289 мешканців.

Перший римсько-католицький храм у Херсоні збудував о.-єзуїт Елізум Шац 1787 року на честь Спасителя. Ймовірно, що це була дерев'яна, обмазана глиною святиня. У 20-х роках XIX століття на місці цієї каплиці було споруджено мурований костел та освячено під титулом свв. Пія і Миколая. У 40-х роках храм перебудували (до нього також добудували вежу), літом 1849 року його консекрував єпископ- помічник Могильовський Головинський під титулом св. Антонія як кафедральний собор новоутвореної єпархії. У 1887 році костел знову було перебудовано та переосвячено (тепер вже під титулом св. Миколая).

6800? Чорноморськ,
вул. Середня, 67,
+380 (48) 682-50-92,
f.b.: 61586871074316

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть на цих теренах виникло поселення, яке назвали Буговими Хуторами (за прізвищем їх власника Андрій Буга), проте 1896 року воно мало лише 10 дворів, але працювало кілька рибних заводів. 1927 року Бугове перейменували на Іллічевське, яке 1952 року, отримавши назву Іллічівськ, стало селищем (міського типу), а 1973 року - містом (обласного підпорядкування). У 2016р. його перейменували на Чорноморськ. Проживає тут майже 58 тисяч мешканців.

В Буговому на початку ХХст. могло проживати кілька сімей німецького та польського походження. Якщо вони були римо-католиками, то, швидше за все, належали до розташованої поблизу парафії св. Венделіна у Клайнлібенталі, який тоді вже називався Ксеніївкою. Свого храму, звичайно ж, не мали.

67624 Дачне,
вул. Преображенська, 101

Поселення заснували в 90-х роках XVIII століття селяни, які втікали від панщини із центральних губерній Російської імперії. До 1968 року село називалося Гнилякове. Проживає у Дачному вісім з половиною тисяч мешканців.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Матері Божої Фатімської в Одесі-Таїрові, потім - до парафії Божого Милосердя в Роздільній. У другій половині цього десятиліття Дачне виокремили в самостійну парафію, довіривши її отцям-маріянам (zgromadzenie Księży Marianów p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny), завдяки зусиллям яких тут і постала каплиця у придбаному будинку. Парафія має філії у Надлиманському і Теплодарі.

67502 Доброслав,
вул. Центральна, 55

Поселення заснував 1802 року поміщик Антон Кодинцев. Із 1849 року Антоново-Кодинцеве вже було містечком і центром волості. У 1858р. тут проживало 515 жителів, 1886 року - 410, 1897 року - 727, нині - понад 6700 осіб. В радянські часи Антоново-Кодинцеве стало райцентром, 1935 року його перейменували на Комінтернівське, яке 1965 року отримало статус селища (міського типу), 2016 року було перейменоване на Доброслав, а район - на Лиманський.

У 1897 році із 727 мешканців Антоново-Кодинцева 725 були православними. Нечисленні католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Одесі. І, зрозуміло, свого храму не мали.

67502 Доброслав,
вул. Сонячна, 2-В,
www: rkc-dobroslav.od.ua,
f.b.: groups/3334938346828578

Поселення заснував 1802 року поміщик Антон Кодинцев. Із 1849 року Антоново-Кодинцеве вже було містечком і центром волості. У 1858р. тут проживало 515 жителів, 1886 року - 410, 1897 року - 727, нині - понад 6700 осіб. В радянські часи Антоново-Кодинцеве стало райцентром, 1935 року його перейменували на Комінтернівське, яке 1965 року отримало статус селища (міського типу), 2016 року було перейменоване на Доброслав, а район - на Лиманський.

Нечисленні католики латинського обряду містечка раніше належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Одесі та свого храму не мали. Із 90-х років ХХст. для них богослужіння відправляли у Будинку культури священники з Одеси (оо.-салезіанці із парафії св. Ап. Петра, оо.-паллотинці із парафії св. Климентія та дієцезіальні священники із парафії Бога Отця).

96100 Джанкой,
вул. Перекопська, 4

Вперше Джанкой згадується 1784 роком як невелике татарське село. Згодом туди прибули німецькі колоністи, які у 1865 році складали вже більшість населення. Статус міста Джанкой отримав 1924 року. Є районним центром з населенням близько 35 тисяч мешканців.

Існує думка, що до революції місцеві римо-католики, які свого храму не мали, належали до парафії у Богемці (нині - Лобанове). Насправді ж, довідник Тираспільської дієцезії за 1917 рік вказує на те, що католики латинського обряду проживали лише на залізнодорожній станції Джанкой (у самому поселенні їх не було) та належали до парафії св. Антонія Падевського у Караміні (Гріненталі) - нині Михайлівка Нижньогірського району, яку обслуговував о. Франц Шерер. Там був мурований костел, споруджений 1883 року коштом парафіян.