ДАЧНЕ. Каплиця св. Йоана Павла ІІ (201?). Одеська обл., Одеський р-н

67624 Дачне,
вул. Преображенська, 101

Поселення заснували в 90-х роках XVIII століття селяни, які втікали від панщини із центральних губерній Російської імперії. До 1968 року село називалося Гнилякове. Проживає у Дачному вісім з половиною тисяч мешканців.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Матері Божої Фатімської в Одесі-Таїрові, потім - до парафії Божого Милосердя в Роздільній. У другій половині цього десятиліття Дачне виокремили в самостійну парафію, довіривши її отцям-маріянам (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії), завдяки зусиллям яких тут і постала каплиця у придбаному будинку. Парафія має філії у Надлиманському і Теплодарі.

ДЖАНКОЙ. Каплиця Матері Милосердя (2010). Крим, автономна республіка, Джанкойський р-н

96100 Джанкой,
вул. Перекопська, 4

Вперше Джанкой згадується 1784 роком як невелике татарське село. Згодом туди прибули німецькі колоністи, які у 1865 році складали вже більшість населення. Статус міста Джанкой отримав 1924 року. Є районним центром з населенням близько 35 тисяч мешканців.

Існує думка, що до революції місцеві римо-католики, які свого храму не мали, належали до парафії у Богемці (нині - Лобанове). Насправді ж, довідник Тираспільської дієцезії за 1917 рік вказує на те, що католики латинського обряду проживали лише на залізнодорожній станції Джанкой (у самому поселенні їх не було) та належали до парафії св. Антонія Падевського у Караміні (Гріненталі) - нині Михайлівка Нижньогірського району, яку обслуговував о. Франц Шерер. Там був мурований костел, споруджений 1883 року коштом парафіян.

ДОБРОСЛАВ (Комінтернівське, Антоно-Кодинцеве). Каплиця св. Йоана Хрестителя (1995). Одеська обл., Одеський р-н

67502 Доброслав,
вул. Центральна, 55

Поселення заснував 1802 року поміщик Антон Кодинцев, поселивши тут своїх кріпаків. З 1849 року Антоно-Кодинцево вже було містечком і центром волості, 1935 року його перейменували на Комінтернівське. У 1965 році воно стало селищем міського типу, нині - центр Лиманського району. 2016 року перейменоване на Доброслав. Проживає тут майже 7 тисяч мешканців.

З 90-х років ХХ століття для римо-католиків Комінтернівського Святі Меси відправляли у Будинку культури священники з Одеси. У 1995 році завдяки допомозі 'Renovabis' було придбано половину приватного будинку, у якій облаштували каплицю (друга половина будинку ще не викуплена).

ЄВПАТОРІЯ. Каплиця св. Мартина (2007 - 2010). Крим, автономна республіка, міста

97401 Євпаторія,
вул. Новоселівська, 8а,
+380 (669) 42-333,
www: st-martin1.narod.ru

У VI-V століттях до н. е. на місці сучасної Євпаторії грецькі колоністи заснували факторію (торгову базу), а потім поліс Каркінітиду. Після захоплення регіону Османською імперією у 1475 році на місці Керкінітиди існувало лише невелике поселення, яке турки назвали Ґьозлеве (Козлов - в адаптації слов'янських сусідів). У XVI-XVIII століттях Ґьозлеве було одним із значних міст Кримського ханства, яке за кількістю будинків поступалося тільки Бахчисараю. Після завоювання Криму Росією у 1784 році місто перейменували на Євпаторію, стало центром повіту. Нині тут проживає понад 107 тисяч мешканців

Відомо, що 1828 року у Євпаторії спорудили костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який проіснував, принаймні, до 1881 року. Ймовірно, що пізніше він став непридатним, оскільки літом 1916 року місцеві римо-католики приступили до будівництва нового храму на виділеній містом земельній ділянці по бульвару ген. Князевича (нині - вул. Фрунзе). Керував спорудженням та опікувався вірними, чисельність яких до революції сягала 4 сотень, о. Станіслав Гурський, канонік Влоцлавської кафедральної капітули. 24 січня 1923 року цей костел закрила радянська влада. Буділя святині проіснувала до 1928 року, після чого вона або була зруйнована, або перебудована для потреб санаторію.

ЗУЛЬЦ (Шульцева, Малашівське, Веселе). Колишній костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1863). Миколаївська обл., Миколаївський р-н

Зульц

Перші німецькі колоністи оселились тут 1809 року. Навесні 1810 року до них приєднались інші, тоді ж і розпочалось спорудження поселення. У радянські часи це поселення разом з іншими німецькими колоніями увійшло в зону Широколанівського військового полігону Одеського військового округу. Від споруд у цьому та інших селах залишились лише залишки фундаментів.

У 1819 році в Зульці почали відправляти богослужіння в сільській хаті, яку облаштували як дім молитви. Цього ж року завдяки зусиллям о. Франца Шерера було споруджено перший храм. У 1855 році цей костел став непридатним, тому богослужіння перенесли до школи. 1863 роком датується будівництво нової святині (напроти колишньої, у дворі Йосифа Браксмайєра). 20 жовтня 1896 року її консекрував єпископ Антон Церр. Цього ж року Зульц став самостійною парафією (доти був філією парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці)). У 1895-1899 роках настоятелем парафії працював майбутній єпископ Йосиф Кесслер. До парафії, яку перед жовтневим переворотом обслуговував о. Михайло Гаценбеллер, належало ще кілька сіл загальною чисельністю понад дві тисячі вірян.

ІЗМАЇЛ. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (184? - 185?). Одеська обл., Ізмаїльський р-н

68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.

ЙОСИПІВКА (Йосифсталь, Сергіївка). Колишній костел св. Йосифа (1861). Одеська обл., Одеський р-н

67811 Йосипівка

Заселення німецької колонії Йосифсталь розпочалось взимку 1804 року. У 1896-1917 роках поселення називалось Сергіївкою, з лютого 1945 року - Йосипівка. Населення - понад 1440 мешканців.

Перша католицька школа тут запрацювала у перший же рік заснування колонії, а 1806 року було споруджено костел, який вже тоді отримав титул св. Йосифа Обручника. У 1809 році відкрили другу церковно-парафіяльну школу, 1822 року для неї збудували новий будинок. З 1832 року, коли храм відремонтували та розширили, настоятелем у Йосифсталі кілька років працював майбутній єпископ о. Каспер Боровський.