55104 Криве Озеро,
вул. Б. Хмельницького, 24,
f.b.: 160639861192738

Вважається, що поселення Криве Озеро заснували у вересні 1762 року, проте є інформація щодо його існування, принаймні, з 1650 року. Із 1970 року - селище міського типу, нині - районний центр. Проживає у ньому понад 7700 мешканців.

У 1807-1819 роках у Кривому Озері коштом родини Шолайських було споруджено невеликий мурований костел св. Людовика. У 80-х роках ХІХ століття місцева парафія, до якої входили також сусідні населені пункти, нараховувала близько двох тисяч вірних - фактично, кожний третій житель Кривого Озера був римо-католиком, причому, переважно польського походження.

25066 Кропивницький,
вул. Дворцова, 50/46,
+380 (522) 22-76-18

У XVI - першій половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда були володіннями Запорозької Січі, а його історія починається із заснування у 1754 році фортеці святої Єлизавети. У 1784 році Єлизаветград став центром повіту, 1923 року - центром округи. 1924 року місто перейменували на Зінов'євськ, у грудні 1934 року - на Кірове, а разом з перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року воно стало обласним центром. 14 липня 2016 року перейменоване на честь українського письменника і драматурга Марка Кропивницького. Населення - понад 227 тисяч мешканців.

З квітня 1992 року у Кіровоград стали приїзджати священки з Кам'янець-Подільського на Хмельниччині та Чечельника на Вінничині, які відправляли Святі Меси у приватному будинку Олександра і Нонни Голиченків. 25 грудня цього ж року була заснована місцева парафія (тоді під титулом Фатімської Божої Матері, який пізніше змінили на Святого Духа). 1994 року її першим настоятелем став о. Йосиф Шиманський, котрий спочатку поселився у будинку сім'ї Голиченків. Оскільки старий костел Різдва Пресвятої Діви Марії у місті знищила радянська влада ще 1936 року, у 1995 році було придбано невеликий будинок по вулиці Короленко, у якому облаштували каплицю.

2506? Кропивницький,
вул. Щорса

У XVI - першій половині XVIII століть землі сучасного Кіровограда були володіннями Запорозької Січі, а його історія починається із заснування у 1754 році фортеці святої Єлизавети. У 1784 році Єлизаветград став центром повіту, 1923 року - центром округи. 1924 року місто перейменували на Зінов'євськ, у грудні 1934 року - на Кірове, а разом з перейменуванням на Кіровоград у січні 1939 року воно стало обласним центром. 14 липня 2016 року перейменоване на честь українського письменника і драматурга Марка Кропивницького. Населення - понад 227 тисяч мешканців.

Першу католицьку спільноту у Єлизаветграді створили переселенці з Польщі, Німеччини, Сербії, Хорватії і Литви. У 1874 році вони отримали дозвіл Міської ради на будівництво костелу. Влада виділила для цього земельну ділянку біля Ковальовського кладовища, недалеко від залізнодорожного вокзалу (вулиця пізніше отримала назву Костельної, перейменовану пізніще на Щорса). Спорудження неоготичного храму разом з окремою неоготичною дзвіницею розпочалось коштом Теклі, вдови підполковника Подгородецького, та інших парафіян, а завершилось, ймовірно, у 1876-1877 роках. У 1882-1883 роках було збудовано також парафіяльний будинок. 11 травня 1909 року костел консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

67450 Кучурган

Поселення Кучурган заснували 15 серпня 1808 року німецькі переселенці-католики як Страсбург, а назва Кучурган вживалась у якості 'паралельної' ще до революції (остаточно перейменували поселення 1945 року). Нині у селі проживає близько 3700 мешканців.

У 1863 році у Страсбурзі коштом парафіян було споруджено сучасний мурований костел, який консекрував 30 травня 1908 року єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер. Місцева парафія до революції нараховувала понад 3600 вірних, котрі проживали у двох десятках сусідніх поселеннях, а обслуговували її оо. Валентин Бехлер та Йоан Шнейдер.

67450 Кучурган

Поселення Кучурган заснували 15 серпня 1808 року німецькі переселенці-католики як Страсбург, а назва Кучурган вживалась у якості 'паралельної' ще до революції (остаточно перейменували поселення 1945 року). Нині у селі проживає близько 3700 мешканців.

У середині 60-х років минулого століття селище Очеретівка, утвореване німецькими колоністами як Баден приблизно тоді ж, коли і Страсбург (Кучурган), увійшло до складу останнього. Баден у дореволюційні часи називався також Благодатн(овськ)им.

Будівництво власного мурованого костелу коштом місцевих парафіян завершили тут на рік раніше, ніж у Страсбурзі - 1862 року, а у жовтні 1887 року храм консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. У цій парафії 5 травня 1875 року народився майбутній єпископ Олександр Фрізон. Перед Ісв. війною до двох тисяч парафіян обслуговував куратор о. Рафаїл Лоран. В Очерітівці була також цвинтарна каплиця Пресвятої Богородиці, споруджена 1913 року мешканцями села.

6745? Лиманське

Поселення Зельц заснували у 1808 році (за іншими, менш переконливими даними - 1798 року) немецькі переселенці-католики. У царські часи в офіційних документах вживалась також назва Успенське (за титулом місцевого храму). В радянські часи Зельц перейменували на Лиманське, а 1957 року, об'єднавши з поселенням Рибальське (в минулому - німецькою колонією Кандель) та колишнім військовим містечком, спорудженим для обслуговування військового аеродрому. 1957 року надали йому статус селища міського типу. Якийсь час було районним центром. Нині тут проживає понад 7200 мешканців.

Ще 1821 року у Зельці постала перша святиня. А 1901 року її замінив один з найкращих храмів Південної України - мурований костел у неоренесансному стилі з двома необароковими вежами, споруджений коштом парафіян (близько 110 тисяч рублів). Його майже повністю збудували з цегли, на відміну від багатьох інших костелів Одеського регіону, при будівництві яких використовувався тільки ракушняк. Тоді ж встановили різьблений вівтар, виготовлений в Австрії. 25 листопада 1901 року храм консекрував єпископ Тираспольський Антоній Церр.

6745? Лиманське

Поселення Зельц заснували у 1808 році (за іншими, менш переконливими даними - 1798 року) немецькі переселенці-католики. У царські часи в офіційних документах вживалась також назва Успенське (за титулом місцевого храму). В радянські часи Зельц перейменували на Лиманське, а 1957 року, об'єднавши з поселенням Рибальське (в минулому - німецькою колонією Кандель) та колишнім військовим містечком, спорудженим для обслуговування військового аеродрому. 1957 року надали йому статус селища міського типу. Якийсь час було районним центром. Нині тут проживає понад 7200 мешканців.

Колонія німців-переселенців Кандель, яку у радянські часи перейменували на Рибальське, постала приблизно у той же час, що і сусідній Зельц. Мурований костел тут збудували коштом парафіян 1892 року із традиційного матеріалу - ракушняка. 10 жовтня 1892 року його освятив єпископ Тираспольський Антон Церр. Парафія, чисельність якої у 1914-1917 роках перевищувала дві з половиною тисячі вірян, мала ще каплицю на кладовищі та обслуговувалась о. Йоаном Альбертом.