56100 Баштанка,
вул. Миколаївська, 2
+380 (51) 582-51-29

Заснували Баштанку на початку XIX століття переселенці із Полтавщини та Чернігівщини, і називалась вона до 1928 року Полтавкою. Статус міста отримала 1987 року, є районним центром з населенням понад 12 тисяч мешканців.

Із 1997 року сюди стали приїжджати оо.- христосівці із парафії в. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Миколаєві, богослужіння проводили у приватному будинку. Протягом кількох років вони згуртували тут спільноту вірян та допомогли зареєструвати місцеву парафію. Завдяки фінансовій допомозі тодішнього єпископа- помічника Кам'янець-Подільського Леона Дубравського OFM у Баштанці було придбано будинок на околиці міста, в якому і облаштували каплицю.

Зульц

Перші німецькі колоністи оселились тут 1809 року. Навесні 1810 року до них приєднались інші, тоді ж і розпочалось спорудження поселення. У радянські часи це поселення разом з іншими німецькими колоніями увійшло в зону Широколанівського військового полігону Одеського військового округу. Від споруд у цьому та інших селах залишились лише залишки фундаментів.

У 1819 році в Зульці почали відправляти богослужіння в сільській хаті, яку облаштували як дім молитви. Цього ж року завдяки зусиллям о. Франца Шерера було споруджено перший храм. У 1855 році цей костел став непридатним, тому богослужіння перенесли до школи. 1863 роком датується будівництво нової святині (напроти колишньої, у дворі Йосифа Браксмайєра). 20 жовтня 1896 року її консекрував єпископ Антон Церр. Цього ж року Зульц став самостійною парафією (доти був філією парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці)). У 1895-1899 роках настоятелем парафії працював майбутній єпископ Йосиф Кесслер. До парафії, яку перед жовтневим переворотом обслуговував о. Михайло Гаценбеллер, належало ще кілька сіл загальною чисельністю понад дві тисячі вірян.

57060 Катеринівка

Поселення Катериненталь заснували 1817 року вихідці із Бадена, Рейнпфальца, Ельзаса і Вюртемберга (всього - 51 родина), а 1886 року тут проживало майже півтори тисячі осіб. У Ісв. війну село називали Скобелєв. 1944 року усіх мешканців німецького походження було депортовано у Німеччину, до Східного Сибіру. Нині у селі проживає близько семи сотень мешканців.

Мурований храм у Катериненталі постав коштом місцевих парафіян 1868 року. Він знаходився на перехресті основних вулиць: Обергассе, Шванцгассе, Швабенгассе та Йозефгассе. 22 вересня 1896 року костел консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед більшовицьким переворотом 1917 року понад 1600 вірян обслуговував адміністратор о. Рох Штейн. На кладовищі була каплиця Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги із родинним склепом, споруджена А. Буллінгером.

57334 Киселівка,
вул. 8 Березня, 6

Село заснували у 30-х роках ХІХст. переселенці (переважно католики) з польських, литовських та білоруських земель, які опинились тут не з власної волі, а за царським указом. Спочатку воно називалось Поляцьке, проте, принаймні, 1876 року (а також у 1877, 1899 і 1903 роках) вже мало назву Киселівка. Можливо, його і справді перейменували на честь міністра державного майна (у 1837-1856рр.) Павла Кисельова, проте сталось це не 1905 року, як подають деякі джерела. 1886 року тут мешкало 558 осіб, нині ж (до війни) - понад 1200 мешканців. Входило до Снігурівського району, а від 2020 року - до Миколаївського.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Херсоні. У 1850-1852 роках у Киселівці постала філіальна мурована каплиця, споруджена коштом графині Целестини Панкратьєвої та вірян села, яку 1897 року освятив єпископ Тираспільський Антоній Церр. Десь між 1903 і 1912 роками тут заснували самостійну парафію, яку відтоді обслуговував настоятель о. Йосиф Барановський. Перед революцією вона нараховувала понад 1400 вірних у самому селі та навколишніх хуторах.

57412 Красне

Німецька колонія у Красному була заснована 1870 року на місці вже існуючого села Красна. Тут проживало 305 мешканців 1889 року та 482 у 1903 році. У 1944 році жителів Красного німецького етнічного походження було депортовано. Нині кількість мешканців становить майже 1200.

Принаймні, станом на 1886 рік римо-католики села вже користувались молитовним будинком, а свій мурований костел (в якості філіального храму парафії св. Георгія мч. у Блюменфельді) тут було споруджено коштом місцевих вірян 1908 року. 30 травня 1910 року його освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер (ймовірно, під титулом Вознесіння Христа, оскільки це сталось в октаву Вознесіння Господнього).

57434 Краснопілля

Поселення Блюменфельд заснували 1862 року переселенці із лібентальських і кучурганських німецьких колоній. У 1914 році його перейменували на Цвєтково, але на початку 20-х років стара назва відновилась. У 1944-1946 роках село отримало сучасну назву Краснопілля. 1947 року до нього приєднали село Ново-Кір'яківка та хутір Атаманка. Нині тут проживає понад тисяча мешканців.

Перший молитовний дім в Блюменфельді збудували 1865 року. У 1863-1869 роках місцеві римо-католики належали до парафії св. Рафаїла Архангела в Ландау (Широколанівці), а в 1869-1890рр. - до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Зульці (нині село не існує). 13 січня 1890 року у Блюменфельді була утворена парафіяльна експозитура, а 1900 року постав мурований храм, споруджений коштом парафіян. 18 листопада 1901 року його освятив єпископ Тираспосльський Антон Церр. У 1904 році сюди призначили першого адміністратора (о. Йоганеса Шнайдера), після чого було засновано самостійну парафію. 1915 року вона налічувала три тисячі вірних, а адміністратором тут працював о. Петро Ейзенкрейн.

55104 Криве Озеро,
вул. Б. Хмельницького, 24,
f.b.: 160639861192738

Вважається, що поселення Криве Озеро заснували у вересні 1762 року, проте є інформація щодо його існування, принаймні, з 1650 року. Із 1970 року - селище міського типу, нині - районний центр. Проживає у ньому понад 7700 мешканців.

У 1807-1819 роках у Кривому Озері коштом родини Шолайських було споруджено невеликий мурований костел св. Людовика. У 80-х роках ХІХ століття місцева парафія, до якої входили також сусідні населені пункти, нараховувала близько двох тисяч вірних - фактично, кожний третій житель Кривого Озера був римо-католиком, причому, переважно польського походження.