47261 Ярчівці

Село Ярчівці відоме у документах із XVII століття. 1880 року тут проживало 753 мешканців, переважна більшість яких була греко-католиками, 1921 року - 1344, нині - майже чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського району.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни у Зборові. Наприкінці ХІХ століття їх було лише три десятки, перед Першою світовою війною - на півсотні більше, а в середині 20-х років - аж шість сотень. Саме тоді і планували збудувати у Ярчівцях філіальну муровану каплицю на 800 осіб, проте, як свідчить переписка відповідних урядових інстанцій, не вистачило коштів навіть на розробку її проекту.

78500 Яремче

Яремче (відоме з 1788р., належало до села Дора) виникло як окреме селище дачного типу наприкінці 90-х років ХІХ століття. 28.09.1910р. його виділили у самостійну адміністративну одиницю. Села Дора і Ямна, які нині є частиною міста, згадуються у документах XVI-XVII століть. З 1940 року Яремче деякий час було районним центром, а з 1963р. є містом обласного значення, в якому нині проживає понад 8 тисяч мешканців.

З десяток католиків латинського обряду Дори (з присілком Яремче) і Ямни, які пізніше утворять нове Яремче, спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній, а від 1857 року - до новоствореної капеланії у Делятині, що від 1890 року вже була самостійною парафією св. Франциска. Зі збільшенням чисельності місцевих та відпочиваючих в Яремчому римо-католиків 1898 року було споруджено та освячено філіальну дерев'яну каплицю.

78590 Яремче-Микуличин

Яремче (відоме з 1788р., належало до села Дора) виникло як окреме селище дачного типу наприкінці 90-х років ХІХ століття. 28.09.1910р. його виділили у самостійну адміністративну одиницю. Села Дора і Ямна, які нині є частиною міста, згадуються у документах XVI-XVII століть. З 1940 року Яремче деякий час було районним центром, а з 1963р. є містом обласного значення, в якому нині проживає понад 8 тисяч мешканців.

У документах першу згадку про Микуличин датовано 1412 роком, у 1437р. згадується як Mykolincze, а 1448 року - як Miculincze. У 1781р. село мало 775 мешканців (763 українців, 12 євреїв). У XIX столітті Микуличин був найбільшим поселенням у всій Європі, простягаючись на 44 кілометри від Яремчого до кордону із Закарпаттям. 1900 року було 4306 жителів (3429 українців, 268 поляків і 608 євреїв). Пізніше від Микуличина від'єднали інші поселення, у тому числі Яремче, Ворохту, Татарів. Нині село входить до Яремчого та нараховує 5200 мешканців.

Нечисленні римо-католики Микуличина спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній, а від 1857 року - до новоствореної капеланії у Делятині, яка від 1890 року вже була самостійною парафією св. Франциска.

78143 Ясенів-Пільний

Вперше село згадується 1427 року (називалось Єсеневом), пізніше - 4 травня 1472 року як Єсьонов (Ieszyonow). В останні кілька століть продемонструвало позитивну статистику чисельності мешканців: 1781р. - 746, 1855р. - 1963, 1900р. - 2507, 1935р. - 2968, 2003р. - 3268, 2021 - 3300. У всі часи серед них за національною ознакою переважали українці. Село входило до Городенківського району, а тепер - до Коломийського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Городенці. 1853 року тут збудували коштом власника села Яна Кшиштофовича філіальну дерев'яну каплицю, яку було освячено того ж року. Кількість католиків латинського обряду у Ясеневі-Польному збільшилась від півсотні у 70-х роках ХІХ століття до майже тисячі у 30-х роках ХХ століття.

80623 Язлівчик

Село Язлівчик вважається заснованим 1565 року. Проживає тут нині менше трьох сотень мешканців.

Римо-католики села, чисельність яких у 30-х роках минулого століття перевищила півсотні, належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Бродах. 7 березня 1933 року Будівельний відділ Тернопільського уряду воєводства затвердив проект місцевого філіального дерев'яного костелу у стилі модерн авторства інженера Стефана Зассовського. Збудували храм коштом Павла Голіновського та інших вірян у 1936-1937 роках. Після ІІсв. війни святиня використовувалась як колгоспний склад та архів, а пізніше стояла пусткою і руйнувалась. Піклуватись про неї у селі не було кому, оскільки там відсутня католицька спільнота латинського обряду.

47264 Озерна

Озерна вперше згадується у документах 1469 року, а в 1472 році фігурує як два поселення - Велика і Мала Озерна. З часом старе поселення (Мала Озерна) щезло, а нове (Заозерна, Велика Озерна, згодом - Озерна) у 1542 та 1545 роках вже вважалось містечком, яке, правда, міські права отримало лише на початку XVII століття. 1880 року мало 4939 мешканців, з яких приблизно 1900 були греко- і 1440 римо-католиками, нині ж тут проживає менше чотирьох тисяч осіб. Від 1941 року є селом, що належало до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

У схематизмах Львівської архідієцезії мурована цвинтарна каплиця Баранських в Озерній у складі заснованої на початку 30-х років XVII століття парафії св. Йосифа вперше подається на початку 60-х років ХІХ століття. Споруджена вона була у 1857-1858 роках та освячена 1858 року під титулом св. Теклі на честь похованої тут у той час Теклі Баранської.

78045 Озеряни

Озеряни документально вперше згадуються 1441 року. 1939 року тут проживало 2180 мешканців, у тому числі 1420 українців-греко-католиків, 700 українців-римо-католиків і 290 поляків-римо-католиків. Село входило до Тлумацького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Анни у Тлумачі. Коли їх чисельність перевищила чотири сотні, 1859 року в Озерянах вони збудували своїм коштом дерев'яну каплицю, яка згадується в схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із 1866 року. Наприкінці ХІХ століття село вже мало понад тисячу вірян.

67811 Йосипівка

Заселення німецької колонії Йосифсталь розпочалось взимку 1804 року. У 1896-1917 роках поселення називалось Сергіївкою, з лютого 1945 року - Йосипівка. Населення - понад 1440 мешканців.

Перша католицька школа тут запрацювала у перший же рік заснування колонії, а 1806 року було споруджено костел, який вже тоді отримав титул св. Йосифа Обручника. У 1809 році відкрили другу церковно-парафіяльну школу, 1822 року для неї збудували новий будинок. З 1832 року, коли храм відремонтували та розширили, настоятелем у Йосифсталі кілька років працював майбутній єпископ о. Каспер Боровський.

9400? Кадіївка

Перше поселення на території нинішньої Кадіївки згадується 1707 року як Протік Гриценків, а Кадіївка вперше згадується у 90-х роках ХХ століття. З розвитком вугледобування об'єднались кілька копалень, у тому числі Кадіївська, із сусідніми селами і 1932 року селище отримало статус міста, а 1937 року було перейменоване на Серго. Втім, вже через кілька років місту повернули стару назву Кадіївка, проте 1978 року знову перейменували (на Стаханів). 12 травня 2016 року місту остаточно повернули історичну назву Кадіївка. Населення - понад 70 тисяч мешканців.

Римо-католики, що працювали на місцевих копальнях та промислових підприємствах (переважно - поляки), спочатку належали до парафії у Бахмуті, але у першому десятилітті XX століття перейшли до парафії у Луганську. За сумнівною інформацією міського історичного музею, отриманою вже після ІІ світової війни на підставі спогадів старожилів, костел в Кадіївці було споруджено 1896 року під титулом св. Антонія.

67610 Кам'янка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями під назвою Мангейм, із 1944 року називається Кам'янкою. З 1923 року до ІІсв. війни було райцентром, нині є селом із населенням майже 1400 мешканців.

У 1850 році місцеві римо-католики своїм коштом збудували мурований костел у неоготичному стилі. 27 жовтня 1896 року цей храм консекрував єпископ Тираспільський Антон Церр. До революції майже дві з половиною тисячі вірян обслуговував настоятель о. Яків Добровольський, а до парафії входило понад десять населених пунктів, причому два з них мали свої муровані святині.