47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.

77191 Нараївка

Поселення Гербутів відоме, принаймні, від 1375 року, є також документальні згадки 1421 року та 18 березня 1437 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад сім з половиною сотень мешканців, 282 з яких були римо-католиками, 1939 року - 1220 (795 українців, 420 поляків), нині ж - понад 560. Село 7 червня 1946 року перейменоване на Нараївку (за назвою місцевої річки). Входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Гербутова належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. Якщо у середині ХІХ столітті їх було лише дві сотні, то на початку ХХ - вже майже чотири сотні. Саме тоді, 1908 року тут і була споруджена філіальна мурована каплиця, яку освятили 1912 року.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки та Окопи населяли переважно поляки, тоді як в Нетребі з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. 1921 року в окопах проживало близько двох сотень мешканців. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі, яке входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського, проживає близько півтисячі осіб.

Римо-католики Будок Борівських та Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян, лісництва в Карпилівці і прикордонників та завдяки зусиллям рокитнівського настоятеля о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну каплицю на мурованому фундаменті. Цього ж, 1934 року її освятив під титулом св. Йоана Хрестителя єпископ Адольф Шельонжек.

77325 Негівці

Пняки заснували переселенці з Польщі на теренах Негівців, які вперше згадуються 1443 року (є також згадки у 1447, 1453 і 1458 роках). 1880 року у Негівцях проживало 917 мешканців (переважно - українців). У середині 30-х років ХХст. Пняки стали окремим селом. 1939 року Негівці мали 1480 осіб, а Пняки - 530, з яких 510 були поляками. У радянські часи Пняки знову стали частиною Негівців, їх заселили лемками із Польщі (замість вивезених поляків). Нині село нараховує майже 1300 мешканців.

Нечисленні католики латинського обряду Негівців, яких у другій половині ХІХст. було менше чотирьох десятків, належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Але 1908 року, коли їх перевели до новоутвореної парафіяльної експозитури у Довгому Войнилові, чисельність негівцівських вірян збільшилась до двох сотень, а перед початком І світової війни становила вже 370 осіб.

45652 Несвіч

Несвіч вважається заснованим у середині минулого тисячоліття, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоруських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Був родовим поселенням князів Несвіцьких, від яких походить легендарний гетьман України Байда-Вишневецький. Нині є селом з населенням близько восьми сотень мешканців.

Відомо, що перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і вона згоріла, а мурованою - лише друга). У будь-якому випадку, 1808 року оновлений (чи новий) костел освятив єпископ- помічник Луцько- Житомирський Ян Підгороденський.

34721 Невірків

Перша згадка про Невірків датується 1463. У XVIIст. його власником стала родина Рокшицьких, які навіть перейменували поселення на Роксоволя чи Рокшицька Воля, проте ця назва не прижилась. 27 листопада 1773 року поселення отримало статус міста, проте цей привілей так і не було реалізовано. Нині Невірків є селом із населенням понад 1100 мешканців. Раніше належав до Корецького району, а тепер - до Рівненського.

Дерев'яні костел та монастир для домініканців у Невіркові збудував 1698 року Миколай Рокшицький, фінансово забезпечивши служіння ченців наданим їм майном разом із прикріпленими до нього селянами. А храму пожертвував сімейний образ Матері Божої Страждаючої, який з часом став чудотворним та об'єктом паломництва вірян різних конфесій.

48340 Низьколизи

Низьколизи вважаються заснованими 1783 року, проте ще 14 січня 1465 року згадуються в книгах галицького суду. У 1841р. тут проживало 131 українців, 1880 року - 510, з них 303 українці і 195 поляків, 1900 року - 590, у тому числі 372 українців і 210 поляків, 1912 року - 747, з них 451 українців і 285 поляків, 1939 року - 470 українців і 300 поляків, нині - менше двох сотень осіб. У 1964-1992рр. село називалось Барвінковим. Входило до Монастириського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Ниськолиз належали до парафії Пресвятої Трійці в Усті-Зеленому. Якась каплиця у селі існувала ще у 1774 році, про що свідчать тодішні протоколи візитації парафій Кукільницького деканату Львівської архідієцезії. Проте, принаймні, у середині ХІХ століття її вже не існувало, хоча село мало близько двох з половиною сотень вірян.

48255 Нижбірок

Вже у 1480 році Нижбірок, який спочатку називався Нижній Бір, вважався містом, документально згадується також 1564 року, коли отримав назву Новий Нижбірок, та у 1615 і 1642 роках. Аж до 1773 року Новий Нижбірок належав кам'янець-подільським єзуїтам у Личківцях. У 1966 році Новий Нижбірок перейменували на Нижбірок та приєднали до нього село Шляхотчина, засноване на його південних землях учасниками польського повстання 1830-1831 років, що сховались тут від царських репресій. Село входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського, і проживає у ньому понад тринадцять сотень мешкаців.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. 1886 року у Новому Нижбірку за чисельності вірян понад чотири сотні осіб завдяки зусиллям Якова Пшибиловича, управителя маєтку місцевих власників Баворовських, було збудовано мурований філіальний костел.

78013 Нижнів

Нижнів у документах вперше згадується 4 лютого 1437 року, є також письмові згадки у 1441 і 1474 роках, а 1508 року подається як місто (надане магдебурзьке право?). Містечком був до Ісв. війни. 1921 року тут проживало 4742 мешканців, 1939 року - 4930 (переважна більшість - українці), нині - майже дві тисячі осіб. Село входило до Тлумацького району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Перший костел в Нижневі існував вже у XVI столітті. За інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, цей храм реставрував Ян Блудницький, який був місцевим власником наприкінці XVI століття. Проте наприкінці 20-х років наступного століття святиню знищили нападники. Під час візитації архієпископа Яна Скарбека 1721 року на її місці стояв хрест.