48630 Шутроминці

Шутроминці - давнє село, відоме, принаймні, із XV століття. Нині у ньому проживає понад шість сотень мешканців. Раніше належало до Заліщицького району, а тепер - до Чортківського.

Католики латинського обряду у другій половині ХІХ століття належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Червонограді, проте вже на початку ХХ століття увійшли до парафіяльної експозитури, а пізніше душпастирського осередку Воздвиження Святого Хреста в Устечку. Їх чисельність протягом цього періоду була незначною - не більше півсотні вірян, але це не завадило їм 1932 року збудувати у селі мурований філіальний костел із червоної цегли. Ймовірно, що цю святиню так і не було освячено, і вона не отримала титулу.

47521 Шибалин

Шибалин вперше письмово згадується 1475 року. У 90-х роках ХІХ століття тут проживало понад півтори тисячі мешканців, з них лише 15 поляків, хоча римо-католиків було близько чотирьох сотень. Нині населення села - понад 1200 осіб. До 19 липня 2020 року входило до Бережанського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах. У 1899-1900 роках у Шибалині було споруджено філіальну каплицю. Під час І світової війни вона зазнала спустошення та була повністю зруйнована австрійсько-угорськими солдатами. Сучасний мурований храм постав вже після війни завдяки зусиллям настоятеля парафії о. Броніслава Лімановського: за чисельності вірних майже шість з половиною сотень осіб земельну ділянку під його будівництво освятили 19 квітня 1925 року, а наріжний камінь заклали та освятили 21 червня цього ж року.

57063 Широколанівка

У 1809 році була утворена колонія німців-переселенців, яка отримала назву Ландау. 1811 року тут проживало 233 людини, у 1889р. - 1698, 1903 року - 2381, тобто за 92 роки чисельність місцевого населення виросла у 10 разів. У Ісв. війну Ландау перейменували на Святопокровське, проте ця назва не прижилась. У радянські часи поселення отримало назву Карл Лібкнехт і навіть статус районного центру. У березні 1944 року розпочалась депортація німецьких поселенців із цієї та інших німецьких колоній в Німеччину у табори, причому ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан. Приблизно у той же час перейменували Карл Лібкнехт на Широколанівку. Нині у селі проживає поанд 1800 мешканців.

80240 Середпільці

Вперше у документах Середпільці згадуються 1494 роком, потім - 1531 року, а 1578 року село було майже повністю знищене татарами. Нині у ньому проживає близько півтисячі мешканців. Входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаттю Пресвятої Діви Марії у Радехові. Лише на початку ХХ століття вони за чисельності понад 170 вірних отримали власну святиню. Філіальна мурована каплиця була збудована на південній околиці села навпроти кладовища коштом місцевої власниці Марії Стецької та освячена 1901 року.

35351 Тайкури

Перша згадка про Тайкури датується 1528 роком. 3 квітня 1614 року поселення отримало магдебурзьке право. У радянські часи містечко Тайкури стало невеликим селом з півтисячним населенням.

Бароковий костел, який у містечку постав 1710 року коштом його чергового власника Лаврентія Пепловського, мав бути родинною усипальницею (до речі, його син Ян Павло у 1731р. також фундував у Тайкурах греко-католицьку Свято-Покровську церкву, яку із входженням Волині в Російську імперію зробили православною). Храм св. Лаврентія консекрував 1727 року єпископ Стефан Рупневський. Правда, за іншою інформацією первинний костел у Тайкурах збудували ще у другому десятилітті XVII століття, і після завданих військовими діями у другій половині цього століття руйнувань його було відновлено саме 1710 року.

82055 Тарнавка,
хутір Звягель

Колишнє село Звягель, яке у радянські часи як хутір приєднали до відомої із 1785 року Тарнавки, згадується документально 1443 року як Свелівці, 1553 року як Зухлівці, у XVIIст. - як Звяхлівці. У 1880 році в Тарнавці проживало 552 осіб (540 українців і 12 поляків), а Звягель мав 1890 року 366 мешканців (358 українців і 8 поляків), 1921 року - 396, 1931 року - 414, 1952 року - 48 (хутір). У 2018 році населення всієї Тарнавки разом із хутором Звягель становило 320 осіб.

Католики латинського обряду Тарнавки та Звягеля спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а в середині ХІХст. перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Тоді Тарнавка нараховувала понад сотню вірян, а Звягель - менше півсотні.

460?? Тернопіль,
ріг вул. Руської і Шевченка

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

Парафія та перший костел у Тернополі постали не пізніше 1550 року, коли згадується їх настоятель. Наступний храм розпочав будувати місцевий власник (від 1576 року) Костянтин Острозький, проте не встиг завершити до передчасної смерті 1588 року (він же відновив парафію та збільшив її матеріально-фінансове забезпечення).

Інша маленька ('parva') мурована святиня в Тернополі згадується під титулом св. Валентина на зламі XVI і XVII століть поблизу Львівської брами, проте після турецького нападу 1675 року вона станом на 1690 рік вже була руїною.

460?? Тернопіль-'Дружба'

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

Загребелля відоме у джерелах, принаймні, від XV століття. 1890 року тут проживало 1209 мешканців, у тому числі 974 поляків і 125 українців, 1921 року - 1112, 1939 року - 1350, з них 970 були поляками. Ще 1926 року село приєднали до Тернополя. У 1960-х роках на його території постав новий мікрорайон, який назвали «Дружбою».

Досить численні католики латинського обряду Загребелля належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У 1840 році на сільському кладовищі збудовали муровану каплицю, яка спочатку була лише усипальницею родини місцевих власників Кросновських. Коли ж на початку 60-х років ХІХ століття кількість римо-католиків перевищила три з половиною сотні, для них у цьому храмі тернопільські душпастирі стали звершувати богослужіння у святкові дні.

78596 Татарів

Перша письмова згадка про село датується 1671 роком. 1931 року Татарів вилучено із Микуличина, наприкінці міжвоєнного періоду тут проживало 1190 мешканців (630 українців, 300 євреї, 250 поляків і 10 німців). 1946 року назву Татарів замінили на Кремінці (за прізвищем лейтенанта, який загинув тут у 1944 році), але 1992 року стару назву відновили. Належав до Яремчого, але від 2020 року входить до Надвірнянського району, населення - понад півтори тисячі осіб.

Римо-католики поселення належали до капеланії у Делятині, що від 1890 року стала самостійною парафією св. Франциска. На початку ХХ століття з ініціативи Регіни Миколаші, дружини відомого львівського художника і фотографа Генрика, та о.-емерита Владислава Йогана, професора Львівського університету, у Татарові було створено комітет будівництва каплиці, спорудження якої розпочали весною 1911 року на земельній ділянці, подарованій тернопільським адвокатом і нотаріусом Станіславом Погорецьким.

47622 Таурів

Перша писемна згадка про Таурів (Таворів, Таборів) датується 1465 роком, згадується також у 1467-1474 роках. Принаймні, з другої половини XVI століття аж до ХХст. село належало львівським архієпископам, які віддавали його в оренду (зокрема, 22 травня 1570р. - аєп. Станіслав Сломовський, а 22 березня 1599 року - аєп. Ян Соліковський). 1880 року тут проживало 2158 мешканців, у тому числі 1327 поляків і 813 українців, 1921 року - 2041 поляків і 548 українців, 1939 року - 2940 жителів, нині - майже тисяча осіб. Село входило до Козовського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Таурова належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові. Ще наприкінці ХІХ століття у селі добивались спорудження власної святині. Навіть 1890 року Львівська курія передала на це частину коштів, проте їх використали на будівництво каплиці у Городищі.