80014 Варяж

Уперше Варяж згадується 1419 року, потім - у 1482 році, а 1538 року отримав магдебурзьке право. 1880 року у містечку Варяж проживало 1336 жителів, а в селі Варяж - 901. 1919 року містечко втратило міські права. До 1951 року Варяж належав Польщі, а 15.02.1951р. був переданий до складу УРСР. Місцеві поляки переїхали до Польщі, а Варяж заселили українцями з ліквідованого села Середній Угринів на Івано-Франківщині. У 1951-1989 роках називався Новоукраїнкою. Нині у селі менше дев'яти сотень мешканців. Входить до Червоноградського району (раніше - до Сокальського).

Відомо, що 1528 року парафія Преображення Господнього у Варяжі була відновлена (чи заснована?) завдяки місцевому власнику Кристину Ощовському. Ймовірно, що приблизно тоді ж і збудовали перший (дерев'яний) костел. Наступний дерев'яний храм у середині XVIII століття замінили мурованим, проте у 1783-1784 роках його віддали греко-католикам (нині - церква Успіння Богородиці), а парафіяльним став піярський костел св. Марка.

48561 Васильків

Село вважається заснованим 1710 року. У 1880 році тут проживало 676 мешканців (645 українців, 27 поляків і 4 німців), 1900 року - 770, 1910 року - 790, 1921 року - 704, 1931 - 717, а станом на 2018 рік Васильків мав 246 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові. Їх чисельність впродовж другої половини ХІХ століття завдяки українцям-латинникам збільшилась від 120 вірян до майже двох сотень, а перед І світовою війною перевищила 220 осіб. Своєї святині вони не мали.

48351 Велеснів

Вперше у документах це село згадується у 70-х роках XIV століття, наступна писемна згадка - 13 січня 1444 року як Wyelicznyew. А ще є згадки у 1454 та 1468 роках. Етнічний склад населення Велеснева: 1880 рік - 461 українець, 146 поляків, 6 євреїв; 1939 рік - 630 українців, 275 поляків, 15 євреїв. Нині у селі майже сім сотень мешканців. Належало воно до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші, а після створення 1925 року парафії cв. Антонія Падуанського у Пужниках увійшли до неї та відвідували там місцевий костел. І лише тоді, у середині 20-х років у Велесневі було заплановано спорудження власної святині (за типовим проектом, отриманим із Львівської курії).

80453 Великосілки

Село Великосілки вперше згадується як Желехів у документах 1393 роком, згадується також у 1417 і 1426 роках, а поділ Желехова на Великий і Малий відбувся 1461 року. У 1890р. Желехів Малий мав 617 мешканців, у тому числі 308 греко- і 260 римо-католиків, а Великий Желехів - 1428 (943 греко- і 422 римо-католиків), нині ж у Великосілках проживає понад 1400 осіб. У 1947р. Великий Желехів і Малий об'єднались в одне село під назвою Великосілка, яке 19 вересня 1989 перейменовано на Великосілки. Село входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Парафія у Желехові була заснована коштом Станіслава Кая із Милятина, місцевого Яна та Миколая Міжиглоцького із Стрептова ще 1426 року, приблизно тоді ж і збудували перший дерев'яний костел. Храм (цей чи черговий) був знищений у першій половині XVII століття, проте знову відбудований з дерева та 1718 року мав 4 вівтарі. Із 40-х років XVIIIст. відзначається поганий технічний стан костелу, а 1771 року його знищила пожежа.

48305 Вербка

Перша писемна згадка про поселення датується 25 лютим 1485 року, проте пізніше воно згадується у документах аж 1864 року. Наприкінці ХХ століття черговий власник Вербки поселив тут польських колоністів. У радянські часи село називалось Прогрес. Нині тут проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Монастириського району, а тепер - до Чортківського.

Католики латинського обряду Вербки, які належали до парафії св. Миколая у Коропці, 1911 року збудували та освятили свою філіальну каплицю. Чергову філіальну муровану каплицю, яку пізніше розбудували як костел, було споруджено 1925 року на земельній ділянці, подарованій 1924 року власником села Стефаном Бадені. Наприкінці 20-х років розпочалось також будівництво мурованого парафіяльного будинку, а завершили його 1930 року.

78700 Верховина

Перша писемна згадка про Жаб'є, як до 27 грудня 1962 року називалось нинішнє селище міського типу (від 21 травня 1962р.) Верховина, датується 17 серпня 1424 року. Було чи не найбільшим за площею селом в Австро-Угорщині та (пізніше) Польщі. 1890 року тут проживало понад 6200 мешканців (переважно, українці-гуцули, які були католиками східного обряду). У 1940-1962 роках та від 1966 року Верховина - районний центр, який нині нараховує понад 5000 осіб.

Місцеві римо-католики належали до парафії Матері Божої Святого Розарію в Косові. На початку ХХ століття вони, попри свою нечисленність (лише три десятки вірних), створили комітет будівництва костелу в Жаб'єму, який 1905 року придбав земельну ділянку під майбутній храм. 1909 року завдяки доброчинній фундації Станіслава Скарбека спорудження філіального мурованого костелу за типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського (на 200 осіб) було завершено.

08522 Велика Мотовилівка

Мотовилівкою назвали попереднє стародавнє містечко Гуляники після переходу його у власність Івана Мотовила у XVI столітті. Нині поселення називається Великою Мотовилівкою, а проживає у ньому понад 1300 мешканців.

Мурований парафіяльний костел з червоної цегли під титулом Ісуса Христа, що молиться перед стражданнями (In monte Oliveto), споруджено 1816 року коштом Йосифа Казимира Ігнатія Руліковського. 4 липня 1858 року храм консекрував Луцько- Житомирський єпископ Каспер Боровський. Костел мав три вівтарі (з каменю та два дерев’яні), муровану дзвіницю з одним дзвоном, а також, зокрема, дві ікони пензля італійського художника Грасса (св. Казиміра і св. Гелени). У храмі було влаштовано склеп-усипальницю Руліковських, де, зокрема, 1900 року поховано відомого польського історика та етнографа Едварда Руліковського. До парафії належали місто Васильків та ще понад десяток поселень, відзначались два храмових свята - святої Анни, через що костелу інколи помилково приписують титул св. Анни, та Різдва Пресвятої Богородиці. Відомо, що у 1894 році адміністратором парафії був о. Лука Орловський, 1907 року - о. Станіслав Шептицький, 1913 року - о. Леон Зеленський, а в 1912р. парафія налічувала понад півтори тисячі вірян.

34725 Великі Межирічі

Наприкінці XV - початку XVI століть князі Корецькі збудували тут укріплений замок, проте перша згадка у документах про Великі Межирічі (Межирічі Корецькі) датується 1544 роком. Були містечком, яке у 80-х роках ХІХ століття населяло понад 1300 мешканців (переважна більшість - євреї), а нині є селом, де проживає майже 2200 осіб. Входили до Корецького району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

Перший (дерев'яний) костел у Межирічах Корецьких збудували коштом князя Костянтина Острозького у XVI столітті. Проте він згорів 1694 року (правда, це міг бути вже другий дерев'яний храм, бо, за непідтверженими даними, перший було знищено ще 1601 року).

22040 Великий Острожок

Поселення Великий Острожок відоме із XIV століття. Вважалось містечком-фортецею. Було волосним центром. Нині у цьому селі проживає лише трохи більше півтисячі мешканців.

Перший дерев'яний костел у Великому Острожку було збудовано коштом його власників родини князів Острозьких та освячено 1614 року. Спорудження нового мурованого храму, яке розпочали ще на початку XVIII століття чергові власники поселення Старжинські, через недостатність коштів та внаслідок політичних перипетій тривало багато десятиріч та завершилось завдяки Бжозовським 1800 року освяченням новозбудованого костелу. Відомо, що 1862 року (за настоятеля о. Діонізія Коперницького) місцева парафія налічувала понад дев'ять сотень вірян, а 1884 року - понад 1100 католиків.

48155 Вербівці

Перша згадка про село (тоді - Вербів) є у документі 15 лютого 1467 року, потім поселення письмово згадується 1564 року, 12 жовтня 1577 року та у 40-х роках XVII століття. 1880 року серед понад 1800 мешканців села було сім з половиною сотень римо-католиків, нині ж тут проживає лише понад сім сотень селян. Вербівці входили до Теребовельського району, а від 2020 - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Буданові. 1884 року їх коштом на земельній ділянці, подарованій війтом гміни Яном Сеньою, розпочалось спорудження філіального мурованого храму, проте після зведення стін зупинилось через брак грошей. У 1888 році тернопільський інженер Владислав Сьвітковський підготував кошторис на завершення будівельних робіт (йому також належить проект храму).