71118 Бердянськ,
вул. 12-го Грудня, 2А,
+380 (6153) 302-12, 374-58,
f.b.: 506555499505784

Місто Бердянськ, датою заснування якого вважається 1827 рік, розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками. 01.07.1830р. пройшла офіційна церемонія відкриття пристані, а поселення отримало назву Ново-Ногайськ та у 1835р. статус міста. 01.01.1841р. місто перейменували в Бердянськ. У 1842р. Бердянськ став центром Бердянського повіту, нині є районним центром з населенням понад 109 тисяч мешканців..

У 1995 році у Бердяську було створено парафію, яка обслуговувалась священниками із Запоріжжя. Оскільки старий костел Різдва Пресвятої Діви Марії знищила радянська влада у 30-ті роки ХХ століття, то виникла необхідність у будівництві нового храму. 28.12.2000р. Міська Рада дозволила будівництво святині, а 2001 року розпочалось будівництво храму, оздоблення якого тривало до 2013 року. 8 вересня 2003 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив каплицю Божого Милосердя у костелі. 8 вересня 2013 року єпископ Ян Собіло заклав у стіну святині наріжний камінь, привезений 2000 року настоятелем о. Здіславом Зайонцем із базиліки св. Анни у Єрусалимі - місця Різдва Пресвятої Діви Марії.

13312 Бердичів,
вул. Соборна, 25,
+380 (4143) 240-42,
www: sanctuary.karmel.org.ua,
f.b.: karmelberdychiv

У 1430р. великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинику, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом назвали Бердичевом. В 1483р. кримські татари його зруйнували, проте 1546 року він знову згадується у документах. Наприкінці XVIст. вже був містечком. У 1798р. у ньому проживало 4820 мешканців, 1846 року став повітовим містом із 41 тисячею осіб. 1867 року мав 52563 жителів, 1926 року - 30812. Від 1923р. є райцентром, в якому нині - 73 тисячі мешканців.

2 березня 1634 року єпископ А. Шолдирський освятив у Бердичеві наріжний камінь під будівництво нижнього костелу оо.-кармелітів, а 22 липня 1642 року нижній храм урочисто відкрито та освячено під титулом Непорочного Зачаття П.Д.М., св. Михаїла Архангела, св. Йоана Хрестителя та св. Йоана Євангеліста. У 1739-1754 роках на підвалинах нижнього храму споруджено новий бароковий костел за проектом Я. де Вітте, подібним до львівської святині св. Юра роботи Б. Меретина (розписував храм Ф. Веніаміно). 1754 року єпископ К. Солтик консекрував верхній костел, а 1756 року коронував подарованими Папою Бенедиктом XIV коронами чудотворний образ Матері Божої, переданий кармелітам для верхнього храму ще 1642 року Я. Тишкевичем. У 1864 році після закриття монастиря царською владою святиня стала парафіяльною. У 1918-1926 роках храм знову перейняли кармеліти босі.

22870 Брацлав,
вул. Комарова, 1,
+380 (4331) 511-91

Стара назва міста Браслав (Брацлав) згадується в літописах вже у XII столітті, проте першою писемною згадкою (у літописі Великих князів литовських) вважається 1363 рік. У 1564 році Брацлав отримав магдебурзьке право, 1566 року став столицею воєводства, але у 1598 році втратив статус воєводського центру (ним стала Вінниця). У часи гетьманщини Брацлав був полковим містом. Із 1924 року - селище міського типу. Населення - понад п'ять тисяч мешканців.

Перший дерев'яний костел у Брацлаві постав 1540 року, але вже у 1552 році під час татарського нападу він був знищений. Наступний храм зруйнували козаки у XVII столітті. На його місті 1730 року отці-тринітарії з ордену ордену Святої Трійці збудували новий дерев’яний костел і зробили його парафіяльним. У 60-х роках XVIII століття коштом брацлавського старости С. Нововейського було споруджено новий дерев’яний костел Успіння Богородиці з двома каплицями по боках та будинок настоятеля.

48400 Бучач,
вул. Мулярська, 2,
+380 (3544) 216-67

Бучач у документах вперше згадується 1260 роком, проте у польських джерелах є інформація про його існування ще у XIIст. Отримав магдебурзьке право у 1393 році, яке 1427 року перевели на польське, а у 1515 році магдебургія була відновлена. 1880 року Бучач мав майже 9 тисяч мешканців, з яких 1816 були римо- та 1066 греко-католиками. У 1921-1939 роках місто було центром Бучацького повіту, 1944 року стало районним центром, а від 2020 року належить до Чортківського району. Проживає тут нині понад 12400 мешканців.

Ще 1379 року у Бучачі завдяки Михайлу Бучацькому постала одна з найстаріших у Львівській архідієцезії латинська парафія та споруджено костел. 28 липня 1397 року храм (ймовірно, дерев'яний) було освячено у свято Успіння Пресвятої Діви Марії, потім його замінили мурованим (ймовірно, готичним). Наприкінці XVI століття належав протестантам, а в 70-х роках XVII століття зазнав істотних пошкоджень під час турецьких нападів, зокрема, втратив склепіння.

61057 Харків,
вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-25-54

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Після поділів Польщі 1772-1795рр. та Французької революції 1789р. до Харкова прибули католики з Польщі та Франції, а після відкриття у 1805р. університету - викладачі-католики з-за кордону. Меси проводились у 1-й Харківській гімназії та університеті приїзджими священиками, а 1829 року у Харків призначено першого постійного душпастиря - о.-францисканця Гемініана Чаплинського.

У 1830р. харківська католицька спільнота придбала земельну ділянку по вул. Малій Сумскій (нині - Гоголя) з великим двохповерховим будинком, який після перебудови став першим храмом (освячено 01.10.1832р. під титулом Пресвятої Діви Марії Святого Розарію). У 1850р. поряд з церквою споруджено цегляний будинок для священників, а також проведено реконструкцію святині. У 80-х роках XIXст. цей храм став надто малим для спільноти, що налічувала до 5 тисяч парафіян. 29 квітня 1887 року було освячено наріжний камінь костелу, проект якого у неоготичному стилі безоплатно виконав харківський архітектор Б. Михайловський. 15 грудня 1891 року настоятель о. П. Кісаржевський освятив новозбудований храм під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, 26 липня 1892 року єпископ Ф. Симон освятив його головний вівтар.

61002 Харків,
вул. Гіршмана, 17, кв. 122,
+380 (057) 755-34-84

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Żurawliwka znajduje się we wschodniej części Charkowa. Jest jedną z najstarszych części miasta, która utworzyła się jednocześnie z założeniem Charkowskiego ostroga lub kilka lat wcześniej. Mieszka tu około 20 tys. mieszkańców.

Siostry zgromadzenia Sióstr św. Pawła z Chartres rozpoczęły swoją posługę w Charkowie w 2005 roku. Opiekują się wspólnotą wietnamskich katolików przy Charkowskiej katedrze Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny, prowadzą katechezę i przygotowują świątynię do Mszy św.

61013 Харків,
вул. Челюскінців, 47,

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Żurawliwka znajduje się we wschodniej części Charkowa. Jest jedną z najstarszych części miasta, która utworzyła się jednocześnie z założeniem Charkowskiego ostroga lub kilka lat wcześniej. Mieszka tu około 20 tys. mieszkańców.

Dnia 9 grudnia 2002 roku biskup Stanisław Padewski OFM Cap po raz pierwszy we Wschodniej Ukrainie poświęcił Bogu dziewice. Wtedy śluby czystości złożyły parafianki charkowskiego kościoła Wniebowzięcia Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny Iryna Wołowiecka i Wioletta Sliż, które pracują w redakcji czasopisma „Słowo między nami”.

24800 Чечельник,
вул. Героїв Майдану, 39,
+380 (4351) 212-71,
www: chechelnyk.ofm.org.ua

Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника датується 1529 роком. Статус містечка отримав 1635 року. У 1795р. перейменували на Ольгопіль та зробили центром повіту, проте 1812 року повітовий центр перенесли до Рогузки-Чечельницької, яку теж перейменували на Ольгопіль, а Чечельнику повернули стару назву. Був центром волості. У 1893р. тут проживало лише 2897 мешканців, 1905 року - вже 10558, нині - майже 5 тисяч осіб. Із 1961р. є селищем (міського типу), був райцентром (за винятком 1962-1966рр.), проте 2020 року увійшов до Гайсинського району.

У 1751 році у Чечельнику було споруджено дерев'яний костел (і місійний будинок) для барських єзуїтів коштом місцевого власника князя Станіслава Любомирського. 1759 року гайдамаки знищили, принаймні, будівлю єзуїтів (можливо, і храм), проте пізніше їх відновили. І єзуїти продовжували обслуговувати католиків містечка та околиць.

80100 Червоноград,
вул. Клюсівська, 30,
+380 (3249) 384 70,
www: ua.spiritus-sanctus.org.ua,
f.b.: 214468208621635

Місто 1692 року на землях села Новий Двір (вперше згадується у документах у 1613р.) заснував великий коронний гетьман Щенсни Казимир Потоцький, назвав його на честь своєї дружини Кристини Кристинополем та отримав для нього магдебурзьке право. Від 3 листопада 1951 року називається Червоноградом, а від 30.12.1962р. є містом обласного підпорядкування. Населення - понад 67 тисяч мешканців.

Римо-католики Червонограда 13 грудня 1991 року зареєстрували парафію Благовіщення Діви Марії. Оскільки колишній костел Зіслання Святого Духа віддали православним, то послуговувались вони каплицею у сусідньому селі Межиріччя, яке знаходилось за кілька кілометрів від міста (обслуговували їх душпастирі спочатку із Жовкви, а потім із Великих Мостів). У 1999р. у Червонограді оселився постійний священик по вул. Михайла Грушевського у 2-х кімнатній квартирі, де відправляв Месу кожного дня, а в неділю і в свята - у Межиріччі. Протягом року було придбано будинок по вул. Йосипа Сліпого, куди і перенесли духовний осередок.

6800? Чорноморськ,
вул. Середня, 67,
+380 (48) 682-50-92

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть на цих теренах виникло поселення, яке назвали Буговими Хуторами. 1927 року його перейменували в Іллічевське. З початком у 1956 році будівництва торговельного порту поселення суттєво розрослося і 12 квітня 1973 року отримало статус міста (обласного підпорядкування). У січні 2016р. Верховна Рада перейменувала місто на Чорноморськ. Населення - понад 59 тисяч мешканців.

Першу Святу Месу в Іллічевську відправив о.-салезіанин Казимир Шиделко у вересні 1992 року у приватному будинку однієї з парафіянок. У жовтні 1993 року місцева спільнота отримала будинок, в якому було облаштовано каплицю. А в серпні 1995 року парафію офіційно зареєстрували під титулом св. Яна Боско. У період з 2005 року по 2008 рік за настоятеля о. Даріуша Джевецького було збудовано храм із ... пінопласту. Костел освятив єпископ Броніслав Бернацький 21 червня 2008 року.