BEREZÓWKA. Kaplica p.w. św. Józefa Oblubieńca Najświętszej Marii Panny (2003). Żytomierski obw., Żytomierzski r-n

11714 Березівка,
вул. Центральна, 22

Березівка відома у джерелах від 1601 року. Називалась також Польова Березівка. Наприкінці XIX століття тут проживало близько шести сотень мешканців, нині ж - понад дев'ять сотень осіб. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, швидше за все, раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі та послуговувались її філіальним мурованим 1803 року костелом у розташованій поруч Великій Волиці, бо своєї святині не мали.

FILIŃCE. Kaplica p.w. św. Pawła Apostoła (200?). Żytomierski obw., Żytomierzski r-n

13116 Филинці,
вул. Петрівська, 25

Филинці ще навіть у ХІХ столітті вважались хутором та були відсутні у статистичних документах. Зокрема, навіть у 'Słowniku geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' вперше з'явились лише 1900 року із населенням 555 мешканців та посиланням лише на православну парафію. Нині тут проживає три з половиною сотні осіб, значна частина яких є поляками. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі і свого храму не мали.

GORODNIAWKA. Kościół p.w. św. Zygmunta Gorazdowskiego (2003 - 2008). Chmielnicki obw., Szepetowski r-n

30413 Городнявка

Wieś Horodniawka, która została założona w 1545 roku liczy mniej niż 500 mieszkańców i tylko około dwadzieścia rodzin to rzymsko-katolicy.

Dawniej w Horodniawce był drewniany kościół, który w czasach sowieckich w latach 30-tych został przerobiony na spichlerz, później na klub. Na początku lat 90-tych został całkowicie rozebrany. Dzięki staraniom franciszkanów z parafii Podwyższenia Krzyża Świętego w Szepetówce i inicjatywie wiernych w 2003 roku rozpoczęto budowę własnego murowanego kościoła przeważnie kosztem parafian, który wyniósł 100 tysięcy hrywien.

KIJÓW - Oboloń. Kaplica p.w. św. Franciszka z Asyża (2001 - 2002). Kijowski obw., Status specjalny

04205 Київ,
вул. Тимошенко, 29/279,
+380 (44) 569-26-40, 569-26-39,
www: kyiv.ofm.org.ua

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Київська Оболонь (Болоння) згадується у літописах під 1096, 1151, 1161, 1169 та 1174 роками. Основна забудова Оболоні (промзона та житловий масив) виконана у 1970-1980 роках (будівництво здійснювалося на намивному ґрунті). Під час другого періоду забудови (у новому тисячолітті) на Оболоні з'явилися нові, 22-25 поверхові комфортабельні житлові будинки, споруджені близько від Дніпра.

У 2000 році у Києві на Оболоні розпочали працю оо.-францисканці, а в грудні цього року тут було утворено парафію, яка 03.04.2001р. отримала державну реєстрацію. У листопаді 2001 року коштом Генеральної курії ордену було придбано дві квартири на першому поверсі 17-ти поверхового будинку. У жовтні 2002 року завершили ремонтні роботи у придбаних приміщеннях, в яких було облаштовано монастир та каплицю.

У червні 2004 року Київська міська держадміністрація виділила земельну ділянку під будівництво костелу та монастиря площею 0,35 га в Оболонському районі Києва на розі вулиць Зої Гайдай та Героїв Дніпра. 20.02.2008р. було отримано дозвіл на початок будівництва. 17.03.2010р. парафія отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У квітні 2011 року розпочалось будівництво костельно-монастирського комплексу, проте через протести місцевих жителів його прийшлось припинити. Ця ж ситуація повторилась також весною і осінню 2013 року.

Парафію обслуговують францисканці (zakon Braci Mniejszych), з осені 2003 року працюють черниці-йосифітки згромадження Сестер св. Йосифа.

KIJÓW - Światoszyn. Kaplica p.w. Podwyższenia Krzyża Pańskiego (199? - 200?). Kijowski obw., Status specjalny

03179 Київ,
вул. Шепетівська, 6,
+380 (44) 424-75-65,
f.b.: karmelitykyiv

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Святошин (Святошино, Святошине) - місцевість Києва, розташована за 10 км на захід від центру міста. У народі називався Святий ліс, у польських середньовічних джерелах згадується як Земля Свеншицька. У давнину був володінням київських монастирів. Заселення Святошина пов'язане з облаштуванням тут наприкінці XIX - на початку XX століть дачного селища. Київський святошинський житловий масив виник у 70-ті та 80-ті роки минулого століття.

LUBAR (Lubartów). Kościół p.w. św. Michała Archanioła i św. Dominika (1752 - 1765). Żytomierski obw., Żytomierzski r-n

13100 Любар,
вул. Костельна, 36А,
+380 (4147) 217-48

Попередник Любара Болохів згаданий в Іпатіївському літописі 1150 року. У 1340-1386рр. поселенням володів Любарт Гедимінович, волинський і галицький князь, тому воно мало назву Любартів, пізніше - Любар. 1579 року вперше названо містом, наприкінці XVIст. отримало магдебурзьке право. З 1797р. Любар був центром волості, від 1923р. - райцентром (за винятком 1962-1965рр.), а 2020 року увійшов до Житомирського району. 1798 року тут проживало 4556 мешканців, 1860 року - 7102, 1897 року - 12507, 1913 року - понад 14000, 1926 року - 11752, нині - понад 2000 осіб. Від 1924 року є селищем (міського типу).

Костельно-монастирський комплекс домініканців у Любартові 25 листопада 1630 року фундувала родина місцевих власників - Станіслав Любомирський та його дружина Софія (з Островських). Після спорудження дерев'яних будівель заснування парафії та монастиря відбулось 24 лютого 1634 року. Домініканці отримали село Филинці та інше забезпечення діяльності. Проте храм св. Архангела Михаїла разом із монастирем знищили козаки Богдана Хмельницького у 1648 році.

LWÓW. Kościół katedralny p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1368 - 1480). Sanktuarium Matki Bożej Miłosierdzia (1776) oraz Miłosierdzia Bożego (1948). Bazylika Mniejsza (1910). Lwowski obw., Lwowski r-n

79008 Львів,
пл. Катедральна, 1,
+380 (32) 272-56-82, 235-89–78,
www: lwowskabazylika.org.ua,
f.b.: 134360883320534

Від середини I тисячоліття тут були поселення білих хорватів та одне з найбільших їх святилищ. Їх держава охоплювала нинішні чеські, угорські, словацькі та південно-польські землі від Баварії на Заході та українські терени аж по Збруч на Сході. Проте наприкінці Xст., після її занепаду східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів як уділ для свого сина Лева (перша згадка про місто у документах датується 1256 роком). У 1272р. король Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право. У 1434р., після скасування автономії Галичини як Королівства Руського утворено Руське воєводство з центром у Львові, а 1772 року Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії як столиця коронної провінції - Королівства Галичини і Володомирії. 1918 року, після приєднання Галичини до Польщі Львів став центром воєводства, а 1939 року, коли Галичина увійшли до складу УРСР, - центром області.

Християнство на біло-хорватські землі прийшло ще у 60-70-х роках IXст., а в документі 973 року вони вказані у межах Празької дієцезії латинського обряду. Перші католицькі храми (св. Йоана Хрестителя та Матері Божої Сніжної) у Львові споруджено ще у XIIIст. У 1412-1414рр. столиця Галицької архідієцезії латинського обряду, заснованої 1375 року, була перенесена до Львова.

Львівський кафедральний собор споруджено у готичному стилі у 1368-1480 роках. Частину катедри, зведену за проектом М. Нічки та завдяки зусиллям Галицько-Львівського архієпископа Я. Стрепи освятив 21 квітня 1405 року єпископ Матей з Перемишля. У 1481 році частково збудований храм консекрував Львівський архієпископ Я. Стшелецький, а його спорудження продовжувалось і далі. У 1760-1776 роках за архієпископа В. Сераковського катедру, яка тоді перебувала у поганому стані, відремонтували та перебудували у стилі бароко (архітектор П. Полейовський). 12 травня 1776 року храм став санктуарієм Матері Божої Милосердної, а 1948 року - санктуарієм Божого Милосердя. 1910 року катедра отримала статус малої базиліки. У першому десятилітті XX століття тут служив вікарієм майбутній єпископ о. Францішек Лісовський.