BAR. Kościół p.w. św. Anny (1811). Winnicki obw., Żmerynkowski r-n

23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09

Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', відноситься до 1401 року. У 1533 році до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца із сином Сигізмундом Августом, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром (на честь свого княжого володіння в Італії - Барі). А 24 листопада 1537 року звільнили всіх, хто поселився у Барі, від податків та створила Барське староство. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. З приєднанням Правобережної України до Росії Бар спочатку увійшов до її складу як повітове місто, а 1797 року став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. Нині - районний центр з населенням понад 15 тисяч мешканців.

Дерев'яний костел у Барі, споруджений у 1550-1557 рокою коштом королеви Бони, був спалений 1648 року. Новий дерев'яний храм (з бука) збудували зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року. Але він також згорів у 1806 році.

BERDIAŃSK. Kościół p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny (2001 - 2004). Zaporoski obw., Berdiański r-n

71118 Бердянськ,
вул. 12-го Грудня, 2А,
+380 (6153) 302-12, 374-58,
f.b.: 506555499505784

Місто Бердянськ, датою заснування якого вважається 1827 рік, розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками. 01.07.1830р. пройшла офіційна церемонія відкриття пристані, а поселення отримало назву Ново-Ногайськ та у 1835р. статус міста. 01.01.1841р. місто перейменували в Бердянськ. У 1842р. Бердянськ став центром Бердянського повіту, нині є районним центром з населенням понад 109 тисяч мешканців..

У 1995 році у Бердяську було створено парафію, яка обслуговувалась священниками із Запоріжжя. Оскільки старий костел Різдва Пресвятої Діви Марії знищила радянська влада у 30-ті роки ХХ століття, то виникла необхідність у будівництві нового храму. 28.12.2000р. Міська Рада дозволила будівництво святині, а 2001 року розпочалось будівництво храму, оздоблення якого тривало до 2013 року. 8 вересня 2003 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив каплицю Божого Милосердя у костелі. 8 вересня 2013 року єпископ Ян Собіло заклав у стіну святині наріжний камінь, привезений 2000 року настоятелем о. Здіславом Зайонцем із базиліки св. Анни у Єрусалимі - місця Різдва Пресвятої Діви Марії.

BIŁOHIRJA (Lachowce). Kościół p.w. św. Wincetego a Paulo / Trójcy Przenajświętszej (1612 - 1660). Chmielnicki obw., Szepetowski r-n

30200 Білогір'я,
вул. Франка, 28,
+380 (3841) 218-91

Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез'ясоване (принаймні, це не пов'язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з'явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині - селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.

У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. - католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.

CHARKÓW. Kościół katedralny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (1887 - 1891). Charkowski obw., Charkowski r-n

61057 Харків,
вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-25-54

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Після поділів Польщі 1772-1795рр. та Французької революції 1789р. до Харкова прибули католики з Польщі та Франції, а після відкриття у 1805р. університету - викладачі-католики з-за кордону. Меси проводились у 1-й Харківській гімназії та університеті приїзджими священиками, а 1829 року у Харків призначено першого постійного душпастиря - о.-францисканця Гемініана Чаплинського.

У 1830р. харківська католицька спільнота придбала земельну ділянку по вул. Малій Сумскій (нині - Гоголя) з великим двохповерховим будинком, який після перебудови став першим храмом (освячено 01.10.1832р. під титулом Пресвятої Діви Марії Святого Розарію). У 1850р. поряд з церквою споруджено цегляний будинок для священників, а також проведено реконструкцію святині. У 80-х роках XIXст. цей храм став надто малим для спільноти, що налічувала до 5 тисяч парафіян. 29 квітня 1887 року було освячено наріжний камінь костелу, проект якого у неоготичному стилі безоплатно виконав харківський архітектор Б. Михайловський. 15 грудня 1891 року настоятель о. П. Кісаржевський освятив новозбудований храм під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, 26 липня 1892 року єпископ Ф. Симон освятив його головний вівтар.

DEREBCZYN. Kościół p.w. Matki Bożej Neustającej Pomocy (1991 - 1999). Winnicki obw., Żmerynkowski r-n

23532 Деребчин,
вул. Гагаріна, 1а,
+380 (4344) 283-70

Вперше про село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, згадується у документах XVII століття. Нині у селі проживає близько 2200 мешканців.

Римо-католики Деребчина, які становили десь третину його населення, раніше свого храму не мали, а відвідували парафіяльний костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. З 1989 року місцеві віряни докладали зусиль, щоб добитись дозволу на побудову костелу. У квітні 1990 року територію під спорудження святині було впорядковано, встановлено на ній шестиметровий хрест, який разом із земельною ділянкою освятив єпископ із Стальової Волі у Польщі. Перша Служба Божа тут відбулась вже на Пасху 15 квітня, відправив її о. Станіслав Шуляк. До настання зими збудували парафіяльний дім, залишалися у ньому лише внутрішні роботи. І перша Свята Меса у цьому будинку відбулася напередодні Різдва Христового 1991 року.

GRÓDEK. Kościół p.w. Podwyższenia Krzyża Świętego (1419 - 1553). Lwowski obw., Lwowski r-n

81500 Городок,
вул. Комарнівська, 28,
+380 (3231) 300-03

Вперше у джерелах давньоруський Городок згадується 1213 роком, хоча заснований був значно раніше, є також згадки у 1219 та 1227 роках. Тоді його внутрішня частина (дитинець), як свідчать археологічні дослідження, була потужною мурованою фортецею, навколо якої розташовувалось передмістя. У 1389 році королівське місто Городок отримало магдебурзьке право. У 1387-1434рр. великий князь литовський і король польський Владислав II Ягайло часто його відвідував та тривалий час тут мешкав, де й помер 1 червня 1434 року. Місто було осередком староства, від 1867 року - повіту, а від 1939 року - району, проте від 2020 року входить до Львівського району. Від 1906 року по ІІ світову війну називалось Городок Ягелонський. Населення - понад 16 тисяч мешканців.

У 1372 році у Городку було засновано парафію та споруджено перший (ймовірно, дерев'яний) костел коштом князя Владислава Опольчика. Наступний костел (принаймні, його готична частина) збудовано коштом короля Владислава Ягайла та родини Цеслінських з І половини XV століття по 1553 рік. 1616 року храм разом із містом знищила пожежа, а після відбудови святиня зазнала пошкоджень у 1648 та 1655 роках.

IZMAIŁ. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (184? - 185?). Odesski obw., Izmaiłski r-n

68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.