23500 Шаргород,
вул. Героїв Майдану, 216,
+380 (4344) 217-27,
f.b.: 100017016283715, 61552320509649

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

У 1590-1595 роках у Шаргороді коштом засновника міста Яна Замойського збудували невеликий мурований костел, який 3 листопада наступного року консекрував єпископ Павло Волуцький під титулом св. Флоріана. Фундаційний акт було підписано 11 квітня 159(7 чи 9?) року, за яким новоутворена парафія отримала у власність село Княжа Лука, яке після цього стало називатись Плебанівкою, інше майно та костельний податок з усіх мешканців містечка.

31200 Волочиськ,
вул. Незалежності, 1в,
+380 (3845) 366-53,
f.b.: 100021768071113

Po raz pierwszy Wołoczyska jako wieś Wołoczyszcze wspomniane są w akcie Podolskim książąt Zbaraskich z dnia 9 lipca 1463 roku. W 1557 roku książę Władysław Zbaraski otrzymał prawo na założenie w Wołoczyskach miasteczka. Od 1923 roku Wołoczyska jest centrum rejonu, status miasta otrzymało w 1970 roku. Населення - понад 19500 мешканців.

W 1722 roku kosztem Józefa Potockiego zbudowano tu drewniany kościół.

Kosztem kolejnych właścicieli Moszyńskich w latach 1823-1817 powstała murowana świątynia, którą poświęcił w 1817 roku biskup Jan Podgorodeński.

Władze sowieckie w 1936 roku zamknęły kościół i przebudowały go dla potrzeb fabryki detali elektrycznych. Dnia 18 maja 1993 roku dawną świątynię oddano katolikom. Dzięki staraniom ks. Sławomira Burakowskiego kościół częściowo odrestaurowano. Na drugim piętrze urządzono kaplicę під титулом св. Йосифа, Обручника Марії, gdzie w niedzielę odprawiane są Msze święte.

23100 Жмеринка,
вул. Костельна, 2,
+380 (4332) 228-23

В документах село Жмеринка згадується на початку XVIII століття. У 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка було засновано велику вузлову залізничну станцію Правобережжя України, яка і стала основою майбутнього міста. Пізніше місто поглинуло також Петрівку, Кавказ та Корчівку. Нині Жмеринка - районний центр з населенням понад 34 тисячі мешканців.

У 1898-1903 роках жмеринські римо-католики наманались отримати дозвіл на будівництво костелу, проте марно. Лише 1904 року парафіяни Садовський та Михальський отримали у Санкт-Петербурга такий дозвіл від імператора Миколи ІІ з умовою, що храм храм отримає титул св. Олексія на честь хворого царського сина Олексія і там щоденно відправлятиметься Служба за нього. У 1904-1910 роках костел було споруджено (частково імператорським коштом). 17 липня 1910 року його освятили, проте оснащення та оздоблення святині тривало до 1912 року.