БАР. Костел св. Анни (1811). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09

Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', відноситься до 1401 року. У 1533 році до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца із сином Сигізмундом Августом, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром (на честь свого княжого володіння в Італії - Барі). А 24 листопада 1537 року звільнили всіх, хто поселився у Барі, від податків та створила Барське староство. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. З приєднанням Правобережної України до Росії Бар спочатку увійшов до її складу як повітове місто, а 1797 року став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. Нині - районний центр з населенням понад 15 тисяч мешканців.

Дерев'яний костел у Барі, споруджений у 1550-1557 рокою коштом королеви Бони, був спалений 1648 року. Новий дерев'яний храм (з бука) збудували зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року. Але він також згорів у 1806 році.

БІЛОГІР‘Я (Ляхівці). Костел св. Вікентія де Поля / Пресвятої Трійці (1612 - 1660). Хмельницька обл., Шепетівський р-н

30200 Білогір'я,
вул. Франка, 28,
+380 (3841) 218-91

Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез'ясоване (принаймні, це не пов'язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з'явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині - селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.

У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. - католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.

ВОЛОЧИСЬК. Костел Пресвятої Трійці (1992 - 1995). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31200 Волочиськ,
вул. Незалежності, 1в,
+380 (3845) 366-53,
f.b.: 100021768071113

Уперше згадується Волочиськ під назвою села Волочище в Подільському акті князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. У 1557 році князь Владислав Збаразький одержав право на закладання у Волочиську містечка. З 1923 року Волочиськ - центр району, статус міста отримав у 1970 році. Населення - понад 19500 мешканців.

У 1722 році у Волочиську збудували дерев'яний костел коштом Юзефа Потоцького.

Мурований храм постав у 1813-1817 роках завдяки родині чергових власників - Мошинських. Його освятив 1817 року єпископ Ян Подгороденський.

За радянської влади у 1936 році костел закрили та перебудовали для потреб фабрики по виготовленню електричних деталей. 18 травня 1993 року колишню святиню повернули римо-католикам, його було частково відреставровано завдяки зусиллям о. Славомира Бураковського. На третьому поверсі будівлі облаштовано каплицю під титулом св. Йосифа, Обручника Марії, у якій в неділю відправляються Святі Меси.

ДЕРЕБЧИН. Костел Матері Божої Неустанної Допомоги (1991 - 1999). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23532 Деребчин,
вул. Гагаріна, 1а,
+380 (4344) 283-70

Вперше про село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, згадується у документах XVII століття. Нині у селі проживає близько 2200 мешканців.

Римо-католики Деребчина, які становили десь третину його населення, раніше свого храму не мали, а відвідували парафіяльний костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. З 1989 року місцеві віряни докладали зусиль, щоб добитись дозволу на побудову костелу. У квітні 1990 року територію під спорудження святині було впорядковано, встановлено на ній шестиметровий хрест, який разом із земельною ділянкою освятив єпископ із Стальової Волі у Польщі. Перша Служба Божа тут відбулась вже на Пасху 15 квітня, відправив її о. Станіслав Шуляк. До настання зими збудували парафіяльний дім, залишалися у ньому лише внутрішні роботи. І перша Свята Меса у цьому будинку відбулася напередодні Різдва Христового 1991 року.

ЖМЕРИНКА. Костел св. Олексія (1904 - 1910). Вінницька обл., Жмеринський р-н

23100 Жмеринка,
вул. Костельна, 2,
+380 (4332) 228-23

В документах село Жмеринка згадується на початку XVIII століття. У 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка було засновано велику вузлову залізничну станцію Правобережжя України, яка і стала основою майбутнього міста. Пізніше місто поглинуло також Петрівку, Кавказ та Корчівку. Нині Жмеринка - районний центр з населенням понад 34 тисячі мешканців.

У 1898-1903 роках жмеринські римо-католики наманались отримати дозвіл на будівництво костелу, проте марно. Лише 1904 року парафіяни Садовський та Михальський отримали у Санкт-Петербурга такий дозвіл від імператора Миколи ІІ з умовою, що храм храм отримає титул св. Олексія на честь хворого царського сина Олексія і там щоденно відправлятиметься Служба за нього. У 1904-1910 роках костел було споруджено (частково імператорським коштом). 17 липня 1910 року його освятили, проте оснащення та оздоблення святині тривало до 1912 року.

ІЗМАЇЛ. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (184? - 185?). Одеська обл., Ізмаїльський р-н

68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.

КАДІЇВКА (Серго, Стаханов). Каплиця без титулу (2004). Луганська обл., міста

94005 Кадіївка,
вул. К. Лібкнехта, 38/2,
+380 (6444) 458-17,
www: romancatholic.ucoz.ua

Перше поселення на території нинішньої Кадіївки згадується 1707 року як Протік Гриценків, а Кадіївка вперше згадується у 90-х роках ХХ століття. З розвитком вугледобування об'єднались кілька копалень, у тому числі Кадіївська, із сусідніми селами і 1932 року селище отримало статус міста, а 1937 року було перейменоване на Серго. Втім, вже через кілька років місту повернули стару назву Кадіївка, проте 1978 року знову перейменували (на Стаханів). 12 травня 2016 року місту остаточно повернули історичну назву Кадіївка. Населення - понад 70 тисяч мешканців.

Колишній кадіївський костел св. Антонія / св. Ігнатія був зруйнований радянською владою на початку 50-х років минулого століття. Тому місцева спільнота римо-католиків придбала 2004 року приватний будинок, в якому було облаштовано каплицю. 22 вересня цього ж року о. Гжегош Рапа відправив у ній першу Святу Месу.