48702 Борщів,
вул. Довбуша, 1,
+380 (3541) 226-38

Борщів засновано у давньоукраїнські часи, його околиці містять відповідні городище і могильник, а на старому кладовищі є хрест з написом '1330 рік'. У документах уперше згадується 1456 року (вже як місто), хоча лише у 1629р. отримав магдебурзьке право, підтверджене 1785 року. У 1810р. тут проживало 1054 мешканців, 1880 року - 3626, більшість яких була римо-католиками, нині - понад десять тисяч осіб. Із 1867 року Борщів був повітовим центром, з радянських часів - райцентром, від 2020 року входить до Чортківського району.

У 1663 році у Борщові було засновано парафію у складі Кам'янецької дієцезії коштом місцевого власника Мартина Дудинського та збудовано перший дерев'яний костел, проте його знищили турки і татари, ймовірно, в останній чверті XVII століття. 1763 року спорудили муровану святиню, вежу якої перебудували з оборонної вежі замку XVII століття. І лише через століття, 1871 року належним чином оздоблений та оснащений храм консекрували (під титулом Пресвятої Трійці, проте ця присвята згадується, принаймні, від 1857 року).

48712 Цигани

Цигани, які у 1945-1992 роках називались Рудкою, вперше письмово згадуються 1474 роком, є згадки також у 1493, 1564 і 1583 роках. 1880 року тут проживало 1562 мешканців (більшість - українці), 1900 року - 2267, 1910 року - 2154, 1921 року - 1875, 1931 року - 2148, нині - близько 1300 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить численні римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі(-Подільській). Вже в середині ХІХ століття їх чисельність перевищила півтисячі, а наприкінці цього століття становила майже вісім сотень. Саме тоді у Циганах і постала своя мурована святиня.

448731 Глибочок

Вперше поселення Глибочок згадується 1469 роком. У 1530р. тут проживало понад 100 сімей, 1880 року - 2057 мешканців, більшість яких була римо-католиками, 1921 року - 2246, у тому числі 1584 поляків і 779 українців, 1931 року - 2805, нині - понад 1600 осіб. У 1944-1945рр. більшість поляків репатріювали та завезли лемків із Польщі. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було близько дев'яти сотень. Ймовірно, саме тоді і постав тут в частині села, що називалась Батринівкою, мурований костел, бо, принаймні, 1861 року він вже згадується у схематизмі Львівської архідієцезії у підвищеному статусі філіального під титулом св. Миколая єп. (в мережі інколи помилково називають його Петропавлівським). Можливо, збудували храм за фінансової участі тодішніх власників села князів Сапєг (пізніше вони подаються в якості патронів, покровителів святині).

48711 Озеряни,
вул. Центральна

Поселення відоме із XIIст., потім згадується 1469 року, у 1494р. його зруйнували татари, наступна згадка - 1550 року, а в 1565р. воно вже було містечком. 1785 року в Озерянах проживало 1085 мешканців, 1845 року - 2608, 1900 року - 4669, 1910 року - 4676, 1921 року - 3821, 1931 року - 4318, 2014 року - 1585 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХ століття їх чисельність (разом із вірянами села Констанція) не перевищувала трьох сотень. Проте вже 1854 року в Озерянах постала парафіяльна експозитура, що охопила десяток сусідніх сіл, налічувала майже дві тисячі римо-католиків, для яких проводили богослужіння в озерянській греко-католицькій церкві, та обслуговувалась молодим священником о. Франциском Посоховським.

72313 Мелітополь,
просп. 50-річчя Перемоги, 31/1,
+380 (61) 92-502-92

Перші згадки про Мелітополь (до 1816 року - Кизил-Яр, тюркською «Червоний берег», а потім - Новоолександрівка) припадають на 1769 рік, коли тут спорудили редут, в якому несли службу запорізькі козаки, проте воно вважається заснованим у 1784 році. 7 січня 1842 року поселення віднесли до розряду міст, назвали Мелітополем (із давньогрецької - «Медове місто») та зробили центром повіту. Нині - районний центр з населенням понад 153 тисячі мешканців.

До революції римо-католики Мелітополя належали до парафії св. Архангела Михаїла у Костгеймі (нині - Показне) і свого храму не мали.

Після відродження церковного життя у місті було облаштовано каплицю свв. Кирила та Мефодія у будинку, в якому проживав священник. У 2007 році розпочалося спорудження мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії по проспекту 50-річчя Перемоги в районі СШ-15. У липні 2009 року почали класти фундамент нового храму та парафіяльного будинку, а 10 жовтня цього ж року єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти. Будівництво через недостатність коштів просувалося повільно. Зокрема, станом на кінець 2010 року було споруджено неф костелу, а також катехитичні та житлові будівлі, які прилягають до храму.

72370 Новгородківка,
вул. Нестеренко, 86А

Село Новгородівка (до 1946 року - Чехоград), яке заснували чешські колоністи 1869 року, мало також значну німецьку діаспору, а більшість його жителів були католиками чи лютеранами. Нині тут проживає майже 1200 мешканців, імайже половина з них - етнічні чехи.

У 1884 році в Чехограді спорудили та освятили філіальний костел із дзвіницею парафії св. Архангела Михаїла у Показному (Костгейм, Константиново), який в 30-ті роки минулого століття закрили, перетворили на склад, а потім зруйнували.

Завдяки зусиллям чеської громади села 1999 року було збудовано мурований костел, який 10 жовтня 1999 року консекрував єпископ Леон Дубравський OFM.

48713 Пилатківці

Поселення П(і/и)латківці відоме у джерелах від 1494 чи навіть 1415 років, згадується також у наступному столітті. У 1870 році тут проживало 1050 мешканців, 1880 року - 1127, 1900 року - 1236, 1910 року - 1187, 1921 року - 1064, 1931 року - 1299, 2014 року - 346 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було майже три сотні, і саме тоді вони перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Схематизм Львівської архідієцезії 1862 року вперше подає занедбану цвинтарну каплицю в Пилатківцях, але 1871 року вона вже не згадується (ймовірно, розібрали). Проте замість неї цього ж року з'явилась громадська цвинтарна каплиця в розташованих поруч Грабівцях, якою, швидше за все, і послуговувались пилатківські віряни.

48520 Пробіжна

Вперше згадується у документах Пробіжна 1564 року, а вже роком пізніше в податковому реєстрі зазначена як містечко. 1785 року знову отримала статус містечка (можливо попередній було втрачено), проте у 1939 році знову стала селом. У 1940-1959 роках була районним центром. 1959 року до неї приєднали Гринківці. Населення - понад 1800 мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких до війни сягала семи сотень, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Жабинцях. У 1910 році тут було споруджено мурований філіальний костел.

48763 Верхняківці

Існуючі ще у XIVст. Стефанківці під час епідемії чуми перемістились на горби та стали називатись Верхніми Кінцями (згодом - Верхняківцями). Вперше у документах згадуються 1442 року, є згадка також у 1469 році. 1556 року отримали магдебурзьке право, яке так і не було реалізоване. 1880 року тут проживало 1109 мешканців (1027 українців і 82 поляків), 1910 року – 1265, 1931 року – 1262, нині - менше семи сотень осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римсько-католицька спільнота села належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові та у середині ХІХст. нараховувала близько трьох сотень вірян. У 1900-1901 роках, коли їх чисельність незначно збільшилась на три десятки, у Верхняківцях їхнім коштом та, ймовірно, місцевих власників Чарковських було споруджено невеличкий мурований костел, який освятили 1901 року.

48745 Збручанське

Село Збручанське вперше згадується як Новосілка 1393 роком (називалось також Новосілкою-Єпископською чи Новосілкою-над-Збручем), засноване у давньоукраїнські часи. Є численні документальні згадки у XVcт., потім було власністю кам'янецьких єпископів. На початку 80-х років тут проживало менше тисячі мешканців, 1900 року - 1350, 1921 року - 1016, 1931 року - 1126, 2014 року - 383 особи. Входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського..

Римсько-католицька спільнота села, що належала до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому, у другій половині ХІХ століття налічувала приблизно три сотні вірян. У 1867 році у Новосільці збудували та освятили під титулом св. Яна Непомуцького громадський мурований храм, який вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується у другій половині 70-х років цього ж століття.