34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885
Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.
Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте 1926 року у Рокитному збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятив 8 грудня цього ж року о. Станіслав Фіялковським з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека.
07100 Славутич,
вул. Добринінський Квартал, 8,
+380 (4479) 301-49
Славутич заснували у 1986 році як місто для переселенців після Чорнобильської катастрофи. Є містом обласного підпорядкування з населенням понад 25 тисяч мешканців.
З 1995 року оо.-облати з парафії Зіслання Святого Духа у Чернігові відправляли Меси у приватних домівках, різних залах і клубах. У 2000 році міська влада надала земельну ділянку для будівництва каплиці та монастиря. Перша Служба Божа відбулася ще у підвалах незакінченого будинку священика 21 травня 2001 року, в день св. Євгена.
15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65
Поселення виникло у 60-их роках XIX століття під назвою Коржівка як робітниче селище під час будови Лібаво-Роменської залізниці. Пізніше це поселення, розташоване на річці Снов, отримало назву Сновськ - таку ж, як і древній давньоруський Сновськ, який разом зі Стародубом і Новгород-Сіверським був був одним з трьох основних сіверських градів, проте розміщувався далі на південний захід, на теренах нинішнього Седніва. 1923 року Сновськ став районним центром, а 1924 року - містом. У 1935 році його перейменували на Щорс, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.
Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.
23320 Сутиски,
вул. Перемоги, 6
Поселення Сутиски відоме у письмових джерелах із другої половини XVI століття. Статус селища міського типу отримало 1972 року. Проживає тут нині майже шість тисяч мешканців.
Місцеві римо-католики свого храму раніше не мали, а доїжджали на богослужіння до Вінниці чи Жмеринки, а пізніше - до Тиврова та Гнівані. 30 липня 1996 року було зареєстровано громаду вірян, а в серпні наступного року розпочалось будівництво власного мурованого костелу поруч із цвинтарем. Здійснювали його майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI та о. Павло Томис OMI.
23300 Тиврів,
вул. Леніна, 18,
+380 (4355) 215-86,
www: tyvriv.omi.org.ua,
f.b.: 614570998676489
Вперше Тиврів згадується 1505 роком, 1744 року отримав статус містечка, у 1956 року - селища міського типу, а з 1961 році є районним центром, в якому нині проживає майже чотири тисячі мешканців.
У 1746 році у Тиврові збудували дерев'яний костел для оо.-домініканців. У 1752-1760 роках було споруджено муровані костел та монастир коштом Я. Калітинського та інших жертводавців на місці попереднього дерев'яного (у храмі знаходився чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської, привезений 1739 року Калітинськими). 1800 року у костелі сталася пожежа, після якої його відреставрували. У 1832-1833 роках монастир закрили, а храм став парафіяльним. 1841 року костел освятив єпископ Франциск Мацкевич.
34240 Томашгород,
вул. Гранітна, 2
Томашгород, заснований 1800 року, отримав статус селища міського типу у 1960 році. Нині у ньому проживає майже дві з половиною тисячі мешканців. Входив до Рокитненського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.
Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. Дерев'яний костел св. Станніслава, єпископа і мученика, у Томашгороді збудували брати Йосиф та Станіслав Сичевські у 1919 році, а парафія була заснована 1921 року. У 40-50-х роках парафію обслуговував Слуга Божий о. Серафін Кашуба OFM Cap. Храм зруйнували партизани-ковпаківці у листопаді 1943 року.
14000 Чернігів,
вул. Київська, 20,
+380 (462) 67-66-44
Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року - до Великого князівства Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. - Малоросійської губернії, з 1808р. - Чернігівської губернії. У 1925-1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром. Населення - понад 288 тисяч мешканців.
У 1992-1993 роках у Чернігові було зареєстровано владою спільноту римо-католиків, яка ціле десятиліття безуспішно добивалась повернення старої святині Успіння Пресвятої Діви Маріїта св. Йоана Хрестителя, спорудженої у І половині XIX століття. Тому 2002 року зусиллями оо.-облатів почалося будівництво нового храму та монастирського будинку.