59020 Банилів-Підгірний,
вул. Кобилянської, 90a

Банилів-Підгірний відомий в джерелах із 1428 року. До 1946 року мав назву Банила над Серетом або Молдавський Банила (щоб відрізнити від Руського Банила, розташованого північніше), а до 1963 року - Банилів. Наприкінці XVIII - на початку XIX століть сюди прибули польські переселенці, пізніше німецькі колоністи заснували присілок Августендорф. 1900 року у Молдавському Банилі проживало 4806 мешканців (2071 українців, 1374 румунів, 878 німців та 483 поляків), а в Августендорфі - 550 (515 німців, 31 українців і 4 румуни). Нині село має понад 4 тисячі осіб. До 2020 року входило до Сторожинецького району.

Римо-католики Молдавського Банила та його присілків належали до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Красній, яка пізніше називалась Альтгутою, а нині є Старою Красношорою. В середині ХІХст. їх було до двох сотень, а на початку 80-х років цього століття - вже півтисячі. Тоді тут і постала перша святиня.

59030 Буденець

Перша згадка про поселення на лівій притоці Малого Серету Будей датується у молдавському літописі 18 жовтня 1435 року. 1900 року тут проживало 1071 мешканців, у тому числі 954 румунів, 85 німців і 30 українців, нині село має понад 1300 осіб переважно румунського етнічного походження. До 2020 року входило до Сторожинецького району.

Католики латинського обряду села (німці, а також родина місцевих землевласників Волчинських) спочатку належали до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Красній, яка пізніше називалась Альтгутою, а нині є Старою Красношорою. В середині XIX століття їх було лише два десятки. Від 1862 року у схематизмах Львівської архідієцезії згадується якась громадська каплиця в Буденці, в якій іноді проводились богослужіння.

61168 Харків,
вул. Koстельна, 2, а/с 1074,
+380 (57) 709-83-47, 709-83-48

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Найбільший в Україні харківський житловий масив Салтівка так назвали, оскільки по його території проходить дорога із центра Харкова на Старий Салтів (Салтівське шосе). До початку 1960-х років була відома як Салтівське селище.

На другий день Різдвяних свят, 26 грудня 1993 року харківські римо-католики на чолі з настоятелем о. Юрієм Зімінським молились на Салтівці про створення тут нової парафії. У 1995 році ченці згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля розпочали душпастирство серед салтівських вірних. Було придбано земельну ділянку з будинком колишнього дитсаду, який переобладнали під каплицю. А 27 вересня 1995 року відбулася перша Свята Меса у каплиці св. Вікентія де Поля та офіційне відкриття тут другої харківської парафії.

67571 Фонтанка,
вул. Серпнева, 12

Фонтанка заснована 1892 року переселенцями з Київщини. Місцева рада створена 1944 року, статус села - з 1949 року. Проживає тут понад шість тисяч мешканців.

У вересні 2010 року у Фонтанці, розташованій в десяти кілометрах біля Одеси, поселились оо.-місіонери (zgromadzenie Księży Misjonarzy św. Wincentego a Paulo) Ян Тчоп СМ і Віталій Новак СМ. В лютому 2011 року вони придбали земельну ділянку під будівництво монастиря, цього ж року було офіційно засновано спільноту священників-місіонерів, а восени розпочалось спорудження їх будинку. З вересня 2011 року у Фонтанці працюють також черниці-шаритки згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля. Робота представників Вікентійської родини направлена, насамперед, на допомогу бездомним та іншим людям із соціальних низів, у тому числі залежним від шкідливих звичок.

89411 Гута,
вул. Центральна, 25

Гута не згадується в урбаріальному описі від 1631 року, проте вже є в описі 1691 року. Очевидно, виникла приблизно в середині XVII століття, а заснували її переселенці, майстри з виготовлення скла, яких у той час називали гутниками. У 1715-1720 роках село спорожніло, а в другій половині XVIIIст. було заселено новими руськими (українськими) переселенцями. Окрім українців, тут проживають також словаки, а кількість мешканців менша трьох сотень.

У 1935 році у Гуті було освячено новозбудований сучасний мурований костел. Храм у 1958 році закрила радянська влада.

78100 Городенка,
вул. Володимира Великого, 1

Уперше в літописах Городенка згадується 1195 року. У XVст. тут збудували замок, а 13 лютого 1668 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року тут проживало понад 5 тисяч мешканців, 1870 року - 8824, у тому числі 4726 греко- і 857 римо-католиків, 1900 року - 11613, 1921 року - 10054, у тому числі 5390 українців і 1571 поляків, 1939 року - 14 тисяч, нині - 9 тисяч осіб. З автрійських часів місто було центром повіту, з радянських - райцентром, а від 2020 року входить до Коломийського району.

Спочатку римсько-католицька парафія була заснована у містечку Михальче, яке у XV-XVII століттях було вагомішим за Городенку (до неї і належали городенківці). На початку XVII століття у Городенці вже була своя святиня (дерев'яна), яка згадується серед знищених під час турецько-татарських нападів 1618-1621 років. Черговий городенківський дерев'яний храм занотовано 1721 року.

03035 Київ,
вул. Кучмин Яр (Краснодонська), 1Б,
+380 (44) 520-03-28, 520-03-47

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Wiosną 2005 roku w Kijowie zakończono budowę centralnego domu „Dar Boży” wice-prowincji św. Cyryla i Metodego zgromadzenia Księży Misjonarzy św. Wincentego a Paulo. Dnia 5 maja 2005 roku biskup Jan Purwiński uroczyście poświęcił ten dom i kaplicę Błogosławieństw w nim.

7900?? Львів,
Левандівка

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Перша письмова згадка про німецьку колонію Льовендорф (Löwendorf - «село левів») датується 1778 роком. 1 квітня 1931 року поселення приєднали до Львова.

Левандівський дерев'яний костел Матері Божої Неустанної Допомоги, споруджений у 1922-1923 роках, був розібраний ще 1960 року. Місцева спільнота римо-католиків потребувала своєї святині та душпастирів. 8 лютого 2018 року архієпископ Мечислав Мокшицький запропонував тут здійснювати служіння місіонерам-вікентійцям (zgromadzenie Księży Misjonarzy św. Wincentego a Paulo), які вже працюють у Львівській архідієцезії в парафіях Снятина та Сторожинця.

89412 Оноківці,
вул. Головна, 3,
f.b.: rkcparafija.onokivci.7

Село засноване вихідцями з Доманинець (нині мікрорайон Ужгорода) у XIV столітті. В письмових джерелах згадується під назвами 'Feslewdamanua', 'Feslewdamanya', 'Felso domonya' (вперше - 1412 року). На початку ХVIII століття на запрошення графа Шенборна тут поселилися словаки. Нині у селі проживає понад 2100 мешканців.

У 1727 році в Оноківцях було утворено велику парафію, що включала території Великого Березного та Тур'їх-Ремет (ймовірно, що первісний костел було збудовано у XVII столітті, якщо не раніше). У 1761 року спорудили коштом Андрія Русковці сучасний мурований храм замість старого дерев'яного. 19 травня 1761 року відбулось освячення костелу.

67542 Ониськове

Поселення Ониськове вважається заснованим 1940 року. Проживає тут понад вісім сотень мешканців.

Ще 2007 року о. Едвард Лоєк СМ отримав у душпастирську опіку маленькі громади в Комінтернівському (нині - Доброслав) і Ониськовому. Богослужіння проводились у неділю та у свята, ймовірно, у придбаному звичайному сільському будинку. Весною 2016 року в Ониськовому розпочалось спорудження власної мурованої каплиці (вірніше, перебудування старого будинку на культову споруду), яке станом на осінь цього ж року було, в основному, завершено. І це є чи не перша в Україні святиня, присвячена блаженній Марті Вєцкій (за винятком санктуарію у Снятині на Івано-Франківщині). 24 вересня 2016 року храм освятив єпископ Броніслав Бернацький.