PUŻNIKI. Dawny kościół p.w. św. Antoniego Padewskiego (1880 - 1900). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

RACHIŃ. Dawna kaplica bez wezwania (1922). Iwano-Frankiwski obw., Kałuszski r-n

77514 Рахиня

Поселення Рахиня, яке нині фактично є північно-східним передмістям Долини, у документах відоме від 1469 року. Письмово згадується також у 1515 та 1592 роках. У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців (1050 українців, 280 німців, 30 поляків, 20 українців-латинників та 30 євреїв), а тепер - понад 1100 осіб. Входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села, серед яких переважали особи німецького етнічного походження, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у розташованій поряд Долині. Ще 1902 року, коли їх чисельність становила майже три з половиною сотні, у Рахині було збудовано та освячено філіальну дерев'яну каплицю. Проте ця святиня не пережила Першу світову війну.

RADENICE. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (1754). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81372 Раденичі

Село Раденичі вперше згадується у документах 1429 роком. Проживає тут нині понад 1100 селян.

У 70-х роках XV століття тут було засновано парафію коштом М. Стадницького. У 40-х роках XVII століття спорудили черговий дерев'яний костел за кошти єпископа А. Средзинського, який його консекрував. У 1754 році збудовано новий дерев'яний костел на місті попереднього. 19 липня 1768 року храм консекрував єпископ І. Крижановський.

RADÓW. Dawny kościół p.w. św. Ignacego Loyoli (1926). Rówieński obw., Dubnenski r-n

78200 Радів

Село Радів, яке до 40-х років називалось хутір Радів-Колонія, було засноване, ймовірно, переселенцями із Польщі. 1906 року тут проживало 178 мешканців, а нині - понад три сотні. Входило до Млинівського району, а зараз - до Дубнівського.

Можливо, ще у ХІХ столітті у Радові постала дерев'яна каплиця. 1925 року у селі було засновано самостійну парафію, а вже наступного року стару каплицю замінив новий дерев'яний костел св. Ігнатія Лойоли, збудований коштом парафіян. У 30-х та першій половині 40-х років настоятелем радівської парафії був о. Михайло Гродзіцький, який обслуговував понад 1100 вірян у двох з половиною десятках сусідніх сіл.

RADZIWIŁŁÓW. Dawny kościół p.w. Najświętszej Maryi Panny Bolesnej (1841). Rówieński obw., Dubnenski r-n

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.

RIDKOLISSIA (Izabela). Dawna kaplica bez wezwania (1864). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48305 Рідколісся

Село Рідколісся, яке до 7 березня 1946 року називалось Ізабела, вважається заснованим 1815 року та мало назву тоді Глібів. Населене було переважно поляками та тривалий час розглядалось лише як присілок Нової Гути. Після ІІ світової війни поляків переселили до Польщі, а звідти до села переїхали лемки. Нині тут проживає лише 60-70 мешканців. Рідколісся входило до Монастириського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Монастириськах. У схематизмі Львівської архідієцезії вперше Ізабела згадується 1878 року, але тільки разом із Новою Гутою, а наступного року вперше згадується місцева каплиця. Філіальний дерев'яний храм постав тут 1864 року.

ROKITNO. Kaplica p.w. św. Teresy od Dzieciątka Jezus (1995). Rówieński obw., Rówieński r-n

34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте 1926 року у Рокитному збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятив 8 грудня цього ж року о. Станіслав Фіялковським з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека.