KUKIZÓW. Dawny kościół p.w. św. Jakuba Ap. (1889 - 1890). Lwowski obw., Lwowski r-n

80465 Кукезів

Вперше Кукезів (Кукизів) згадується у писемних джерелах 1438 року, а 1538 року король Сигізмунд I Старий надав йому міські права. У 1699 році Кукезів отримав магдебурзьке право. У міжвоєнний період у містечку проживало понад сім сотень мешканців, більшість яких становили українці. Нині у селі - менше трьох сотень осіб, і належить воно до Львівського району (раніше - до Кам'янко-Бузького).

Парафія у Кукезові постала у другій половині XVI століття та мала скромний дерев'яний костел, який 1668 року замінив інший дерев'яний храм (св. Станіслава), споруджений коштом Миколи Гедзинського, але був знищений татарами. 1733 року з фундації власника містечка королевича Якова Собеського збудували, ймовірно, за проектом його придворного архітектора Антоніо Кастеллі черговий дерев'яний костел (вже під титулом св. Якова). Храм мав головний вівтар Христа Розіп'ятого та бічні - св. Анни і св. Якова, а на прикостельному кладовищі - дерев'яну дзвіницю. Проте 9 травня 1816 року ця святиня згоріла.

KUPICZWOLA. Dawna kaplica p.w. św. Jana Chrzciciela (1924 - 1925). Lwowski obw., Czerwonogradski r-n

80341 Купичволя

Перша згадка про село Купичволя датується 1610 роком. У 1880 році тут проживало 518 мешканців, нині ж його населення перевищує вісім сотень осіб. Село входило до Жовківського району, а від 2020 року є частиною Червоноградського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій. Перед І світовою війною їх чисельність становила приблизно шість десятків вірних. 1918 року вони перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Батятичах, яка невдовзі стала самостійною парафією св. Ядвіги.

LETNIA. Dawny kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1931 - 1934). Lwowski obw., Drohobycki r-n

82162 Летня

Село Летня вважається заснованим 1300 року і згадується вже у другій половині цього століття. Його населення - понад 2600 мешканців.

Римо-католики села, які належали до парафії Пресвятої Трійці у Меденичах, 1930 року отримали дозвіл на спорудження філіальної святині. У 1931 році єпископ Анатолій Новак освятив наріжний камінь під будівництво дерев'яного храму на мурованому фундаменті, яке коштом місцевих парафіян завершили, в основному, 1932 року. Проте оздоблення та оснащення костелу тривало ще два роки. І тільки тоді храм освятили під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

LEWACZE. Dawny kościół p.w. Najświętszej Maryi Panny Królowej Polski (1927). Rówieński obw., Rówieński r-n

Левачі

Ще навіть на початку ХХ століття Левачі вважались лише слободою, в якій проживало тільки 83 мешканців, 1906 року - 104, 1921 року - 247 (242 поляків, чисельність яких виросла за рахунок прикордонників, і 5 українців). У 1945р. поляки з Левачів виїхали в Польщу, натомість звідти переселили українців. 1989 року село внесли до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1989 року його населення становило лише 10 осіб, а 1999 року село ліквідували. Входило до Березнівському району, а від 2020 року могло бути частиною Рівненського.

Католики латинського обряду поселення від 1921 року, коли їх чисельність становила 242 вірних, належали до парафії Пресвятого Серця Ісуса у сусідньому Людвиполі (нині - Соснове). 1927 року у Левачах їхнім коштом, у першу чергу - прикордонників, було збудовано філіальний дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі, який вже 1928 року став святинею самостійної парафії.

LWÓW - Brzuchowice. Dawna kaplica bez wezwania (1867). Lwowski obw., Lwowski r-n

79491 Львів-Брюховичі

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie.

Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.

У 1867 році у Брюховичах на земельній ділянці, подарованій війтом поселення Мартином Дюллєю, постала дерев'яна каплиця. Дах будівлі та її окремі елементи були вкриті дерев'яним гонтом. Цього ж, 1867 року Кароліна Іскерська пожертвувала для каплиці образ Матері Божої Святого Скапулярію, який згодом набув неабиякої шани серед вірних.

LWÓW - Brzuchowice. Dawna kaplica bez wezwania (1893). Lwowski obw., Lwowski r-n

79491 Львів-Брюховичі

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie.

Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.

У 1867 році постала перша дерев'яна каплиця, а 1893 року завдяки Товариству власників нерухомості у Брюховичах та, зокрема, одному із його засновників Ігнатію Дрекслеру поблизу залізнодорожної станції збудували, в основному, та у липні освятили ще одну дерев'яну каплицю (так звану 'лісну'), облаштування якої завершили 1899 року. Проект святині виконав декан архітектурного факультету Львівської політехніки Густав Бізанц. Вівтар каплиці містив образ Святої Родини пензля Рейхана (копія картини Бартоломея Мурілло), подарований Робертом Домсою. Перед каплицею встановили металеву скульптуру Матері Божої Непорочної.

LWÓW - Zboiska. Dawna kaplica p.w. Matki Bożej Neustającej Pomocy (1932 - 1933). Lwowski obw., Lwowski r-n

79037 Львів,
вул. Мазепи, 46

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Філіальну дерев'яну каплицю у Збоїщах почали будувати 1932 року коштом парафіян (найбільше пожертвував Ян Венгінський) на земельній ділянці, подарованій Теодором Богосевичем. Освячення наріжного каменя святині та будівельного майданчика відбулось 21 травня 1933 року, а спорудження каплиці завершили цього ж року. 20 жовтня 1935 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив її під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги. З 1937 року місцевих вірних та каплицю обслуговували оо.-капуцини.