77164 Комарів

Перша письмова згадка про село датована 15 квітня 1437 року, згадується також 1515 року. Комарів охоплює колишні присілки Комарівка та Остоя, причому Остоя на відміну від Комарівки не показана на жодній карті, навіть 1943 року. У 30-х роках ХХст. Комарів разом із присілками нараховував 1760 мешканців, у тому числі 1385 українців-греко-католиків, 300 польських колоністів і 60 латинників-українців, тоді як Остоя мала 200 мешканців, з них 180 були польськими колоністами, а Комарівка - 120 польських колоністів. Село входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Комарова, Остої та Комарівки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Галичі. У середині ХІХ століття Комарів налічував лише два десятки вірян, наприкінці - три десятки, перед І світовою війною - майже шість десятків, а 1929 року - вже 220 осіб.

35000 Костопіль

У 1783 році було отримано дозвіл на заснування в селі Остальцях, відомих у документах з 1648 року, містечка під назвою Костпіль чи Костопіль. 1885 року став центром волості, а 1925 року - повітовим центром. У 1939 році Костопіль отримав статус міста, був районним центром, а нині належить до Рівненського району. Населення - понад 31 тисяча мешканців.

Парафія у Костополі постала 1923 року, а 1924 року коштом римо-католиків та завдяки зусиллям адміністратора о. Людвика Варпеховського було споруджено дерев'яний костел Пресвятого Серця Господа Ісуса Євхаристійного. До парафії, яка налічувала понад три тисячі вірян (тільки в Костополі їх було близько двох тисяч), належало понад чотири десятки навколишніх сіл. Тому спільнота потребувала більшої культової споруди.

23052 Кошаринці,
вул. Центральна, 36-А

Кошаринці відомі, принаймні, від XVIII століття, коли тут оселився могилів(-подільський) декан. У 1893 році у селі проживало 916 мешканців, 1905 року - 1428, нині ж воно нараховує понад сім сотень осіб. Входило до Барського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії / Зіслання Святого Духа у Копайгороді. Ще у XVIII столітті завдяки вже згаданому могилівському декану у Кошаринцях постала якась каплиця, проте, за інформацією Кам'янецьких та Луцько-Житомирських схематизмів, принаймні, від середини ХІХ століття у селі вже не існувало жодної святині.

12015 Кошелівка,
вул. Шевченка, 48

Поселення вважається відомим з XVIII століття, заселене було, переважно, польськими колоністами. 1906 року у Кошелівці проживало 738 мешканців. Восени 1936 року до Карагандинської області Казахстану радянська влада переселила 548 осіб (майже всі були поляками). Нині село нараховує близько шести сотень жителів. Входило до Пулинського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду Кошелівки належали до парафії св. Яна Непомуцького у Пулинах і раніше своєї святині не мали. Від 1990 року ними опікувались паллотини із житомирської парафії Божого Милосердя, а в 1992-2001 роках тут служили священники із згромадження Місіонерів Святої Родини з Польщі.

45000 Ковель,
вул. Вербицького, 1A,
+380 (3352) 518-93,
www: kovel.ofm.org.ua,
f.b.: 100087102280547

Існуюче раніше поселення Ковле, яке у польських джерелах згадується із першої половини XIV століття, 24 грудня 1518 року отримало від короля Зигмунда І магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, а 1611 року король Зигмунд III Ваза підтвердив його міські права. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни. Після його руйнування козаками Богдана Хмельницького костел відбудували 1710 року, а після пожежі 1854 року було збудовано нову дерев'яну святиню св. Анни, яку знищила радянська влада 1945 року. У 1924-1935 роках у Ковелі спорудили мурований храм під титулом св. Станіслава, єп. та мч, який після війни за рішенням місцевої влади було розібрано.

4500? Ковель

Існуюче раніше поселення Ковле, яке у польських джерелах згадується із першої половини XIV століття, 24 грудня 1518 року отримало від короля Зигмунда І магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, а 1611 року король Зигмунд III Ваза підтвердив його міські права. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі коштом її власниці королеви Бони було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни, який у XVII столітті зруйнували козаки Богадан Хмельницького. 1710 року костел відбудували заново завдяки Станіславу Лещинському, а 1725 року його освятив єпископ Стефан Рупневський. Після пожежі 1854 року зусиллями настоятеля о. Михайла Боратинського було збудовано нову дерев'яну святиню, яку знищила радянська влада 1945 року.

77610 Креховичі

Село Креховичі вважається заснованим 1419 року. 1880 року воно мало 1189 мешканців, переважна більшість яких була греко-католиками, 1939 року - 2900, у тому числі 2280 українців і 430 поляків, нині ж тут проживає майже 2400 осіб. Входило до Рожнятинського району, а від 2020 року належить Калуському.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Матері Божої Скорботної у Рожнятові. У 1900 році у Креховичах було закладено мурований фундамент під будівництво громадської каплиці, а 1901 року завдяки зусиллям рожнятинського настоятеля о. Франциска Маліновського та коштам Казимира Любомирського і пожертві фірми 'Глесінгер' брошневських парових тартаків на цьому фундаменті спорудили дерев'яний храм.