ROZŁUCZ. Dawny kościół p.w. Franciszka Borgiasza (1901 - 1902). Lwowski obw., Samborski r-n

82512 Розлуч

Поселення відоме з 1511 року під назвою Борисова Воля. У документах XVIст. його також називали Ровень (від назви тутешньої ріки) або Розлуч (за назвою гори). Втім, у XVIII столітті назва Борисова Воля зовсім зникла. До ІІсв. війни село славилось як курорт, на північній його околиці на схилі пагорба був влаштований досить великий трамплін для занять гірськолижним спортом. У радянські часи курортна інфраструктура занепала, і лише в останні роки Розлуч почав відновлювати колишню славу відпочинкової місцини. Населення - понад 1200 мешканців.

З 1743 року місцевими римо-католиками (переважно німецького походження) опікувались оо.-єзуїти з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці. У 1901-1902 роках, коли чисельність вірян у Розлучі перевищила дві сотні, з ініціативи турківського настоятеля о. Ігнатія Кулаковського коштом парафіян та товариства 'Boni Pastoris' було споруджено дерев'яну неоготичну каплицю, яку освятили 1902 року. 1937 року вона отримала статус філіального костелу турківської парафії. У 1933 році до храму було прибудовано захристію.

ROZWAŻ. Dawna kaplica bez wezwania (1928 - 1930). Lwowski obw., Złoczowski r-n

80710 Розваж

Село Розваж відоме, принаймні, від 1626 року, коли місцевий власник Ян Данилевич подарував його парафії Пресвятої Трійці в Олеську в якості фінансово-майнового забезпечення її діяльності. Наступна згадка у джерелах датується 1682 роком. У 1880 році тут проживало 759 мешканців (452 українців і 307 поляків), у тому числі 492 греко- і 235 римо-католиків. Нині село нараховує близько 350 осіб.

Місцеві римо-католики належали до вже згаданої парафії Пресвятої Трійці в Олеську, але свою власну святиню (дерев'яну каплицю) отримали лише наприкінці 20-х - на початку 30-х років ХХ століття.

SARNÓWKA (Rehdorf). Dawna kaplica bez wezwania (1906). Lwowski obw., Lwowski r-n

80342 Сарнівка

Колонію Редорф, що нині є селом Сарнівка, заснували 1883 року на болотистих землях відомого із 1478 року села Туринка, які потрібно було осушити, німці-католики із Брукенталя (від 1944 року не існує), колонії в Мокротині (тепер - село Відродження) та Візенберга (нині - частина Мервич). У схематизмах Львівської архідієцезії до 1901 року згадується лише Туринка, а від 1903 року - Туринка разом із Сарнівкою. 1936 року у Сарнівці проживало близько сотні селян, нині ж - на 40 осіб більше. Село входило до Жовківського району та 2020 року перейшло до Львівського.

У 1906 році, коли чисельність римо-католиків у Туринці разом із Сарнівкою, що належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві, становила 220-230 вірян, їх коштом у сарнівській частині Туринки було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку вперше подає схематизм 1909 року.

SARNY - Dorotycze. Dawny kościół p.w. św. Antoniego (1827). Rówieński obw., Sarnenski r-n

34500 Сарни

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Доротичі є значно старшими за Сарни (тут збереглась дерев'яна церква XVIII столліття). 3 березня 1934р. до складу міста увійшла частина села, а 5 листопада 1979 року - все поселення повністю.

У 1827 році у Доротичах коштом парафіян було збудовано філіальний дерев'яний костел св. Антонія (у джерелах часом йому помилково приписують титул Пресвятого Серця Ісуса, хоча насправді цей титул належав першій адаптованій і теж дерев'яній святині у самих Сарнах). До 1906 року місцеві римо-католики входили до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці, а потім - до парафії у Сарнах.

SCHODNICA. Dawny kościół p.w. bł. Kingi (1896). Lwowski obw., Drohobycki r-n

82391 Східниця,
вул. Золота Баня, 41Б

У давньоруські часи тут існувало поселення Золота Баня. Після його руйнування татаро-монголами уцілілі мешканці поселились у долині річки. Так постала Східниця. Проте у документах вона вперше згадується у XIV столітті. У ІІ половини XIX століття розпочалась промислова розробка нафтових родовищ, а пізніше також і супутнього нафтового газу. 1940 року Східниця отримала статус селища міського типу, а у 50-х роках відкрили великі поклади мінеральної води «Нафтуся», що зробило поселення визначним курортом. Нині тут проживає понад 2200 мешканців.

Є невиразна інформація щодо існування костелу вже після входження Галичини до складу Польщі. На нинішній Замковій горі тоді було збудовано укріплення, а на місці дерев'яної православної церкви - костел св. Агати (ймовірно, теж дерев'яний). В середині XVII століття святиню зруйнували козаки, проте пізніше її відбудували. У ІІ половини XIX століття населення Східниці збільшилось за рахунок інженерно-технічних працівників, що обслуговували нафтовидобуток та були, переважно, католиками. Ймовірно, що тоді старий храм вже не існував, або перестав задовільняти потреби вірних.

SIENKIEWICZÓWKA. Dawna kaplica bez wezwania (1933 - 1934). Wołyński obw., Łucki r-n

45750 Сенкевичівка

Сенкевичівка постала 1924 року на місці поселення Будки Губинські, заснованого наприкінці XVIII століття, коли місцевий землевласник Сенкевич продав свої землі колоністам (чехам, полякам та німцям). До 1959 року Сенкевичівка була райцентром, потім перебувала у складі Горохівського району, а від 2020 року входить до Луцького. Від 2024 року є селищем, в якому проживає близько 1200 мешканців.

У першому детальному схематизмі Луцької дієцезії (1931 року), в якому почали вказуватись належні парафіям населені пункти, Сенкевичівка взагалі відсутня. І лише наступного, 1932 року її подано у складі парафії св. Матвія, Апостола у Несвічі, що було повторено у схематизмах 1933 і 1934 років. Тоді ж, у 1933-1934 роках у селі коштом місцевих вірян збудували велику дерев'яну каплицю.

SŁOŃSK. Dawny kościół p.w. Najświętszego Serca Pana Jezusa (1884). Lwowski obw., Drohobycki r-n

82166 Солонське

Перша згадка про Солонське походить з XV століття, проте тут було поселення ще у староруські часи, про що свідчить відкопане городище тих часів. Нинішнє населення - понад вісім сотень мешканців.

Римсько-католицька спільнота села належала до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах.

У 1884 році завдяки коштам і зусиллям вікарія о. Андрія Курки у Солонському було збудовано дерев'яну філіальну каплицю, яку освятили наступного року. Мала вона лише один вівтар. У 1926 році було придбано та освячено три дзвони замість конфіскованих у Ісв. війну. 1929 року святиню відремонтовали завдяки зусиллям о. Т. Сапіти.