47234 Залізці,
вул. Зелена

Залізці (Заложці) письмово згадуються у 1432, 1441, 1477 та 1483 роках. У 1516 році отримали статус міста, а 1520 року - магдебурзьке право. 1890 року Залізці мали 7295 мешканців, у тому числі 3065 українців і 2846 поляків, 1910 року - 7275, 1921 року - 4773, 1939 року - 6 350, а нині - понад 2600 осіб. До 1962 року були райцентром, з 1961 року є селищем міського типу, яке входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

У 1639 році з дозволу єпископа Луцького Андрія Гембицького настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях о. Флоріан Ґранський освятив на передмісті наріжний камінь костелу, спорудження якого коштом місцевих власників Вишневецьких тривало до 1645 року. Цього ж, 1645 року Вишневецькі пожертвували частину своїх доходів від маєтностей у Залізцях на заснування та діяльність монастиря августинів (августинців) при цьому костелі.

445523 Затурці,
вул. Зелена, 2

Перші згадки про Затурці припадають на XIII століття, а в документах початку XVI століття поселення згадується як власність Б. Затурецького. Нині у селі понад 1900 мешканців.

У 1619-1624 роках у Затурцях коштом Яна Лагодовського було споруджено дерев'яний костельно-монастирський комплекс оо.-августинів. У 1642-1646 роках за кошти нового власника села Валеріана Подгороденського збудували замість дерев'яних муровані костел і монатир для августинів. 1646 року єпископ М. Красицький консекрував храм під титулом Пресвятої Трійці і св. Марії Магдалини. У 1648 та 1760 роках костельно-монастирському комплексу завдавали шкоди козаки і гайдамаки, проте його пізніше відновлювали. У 1832 році царська влада закрила монастир августинів, а костел замінила на православну церкву.

12452 Кодня

Поселення вперше згадується у джерелах як Коденград (місто) 1301 року, проте було знищене монголо-татарами, але швидко відродилось, адже через нього проходив торговий шлях з Києва на Поділля і до Чорного моря. У Російській імперії було центром волості, а від 1924 року деякий час - районним центром. Нині тут проживає понад 2100 мешканців.

У першій половині XVII століття у Кодні існував дерев'яний костельно-монастирський комплекс оо.- августинів, який було знищено під час козацько-польських війн Така ж доля спіткала у 70-х роках цього ж століття чергові августинські будівлі, відновлені 1656 року. І лише десь в середині наступного століття августини коштом місцевих власників Глибоцьких змогли знову збудувати свої дерев'яні костел та монастир. Приблизно тоді ж було засновано також парафію (до того Кодня належала до парафії у Житомирі).

80217 Новий Витків

Перша згадка про Витків датується 1455 роком, згадується також у 1469 року. Пізніше поселення розділилось річкою на Витків Новий і Старий, який після ІІсв. війни став частиною Нового. Наприкінці XVIIIст. Новий Витків вже був містечком. 1880 року у Новому Виткові проживало 2014 мешканців, у тому числі 1690 українців, 263 поляків і 21 німців, 1886 року у Старому Виткові - 766 (549 українців, 211 поляків і 6 німців), нині - понад 1200 осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду Нового і Старого Витковів належали до парафії у Станині. Проте у Новому Виткові, принаймні, від першої половини XVII століття був філіальний дерев'яний храм св. Анни, фундований родиною місцевих власників Лянцкоронських. Саме у цій святині Вацлав Лянцкоронський помістив отриманий ним у Чернігові образ Матері Божої Розради, який вважався чудотворним (у Чернігів ікона потрапила із Томашова Любельського у Польщі).

44353 Радехів

У документах Радехів вперше згадується 1514 року, коли поселення отримало німецьке право. У 1921 році тут проживало 446 мешканців, з яких лише 12 були католиками. Нині чисельність населення Радехова перевищує шість сотень осіб, а належить село вже до Ковельського району (раніше було в Любомельському).

Відомо, що у 30-х роках XVI століття Радехів належав до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі, а 1564 року - Успіння Пресвятої Діви Марії у Перевалах. 20.11.1696р. о. Войцех Рошковський із Холма склав акт фундації конвекту августиянів у Радехові, що було підтверджено 06.10.1697р. єпископом Яном Длужевським. 29.09.1698р. відбулось урочисте впровадження перших августиянів. Їх костельно-монастирський комплекс збудували із дерева. 1715 року у храмі було 5 вівтарів (головний - Матері Божої, а бічні - свв. Михаїла, Августина, Ангелів-Стражів та Войцеха). До середини цього століття ці будівлі занепали та потребували ремонту.