79008 Львів,
вул. Пекарська, 59

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

W 1880 roku w wyremontowanym dawnym klasztorze sióstr franciszkanek przy ulicy Piekarskiej, 45 (obecnie-57) został założony klasztor księży zmartwychwstańców; tam też urządzono kaplicę. W latach 1881-1882 zmartwychwstańcy zbudowali dom internatu dla chłopców Rusinów (Ukraińców). W latach 1886-1887 zbudowano nowe skrzydło klasztoru. Potem dobudowano piętro w starej części oraz rozbudowano budynek internatu.

79014 Львів,
вул. Личаківська, 175

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

За задумом архієпископа Болеслава Твардовського, костел на Верхньому Личакові (цей терен початково належав до парафії св. Антонія Падуанського), було споруджено як 'wotum na cudowne ocalenie ... w żywiołowej burzy wojennej, z zalewu ukraińskiego i bolszewickiego'. У 1927-1928 роках місто виділило земельну ділянку під цей храм, яку 11 листопада 1928 року урочисто освятили. І цього ж року було доручено займатись його будівництвом та спорудженням виховного закладу для занедбаної молоді при ньому згромадженню Отців Салетинів. У 1929 році постав комітет будівництва святині. 1930 року пройшов конкурс проектів костелу, проте жодний з них не переміг, а львівському архітектору Тадеушу Обмінському було доручено допрацювати найвдаліший проект краківського архітектора Адольфа Шишко-Богуша. Будівництво храму розпочато наступного 1931 року (наріжний камінь освятили 7 жовтня), але в липні 1932 року Обмінський помер (його замінив львівський архітектор Лаврентій Дайчак). 7 жовтня 1934 року костел було урочисто освячено і того ж дня передано під опіку оо.-салезіан, проте його оснащення тривало до 1938 року. Будівництву виховного закладу завадила ІІсв. війна.

81300 Мостиська,
Богдана Хмельницького, 5

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

У XVI столітті у Мостиськах було споруджено мурований костел оо.-домініканів, монастир яких заснували ще за короля Владислава Ягайла. 1705 року святиню реконструювали. 20.12.1788р. австрійська влада ліквідувала монастир, а храм закрила (сіносховище). 1880 року викуплений костел було освячено як філіальний мостиської парафії. У 1881 році святиню віддали оо.-редемтористам. 1888 року було завершено ремонт костелу. У 1900-1901 роках храм розбудували за проектом Й. Яроліма (добудували бічні нефи, вежу тощо); Ю. Кручковський здійснив розпис інтер'єру святині. 25 березня 1902 року костел консекрував єпископ Йосиф Пельчар.

78013 Нижнів

Нижнів у документах вперше згадується 4 лютого 1437 року, є також письмові згадки у 1441 і 1474 роках, а 1508 року подається як місто (надане магдебурзьке право?). Містечком був до Ісв. війни. 1921 року тут проживало 4742 мешканців, 1939 року - 4930 (переважна більшість - українці), нині - майже дві тисячі осіб. Село входило до Тлумацького району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Перший костел в Нижневі існував вже у XVI столітті. За інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, цей храм реставрував Ян Блудницький, який був місцевим власником наприкінці XVI століття. Проте наприкінці 20-х років наступного століття святиню знищили нападники. Під час візитації архієпископа Яна Скарбека 1721 року на її місці стояв хрест.