48273 Гадинківці

Перша згадка в документах про Гадинківці датується 1483 роком, згадуються також у 1491, 1564 і 1578 роках. У 80-х роках ХІХст. село мало майже 1100 мешканців (приблизно 840 греко- і 240 римо-католиків), нині тут проживає більше тисячі осіб. Українців у селі було значно більше, ніж поляків, проте кількісь останніх суттєво збільшилась у 20-х - 30-х роках ХХст. після розселення колоністів із Польщі. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Спочатку католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. У схематизмі Львівської архідієцезії 1862 року вперше згадується каплиця в Гадинківцях, в якій інколи проводили богослужіння для майже 330 місцевих вірян. За інформацією схематизму 1864 року, вони перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури в Жабинцях, яка пізніше стала парафією. Причому, їх чисельність чомусь зменшилась до 220 осіб, а каплиця взагалі не згадується.

32424 Ганнівка

Село Ганнівка відоме у джерелах, принаймні, від 1817 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало близько пів тисячі мешканців, 1893 року - 631, 1905 року – 683, нині село нараховує сім сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Католики латинського обряду Ганнівки раніше належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях. Своєї святині вони не мали, тому доводилось долати майже десяток кілометрів, щоб потрапити на богослужіння до парафіяльного костелу.

48742 Гермаківка

Гермаківка вперше у документах згадується 1641 року, проте є інформація, що це село раніше називалось Качурівкою, проте було спалене турками. У 80-х роках ХІХ століття Гермаківка, яка тоді належала родині Бліхтерів, мала майже 2250 селян, 340 з яких були римо-католиками, а пізніше і аж до 1939 року село було власністю родини Баворовських. Нині тут проживає близько 1850 мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.

У першому десятилітті ХХ століття чисельність католиків латинського обряду у селі зросла до півтисячі, а належали вони до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. Саме тоді коштом місцевих власників Баворовських та вірян і було збудовано в Гермаківці філіальну муровану каплицю, яку освятили 1907 року. Тут кривчицькі душпастирі звершували богослужіння три неділі в місяць та в кожні свята.

81034 Глиниці

Село Гнійниці відоме у документах із 1495 року. До нього було приєднане сусіднє поселення Воля Гнійницька, і тепер у цьому об'єднаному селі, яке отримало більш благозвучну назву Глиниці, проживає понад 1300 мешканців.

На початку XVII ст. була у Гнійниці каплиця, проте невідома її подальша доля. До ІІсв. війни римо-католики сіл Гнійниці та Воля-Гнійницька належали до парафії св. Якова Ап. у Краковці та налічували відповідно майже півтисячі та понад півтисячі осіб. Власну філіальну муровану каплицю у Волі-Гнійницькій спорудили перед І світовою війною. У радянські часи каплицю закрили, а віддали вірним 1991 року.

80351 Глинськ

На околиці села збереглось давньоруське городище XI - XIII століть, яке вперше як Щекотів згадується у літописі під 1242 роком, але перша письмова згадка саме про Глинськ (Глинсько) датується 1463 роком. 1880 року село мало понад 1300 мешканців, а нині тут проживає майже 1700 селян. Село входило до Жовківського району, а тепер - до Львівського.

Католики латинського обряду Глинська належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві. 1900 року (за чисельності близько двох сотень осіб) вони вирішили збудувати у селі свою святиню. Під це земельні ділянки подарували Йоанна Гавронська та Марія з Опалінських Регата. Але накопичених будівельних матеріалів та грошей не вистачило на те, щоб розпочати спорудження.

81740 Гніздичів

Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.

За переказами, 1646 року власниця Руди Анна Воянківська натрапила у місцевому лісі на образ Матері Божої з Дитятком, що висів на дубі. Спочатку його пробували помістити у рудівському костелі св. Станіслава, проте, за легендою, він повертався на старе місце. І вже коштом наступної власниці містечка Терези Виговської 1680 року на цьому місці було збудовано дерев'яну каплицю, до якої урочисто внесли ікону.

81740 Гніздичів

Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.

У 1680 році в рудівському лісі збудовали дерев'яну каплицю для знайденого тут образу Матері Божої з Дитятком. Неподалік у 30-х - 40-х роках XVIII століття спорудили дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії, до якого 1755 року перенесли оголошену тоді ж чудотворною цю ікону, а 1789 року - і парафію із Руди, де 1780 року згорів костел. Кохавинський храм у 1868-1894 роках замінили новим мурованим, проте стара дерев'яна каплиця простояла аж до початку ХХ століття.

80271 Гоголів

Перша письмова згадка про Гоголів датована 1451 роком. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало менше чотирьох сотень мешканців, переважна більшість яких була українцями, нині - менше п'яти сотень. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року є частиною Червоноградського.

Римо-католики Гоголева належали до парафії Пресвятої Трійці у Новому Виткові (інколи їх помилково відносять до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Радехові). В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півсотні, проте у середині 80-х років досягла сотні вірних і зберігалась приблизно на такому рівні аж до кінця 30-х років ХХ століття.

78231 Голосків

Село вже було на карті Боплана 1650 року, проте першою згадкою про нього вважається 1741 рік, коли тут 4 жовтня народився відомий польський поет Францішек Карпінський (йому та його матері-породіллі у цей день зберіг життя Олекса Довбуш під час нападу на маєток Карпінських). У 1880 році у Голоскові проживало 960 мешканців, з яких лише 15 були римо-католиками, нині ж воно має понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У 1895-1896 роках, коли їх чисельність за рахунок оселених у Голоскові і Глибокій місцевим власником Вікентієм Добровольським на початку 80-х років поляків-мазурів збільшилась до шести сотень вірних, на місці, де колись був будинок Карпінських, їхніми зусиллями було споруджено каплицю. Її металевий скелет, виготовлений на фабриці Е. Бредта в Отині, закупили 1894 року на львівській виставці, стіни ж залили бетоном.

48372 Горигляди

Перша згадка в документах про Горигляди датується 1421 роком, згадуються письмово також 27 червня 1440 року. Населені були переважно українцями. Сьогодні тут проживає понад 1200 мешканців. Село входило до Монастириського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до парафії св. Миколая у Коропці. Перша філіальна дерев'яна каплиця в Гориглядах у схематизмах Львівської архідієцезії згадується, починаючи із 1913 року, проте її так і не освятили. Наступну і теж дерев'яну каплицю, але на кам'яному фундаменті, було збудовано та освячено 1927 року. Земельну ділянку для неї та будівельні матеріали виділив місцевий власник Людвик Вишневський, замордований чекістами 1940 року.