81323 Тщенець

Тщенець у документах вперше зустрічається у 1418 році. У XIX та першій частині XX століть належав родині Юнгів, коштом яких споруджувалось три римсько-католицькі святині у селі. Проживає у ньому понад півтисячі мешканців, третина яких вважає польську мову рідною. Входило до Мостиського району, а тепер - до Яворівського.

У 1889 році у Тшенці коштом Владислава та Ванди Юнгів було збудовано дворову неоготичну муровану каплицю-усипальницю - першу римсько-католицьку святиню у селі. Тут відправляли нечасті богослужіння священники із парафії парафії Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах, до якої належали місцеві віряни.

48206 Увисла

Перша писемна згадка про село Увисле (пізніше - Увисла) датується 5 травня 1438 року, згадується також у 1458 і 1556 роках. У 1880 році тут проживало 1270 мешканців, у тому числі 1162 українців і 64 поляків, нині село має теж приблизно 1270 осіб. Входило до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Чортківського.

Нечисленні католики латинського обряду Увисли спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях, проте після заснування парафіяльної експозитури у Хоросткові, яка пізніше стала капеланією, а потім - парафією св. Йосифа Каласанського, перейшли до неї. На той час їх було менше семи десятків вірних.

81553 Угри

Перша документальна згадка про поселення датується 1427 роком, від 1450 року називалось Угерці. Від XVI-XVII століть аж до ІІ світової війни перебувало у власності родини Незабитовських, тому його, щоб відрізнити від інших Угерців, називали Угерцями Незабитовськими чи попросту Незабитівкою. 1880 року у селі проживало 1325 мешканців, у тому числі 117 римо-католиків, а загалом було 1065 українців, 247 поляків та інші, нині ж в Уграх є понад 1100 селян. Входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду Угрів належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. 1872 року місцевий власник Володимир Незабитовський збудував на цвинтарі муровану каплицю-усипальницю, в якій і був похований 12 листопада 1900 року.

77423 Угринів

Угринів виник у першій половині XIIІст., проте перша письмова згадка про нього датується 1440 роком. Через кілька століть розпався на три села (Горішній, Долішній і Шляхетський), які 1945 року об'єднали в одне. У 1880р. в Угринові Горішньому мешкало 675 мешканців, у тому числі 634 українців, 31 поляків і 9 німців, в Угринові Долішньому - 561 (490 українців, 44 німців і 27 поляків), в Угринові Шляхетському - 121 (108 українців, 9 поляків і 4 німців), нині село має близько шести з половиною тисяч осіб. Входило до Тисменицького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду усіх Угриновів належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Станіславові (Івано-Франківську). В середені ХІХ століття їх чисельність не перевищувала чотирьох десятків, причому у схематизмах Львівської архідієцезії Угринів Шляхетський, який тривалий час вважався лише частиною Угринова Горішнього, навіть не подавався.

88018 Ужгород,
вул. Капушанська, 22

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1900 році на території нинішньої Закарпатської обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака в Ужгороді завдяки зібраним сестрою ордену св. Вікентія Домітіллою Новак пожертвам було збудовано каплицю св. Йосифа площею 139 кв.м., в якій вже тоді проводили богослужіння католицькі душпастирі обох обрядів. Сестри милосердя працювали в лікарні у 1900-1948 роках, їх пам’ять увічнена на цвинтарі Кальварії, де вони поховані позаду каплиці Розп’яття, на великій ділянці із залізними хрестами.

77434 Узин

Перша письмова згадка про село датується 1392 роком. Значна частина земель села належала домініканському монастирю в Єзуполі. 1880 року серед понад восьми сотень мешканців Узина було дев'ять десятків римо-католиків, нині ж чисельність населення становить близько дев'яти сотень осіб. Село входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського. У 2019-2020 роках стало частиною громади міста Івано-Франківськ.

Католики латинського обряду Узина належали до домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі. У 1894-1897 роках, коли їх кількість перевищила сотню вірних, завдяки зусиллям адміністратора парафії та пріора монастиря о. Флоріана Бєлата в селі було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку 1899 року освятили під титулом св. Гіацинта (Яцека) Одровонжа.

13000 Улянівка

Село Улянівка (Юліянівка) у документах вперше зустрічається 1870 року. Ймовірно, заснували його вихідці з Польщі. Відомо, що у жовтні 1935 року до Харківської області було виселено 20 польських родин (сотня осіб), натомість на місце вибулих тут осіли селяни із Київської та Чернігівської областей. Нині у селі проживає десь півтори сотні мешканців. Село входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Спочатку в Улянівці облаштували невеличку капличку, а 13 квітня 2013 року архієпископ Петро Мальчук OFM освятив фундамент майбутнього храму та хрест. Муровану простору каплицю будували завдяки доброчинцям із Італії та місцевим. 26 вересня 2015 року під час візиту італійських меценатів було освячено меморіальну дошку на честь гостей, розміщену на стіні храму.

48747 Устя

Перша писемна згадка про Устя датується 1469 роком. Від 1498р. і до, принаймні, XVIст. включно було власністю Кам'янецьких єпископів, відтоді називалось Устям Єпископським та вважалось містечком. У 1880р. тут проживало 2707 мешканців, 1900 року - 2405, 1921 року - 1432, 1931 року - 1585, 1938 року - 1507, у тому числі 1400 українців і 75 поляків, нині - майже 1100 осіб. Село входило до Борщівського, а від 2020 року - до Чортківського району.

Католики латинського обряду села спочатку належали, швидше за все, до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому, але після утворення 1851 року парафіяльної експозитури у Мельниці, яка 1861 року стала самостійною парафією cв. Генріха, сповідника, перейшли до неї. Їх чисельність в середині ХІХст. становила приблизно чотири десятки вірян, а наприкінці цього століття перевищила сім десятків. Своєї святині вони не мали.

81240 Ушковичі,
вул. Шевченка

Перша згадка про Ушковичі датується 1370 роком. 8 грудня 1392 року король Владислав Ягайло подарував корчму в селі монастиреві домініканців у Львові, а 8 листопада 1395 року - усе село. 1880 року у ньому проживало майже 780 мешканців (481 українців, 158 німців, предки яких оселились тут 1784 року, і 138 поляків), у 20-х роках XXст. - приблизно 920, 1939 року - 1150, нині - понад 550 осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах. В середині ХІХ століття їх кількість становила півсотні, наприкінці - 140, а перед І світовою війною - вже три сотні вірян. Причому, більшість з них була українцями (латинниками).

13374 Хажин,
вул. Двірська, 24

Село Хажин документально відоме від 1611 року. 1864 року тут проживало 518 мешканців, 1900 року - 872, 1926 року - 1328, у тому числі 483 поляків, нині воно має понад тисячу осіб.

Католики латинського обряду Хажина належали до парафії св. Яна Непомуцького у Махнівці. У 1804 році місцевий поміщик Людвик Мазаракі, який придбав маєтність наприкінці XVIII століття, збудував тут муровану каплицю. У схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії вона згадується від 1852 року (у складі махнівської парафії).