77610 Креховичі

Село Креховичі вважається заснованим 1419 року. 1880 року воно мало 1189 мешканців, переважна більшість яких була греко-католиками, 1939 року - 2900, у тому числі 2280 українців і 430 поляків, нині ж тут проживає майже 2400 осіб. Входило до Рожнятинського району, а від 2020 року належить Калуському.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Матері Божої Скорботної у Рожнятові. У 1900 році у Креховичах було закладено мурований фундамент під будівництво громадської каплиці, а 1901 року завдяки зусиллям рожнятинського настоятеля о. Франциска Маліновського та коштам Казимира Любомирського і пожертві фірми 'Глесінгер' брошневських парових тартаків на цьому фундаменті спорудили дерев'яний храм.

80254 Криве

Перша документальна згадки про Криве датується 10 липням 1475 року, наступні - 1499 року і 15 січня 1503 року. Нині у Кривому проживає майже сім з половиною сотень мешканців. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Римо-католики Кривого спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії у Радехові. У середені ХІХ століття їх було близько сотні, проте своєї святині вони не мали. Лише у 1899 році у північній частині села біля цвинтару його власники (ймовірно, Шидловські) збудували та освятили неокласичну муровану каплицю-усипальницю з колонним портиком.

81139 Кугаїв

Село Кугаїв вперше у документах згадується 23 листопада 1447 року. Переважна більшість населення була українцями. Нині є невеличким селом, в якому проживає менше двох сотень мешканців. Входило до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава у Вовкові. Коли їх чисельність у Кугаєві (разом із колонією Грабники) сягнула двох сотень, 1912 року тут було збудовано неоготичну муровану каплицю, яку наступного року (після належного оснащення) освятив під титулом Матері Божої Цариці Польщі єпископ-помічник Львівський Владислав Бандурський.

80544 Кудирявці

Перша письмова згадка про Кудирявці датується 1498 роком, згадується також 1506 року. 1881 року село нараховувало 585 мешканців, з них 316 були греко- і 150 римо-католиками, нині його населення лише трохи перевищує три сотні осіб. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Буську, проте пізніше перейшли до новоствореної парафії Святого Хреста у Новому Милятині. 1892 року у Кудирявцях було відкрито фундовану місцевими власниками Титусом і Анелею Кєляновськими охоронку (виховний заклад для дітей) заснованого ще 1850 року нині блаженним Едмундом Бояновським згромадження Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії (старовєських).

48605 Кулаківці

За непідтвердженими даними, вперше село у документах згадується 1400 року, є згадка також у 1610 році. На початку 80-х років ХІХст. у Кулаківцях проживало шість сотень мешканців, 1921 року - 734, 1931 року - 765, нині - понад чотири сотні осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. Впродовж другої половини ХІХ століття їх чисельність збільшилась від семи десятків до сотні вірян, проте до початку ХХ століття своєї святині вони не мали.

22053 Куманівці

Куманівці відомі в документах, принаймні, від 1539 року, але, за не підтвердженою інформацією, ним уже 1379 року (і аж до 1917 року) володіла родина Кумановських гербу Остоя. У 80-х роках ХІХ століття у селі проживало понад вісім сотень мешканців, нині - понад сім сотень.

Парафія у Куманівцях постала 1796 року завдяки коштам власника села Фабіана Кумановського та зусиллям греко-католицького священника о. Бараневича, який не перейшов у православ'я, а прийняв латинський обряд та став першим місцевим настоятелем. 1797 року на кладовищі було споруджено дерев'яну каплицю. А вже 1802 року теж коштом вже згаданого власника поселення поруч із каплицею розпочали будівництво мурованого костелу св. Йони, яке завдяки зусиллям настоятеля о. Михайловського повністю завершили 5 листопада 1861 року, ймовірно, освяченням храму (каплицю розібрали). Святиня мала дві вежі, головний та два бічні вівтарі, на бокових стінах було по чотири вікна. Недалеко від неї знаходився парафіяльний будинок.

80341 Купичволя

Перша згадка про село Купичволя датується 1610 роком. У 1880 році тут проживало 518 мешканців, нині ж його населення перевищує вісім сотень осіб. Село входило до Жовківського району, а від 2020 року є частиною Червоноградського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій. Перед І світовою війною їх чисельність становила приблизно шість десятків вірних. 1918 року вони перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Батятичах, яка невдовзі стала самостійною парафією св. Ядвіги.

334161 Кураш

Документально село Кураш відоме від початку XVI століття, проте на думку польських істориків ІІ половини XIXст. виникло ще у Х столітті як поселення дулібів та печерний осередок ченців-коліотів, про що свідчать місцеве городище та архелогічні дослідження. 1859 року тут проживало 311 мешканців, з яких лише 5 були римо-католиками, 1906 року - 521, 1921 року - 629 (майже всі - українці), нині ж - дві з половиною сотні осіб. Село входило до Дубровицького району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Вельми нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці. У 1815 році місцевий власник Ігнатій Кашовський збудував в Кураші поруч із в'їзною брамою до своєї садиби муровану каплицю-ротонду, яка не тільки служила сімейною усипальницею, але й сільською святинею, де звершувались богослужіння.

80550 Куткір

Вперше Куткір згадується в документах 1475 року. Засноване тут 1727 року місто Мар'янів вже 1754 року знову називалось Куткором та згодом втратило міські права. 1880 року у селі проживало 819 мешканців, понад третина яких була римо-католиками, нині - близько 960 осіб. Село входило до Буського рацону, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Неороманську муровану каплицю-усипальницю на цвинтарі парафії Матері Божої Сніжної у Куткорі збудував 1865 року Юліан Вербицький, який був власником села з 20-х років по 70-ті роки ХІХ століття. У схематизмах Львівської архідієцезії цей храм згадується від 1867 року, як цвинтарна каплиця - від 1888 року, а у 1908, 1909, 1910, 1911 і 1912 роках подаються його дата та фундатор спорудження.

81157 Лагодів

Вважається, що вперше документально Лагодів згадується 1400 року, проте, за іншою інформацією, історія села розпочалась 1260 року як осередку староукраїнської (руської) шляхетської родини Лагодівських. У першій половині XVIIст. ним володів архієпископ Ян Замойський. У 1881 році тут проживало 1622 мешканців, 1900 року - 2000, у тому числі близько 1450 греко- і понад 300 римо-католиків, нині ж - сім з половиною сотень осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Лагодова від 1400 року і до початку ХХ століття належали до парафії св. Миколая єп. мч. у Вижнянах. 1871 року, коли їх чисельність становила понад дві сотні вірних, у селі завдяки вижнянському настоятелю о. Каетану Коханьському було збудовано філіальну муровану каплицю, в якій звершувались богослужіння кожного тижня.