80250 Станин

Перша документальна згадка про Станин датується 1475 роком, наступна - приблизно 1490 роком, коли тут було засновано парафію, а також збудовано замок. 1797 року на землях Станина в рамках йосифітської колонізації оселились німці, утворивши поселення Ганунин. У 80-х роках ХІХ століття у Станині разом із Гануниним проживало понад 800 мешканців, з них - 450 були німцями, 270 - українцями, 100 - поляками. Нині ж чисельність селян - менше шести сотень осіб. Станин належав до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Місцеві власники Станинські приблизно 1490 року заснували тут парафію та перед тим збудували перший костел, ймовірно, дерев'яний. Спорудження наступного храму (теж їх коштом) датують 1505 роком. Можливо, парафія мала титул св. Анни. Принаймні, коли її 1775 року перенесли до Радехова, то костел, що там будувався півстоліття, весь цей час аж до консекрації згадувався саме під цим титулом і лише 1828 року отримав присвячення Непорочному Зачаттю Пресвятої Діви Марії.

82154 Старе Село

Старе Село, виправдовуючи свою назву, вважається заснованим 1050 року. Проживає тут нині понад шість сотень мешканців.

Належали місцеві римо-католики до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у не менш древньому селі Залужани, яке до 1945 року називалось Вацевичі. У 1892 році у Старому Селі збудували дерев'яну невелику каплицю за кошти художника- аматора Станіслава Тарновського із сусіднього села, котрий сам виготовив проект святині. Цього ж року каплиця була освячена. Мала один дерев'яний вівтар св. Станіслава.

47845 Старий Скалат

Поселення існувало ще до татаро-монголів, після нападу яких уцілілі мешканці перейшли на терени нинішнього Скалату, а згодом частково повернулись, відновивши село під назвою Старий Скалат. У документах зустрічається з І половини XVI століття. 1870 року тут проживало 1408 мешканців, 1880 року - 1624, 1939 року - близько 2400, з яких 75% були поляками, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року стало частиною Тернопільського.

Місцеві віряни належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті, проте більш охоче, ніж парафіяльний, відвідували храм Опіки св. Йосифа у розташованій поруч Полупанівці. В середині ХІХ століття їх чисельність становила менше дев'яти сотень вірних, наприкінці - понад 1200, а на початку другого десятиліття ХХ століття - понад 1400 осіб. Тоді ж і постала у Старому Скалаті мурована каплиця.

78333 Стецева

Поселення Стецева вперше документально згадується 4 травня 1472 року. Потім було навіть містечком, проте нині є селом із чималим населенням 3200 мешканців. Стецева входила до Снятинського району, а від 2020 року - вже у Коломийському.

У другій половині ХІХ століття - першій третині ХХ століття чисельність місцевих римо-католиків, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині, лише трохи перевищувала сотню осіб. Проте 1928 року коштом Товариства народної школи, Львівської курії та самих вірян у Стецевій постала філіальна дерев'яна каплиця, яку освятили під титулом св. Станіслава Щепановського. Її проект виконав Вінцентій Черкевський із Снятина, а при спорудженні храму особливо відзначились голова снятинського Товариства народної школи Антоній Шемеловський та місцевий житель Йосиф Віндіш.

81221 Стоки

Перша письмова згадка про Стоки датується 1407 роком, згадуються також 21 листопада 1421 року. Присілок Вілявче утворився не пізніше ХІХ століття як садиба місцевого землевласника, а потім - винокурний завод і млин. 1880 року у Стоках проживало 646 мешканців (586 українців і 60 поляків), 1910 року - 1022, 1921 року - 1110, у тому числі 856 греко- і 232 римо- католиків. Нині Стоки мають близько чотирьох сотень жителів, а Вілявче є окремим селом із населенням близько 170 осіб. Села входили до Перемишлянського району, 2020 року увійшли до Львівського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Бібрці. Протягом ХІХ століття і аж до 1911 року їх було менше десяти осіб, а вже 1912 року схематизм Львівської архідієцезії подає аж 129 вірян та дерев'яну каплицю, споруджену 1911 року у присілку Стоків Вілявчому.

80451 Стрептів

Село Стрептів вперше у документах згадується 1463 роком. Нині проживає тут трохи більше тисячі мешканців.

Місцева католицька громада латинського обряду до ІІ світової війни належала до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Великосілках (Великому Желехові). 1894 року у Стрептові було споруджено та освячено муровану філіальну каплицю коштом власника села Яна Пайгерта. Стрептів відомий чудотворним образом Розіп'ятого Ісуса, який пізніше перенесли до костелу Святого Хреста у Новому Милятині. Копія цієї ікони нині вшановується в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій, внаслідок чого цей храм отримав статус санктуарію.

48734 Стрілківці

Перша писемна згадка про Стрілківці датується 28 лютим 1409 року, згадуються також у 1469, 1521, 1542 і 1550 роках. У 1880 році в селі проживало 1119 мешканців (понад тисяча українців і 65 поляків), 1910 року - 1446, 1931 року - 1444, нині - близько тисячі осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Стрілківців належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. У середині ХІХст. їх чисельність становила менше двох сотень, 1880 року - півтори сотні, причому переважна більшість з них була українцями, наприкінці цього століття - понад дві сотні вірян. Саме тоді тут постала своя святиня.

80214 Сушно

Село Сушно, яке в радянські часи до 1989 року називалось Сушне, відоме у документах, принаймні, з XVI століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало понад 1600 мешканців, з них майже 1300 українців, понад 300 поляків та майже 100 німців, а наприкінці міжвоєнного періоду - 1800 селян (у тому числі лише 400 поляків i 120 німців). Нині ж чисельність населення складає півтисячі осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду Сушна спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаттю Пресвятої Діви Марії у Радехові. У 1904 році, коли їх кількість перевищила три сотні, коштом місцевих власників Баворовських у селі було збудовано та освячено філіальну неоготичну муровану каплицю.

48131 Сущин

Перша писемна згадка про Сущин датується 1512 роком. 1880 року село мало 877 мешканців, у тому числі 642 українців і 217 поляків, з яких 662 були греко- і 161 римо-католиками. Нині ж тут проживає понад 430 осіб. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спочатку католики латинського обряду Сущина належали до парафії у Теребовлі, проте потім перейшли до створеної 1869 року капеланії у Лошневі, яка наприкінці 80-х років ХІХ століття стала повноцінною парафією Різдва Пресвятої Діви Марії.

23161 Тарасівка

Тарасівка відома у письмових джерелах, принаймні, від початку XVIII століття. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ століття у селі проживало близько 1100 мешканців, 1905 року - вже 1817, нині ж чисельність його населення становить менше семи сотень осіб.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. Вперше каплиця у Тарасівці згадується серединою XIX століття у багатотомнику 'Źródła do dziejów rozgraniczenia diecezji łacińskich w Cesarstwie Rosyjskim w połowie 19 wieku', потім - у схематизмах Кам'янець(-Подільсь)кої дієцезії 1859 та 1860 років. То ж споруджена вона була не пізніше 40-х років цього століття.