80451 Стрептів

Село Стрептів вперше у документах згадується 1463 роком. Нині проживає тут трохи більше тисячі мешканців.

Місцева католицька громада латинського обряду до ІІ світової війни належала до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Великосілках (Великому Желехові). 1894 року у Стрептові було споруджено та освячено муровану філіальну каплицю коштом власника села Яна Пайгерта. Стрептів відомий чудотворним образом Розіп'ятого Ісуса, який пізніше перенесли до костелу Святого Хреста у Новому Милятині. Копія цієї ікони нині вшановується в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій, внаслідок чого цей храм отримав статус санктуарію.

48734 Стрілківці

Перша писемна згадка про Стрілківці датується 28 лютим 1409 року, згадуються також у 1469, 1521, 1542 і 1550 роках. У 1880 році в селі проживало 1119 мешканців (понад тисяча українців і 65 поляків), 1910 року - 1446, 1931 року - 1444, нині - близько тисячі осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Стрілківців належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. У середині ХІХст. їх чисельність становила менше двох сотень, 1880 року - півтори сотні, причому переважна більшість з них була українцями, наприкінці цього століття - понад дві сотні вірян. Саме тоді тут постала своя святиня.

80214 Сушно

Село Сушно, яке в радянські часи до 1989 року називалось Сушне, відоме у документах, принаймні, з XVI століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало понад 1600 мешканців, з них майже 1300 українців, понад 300 поляків та майже 100 німців, а наприкінці міжвоєнного періоду - 1800 селян (у тому числі лише 400 поляків i 120 німців). Нині ж чисельність населення складає півтисячі осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду Сушна спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаттю Пресвятої Діви Марії у Радехові. У 1904 році, коли їх кількість перевищила три сотні, коштом місцевих власників Баворовських у селі було збудовано та освячено філіальну неоготичну муровану каплицю.

48131 Сущин

Перша писемна згадка про Сущин датується 1512 роком. 1880 року село мало 877 мешканців, у тому числі 642 українців і 217 поляків, з яких 662 були греко- і 161 римо-католиками. Нині ж тут проживає понад 430 осіб. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спочатку католики латинського обряду Сущина належали до парафії у Теребовлі, проте потім перейшли до створеної 1869 року капеланії у Лошневі, яка наприкінці 80-х років ХІХ століття стала повноцінною парафією Різдва Пресвятої Діви Марії.

23161 Тарасівка

Тарасівка відома у письмових джерелах, принаймні, від початку XVIII століття. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХІХ століття у селі проживало близько 1100 мешканців, 1905 року - вже 1817, нині ж чисельність його населення становить менше семи сотень осіб.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. Вперше каплиця у Тарасівці згадується серединою XIX століття у багатотомнику 'Źródła do dziejów rozgraniczenia diecezji łacińskich w Cesarstwie Rosyjskim w połowie 19 wieku', потім - у схематизмах Кам'янець(-Подільсь)кої дієцезії 1859 та 1860 років. То ж споруджена вона була не пізніше 40-х років цього століття.

82055 Тарнавка,
хутір Звягель

Колишнє село Звягель, яке у радянські часи як хутір приєднали до відомої із 1785 року Тарнавки, згадується документально 1443 року як Свелівці, 1553 року як Зухлівці, у XVIIст. - як Звяхлівці. У 1880 році в Тарнавці проживало 552 осіб (540 українців і 12 поляків), а Звягель мав 1890 року 366 мешканців (358 українців і 8 поляків), 1921 року - 396, 1931 року - 414, 1952 року - 48 (хутір). У 2018 році населення всієї Тарнавки разом із хутором Звягель становило 320 осіб.

Католики латинського обряду Тарнавки та Звягеля спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові, а в середині ХІХст. перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Тоді Тарнавка нараховувала понад сотню вірян, а Звягель - менше півсотні.

78596 Татарів

Перша письмова згадка про село датується 1671 роком. 1931 року Татарів вилучено із Микуличина, наприкінці міжвоєнного періоду тут проживало 1190 мешканців (630 українців, 300 євреї, 250 поляків і 10 німців). 1946 року назву Татарів замінили на Кремінці (за прізвищем лейтенанта, який загинув тут у 1944 році), але 1992 року стару назву відновили. Належав до Яремчого, але від 2020 року входить до Надвірнянського району, населення - понад півтори тисячі осіб.

Римо-католики поселення належали до капеланії у Делятині, що від 1890 року стала самостійною парафією св. Франциска. На початку ХХ століття з ініціативи Регіни Миколаші, дружини відомого львівського художника і фотографа Генрика, та о.-емерита Владислава Йогана, професора Львівського університету, у Татарові було створено комітет будівництва каплиці, спорудження якої розпочали весною 1911 року на земельній ділянці, подарованій тернопільським адвокатом і нотаріусом Станіславом Погорецьким.

48270 Теклівка

Вважається, що Теклівка виникла на початку ХІХ століття як присілок села Котівка і вперше документально згадується 1856 року, але, за іншими даними, вона відома у джерелах з 1443 року, хоча і називалась тоді Барабашівко (ймовірно, що це село просто занепало). Більше того, навіть у 1940-1958рр. вважалось лише хутором. Нині тут проживає менше двох з половиною сотень мешканців. Село входило до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики Теклівки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. І у 1888-1890 роках, нараховуючи разом із католиками латинського обряду сусідньої Котівки близько двох з половиною сотень осіб, збудували філіальну муровану каплицю. Відбулось це завдяки зусиллям тодішнього копичинського настоятеля о. Миколая Бялковського та пожертвам мешканців цих двох сіл.

31032 Терешки

Село Терешки вперше згадується у документах 1583 року, коли його знищили татари. Відоме тим, що 1788 року його відвідав король Станіслав Понятовський. У 1886р. тут проживало 781 мешканців, 1897 року - 860, 1906 року - 971, нині - менше чотирьох сотен осіб. До 2020 року село входило до Красилівського району

Невелику дерев'яну (з дубових дощок) каплицю в Терешках поруч із своїм домом, розбудованим пізніше на палац, спорудив місцевий власник Михаїл Грохольський в період між 1753 та 1759 роками, тоді ж і було її освячено під титулом св. Архангела Михаїла. Вже через десяток-другий років (за різною інформацією, у 60-х чи 80-х роках) Терешки було визнано філією парафії Пресвятої Трійці у Базалії з окремим душпастирем-філіалістом.

460?? Тернопіль-'Дружба'

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

Загребелля відоме у джерелах, принаймні, від XV століття. 1890 року тут проживало 1209 мешканців, у тому числі 974 поляків і 125 українців, 1921 року - 1112, 1939 року - 1350, з них 970 були поляками. Ще 1926 року село приєднали до Тернополя. У 1960-х роках на його території постав новий мікрорайон, який назвали «Дружбою».

Досить численні католики латинського обряду Загребелля належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У 1840 році на сільському кладовищі збудовали муровану каплицю, яка спочатку була лише усипальницею родини місцевих власників Кросновських. Коли ж на початку 60-х років ХІХ століття кількість римо-католиків перевищила три з половиною сотні, для них у цьому храмі тернопільські душпастирі стали звершувати богослужіння у святкові дні.